3. Стан сільського господарства і голод 1946-1947 років
Занепад сільського життя і колгоспів
Після війни колгоспи були розвалені, МТС спалені, шляхи знищені. Поля заблоковані мінами, засипані снарядами і патронами, заросли бур’яном.
Ремонт дороги Розмінування саперами дороги
Знищено, спалено багато хат, крамниць. Фашисти винищили навіть домашню худобу. У тяжкий післявоєнний час великих прорахунків допустився й уряд. В сільському господарстві не впроваджувалося нічого прогресивного, виділялося замало коштів для відновлення колгоспів, не піклувалися про матеріальний стан жителів села. У той же час уряд ставив великі завдання перед колгоспами: збільшити врожайність і хлібозаготівлю, розширити посівні площі.
Голод 1946-1947 років
У 1946-1947 роках Україну і деякі інші райони СРСР охопив страшний голод.
Його причинами були:
сильна засуха, яка охопила 16 областей України весною-літом 1946 року ( у цей період не було дощів, зимові та ярові посіви загинули);
завищений план хлібозаготівель з боку держави (наприклад, потрібно було здати державі 400 млн. пудів зерна, а на Україні було зібрано лише 200 млн. пудів);
загальна зруйнованість війною колгоспів і підсобних господарств;
незначні капіталовкладення у с/г з боку держави, які складали лише 7-9% від потрібної суми.
Заготівля зерна Косовиця в колгоспі
В результаті у 1946-1947 роках голодувало близько 3 млн. чоловік. Керівництво країни мало піклувалося голодуючими, продовжуючи вивозити хліб за кордон, як гуманітарну допомогу Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Східній Німеччині. Лише одна Франція купувала зерно,
вчасно розраховуючись за нього.
М.Хрущов Л.Каганович Радянський агітаційний плакат про право на працю в СРСР
Історична особа. Микита Хрущов
Микита Сергійович Хрущов(1894 -1971) – визначний партійний та державний діяч СРСР. Походив з родини звичайного шахтаря, що працював у Юзівці (Донецьк). З дитинства знав, що таке злидні, важкий батрацький труд на поміщика. Енергійний, імпульсивний за природою, він працював пізніше у Радах робітничих депутатів, брав участь у громадянській війні. А от освіти великої не мав, вуз так і не встиг закінчити. Перебував на посаді І секретаря КП(б)У з 1938 по 1947 рік, боровся з голодом 1946-1947 років. Домігся покращення ситуації в Україні, виходу з економічної кризи після війни. У 1953-1964 роках був фактично керівником СРСР, І секретарем ЦК КПРС. За його ініціативи Крим було приєднано до УРСР. Ініціатор «Відлиги», десталінізації та реабілітації багатьох невинно засуджених. Підверг критиці культ особи Сталіна. |
1 секретар КП(б)У Микита Сергійович Хрущов - людина енергійна, ділова, хазяйновита, будучи далеко не кабінетним начальником, пробував допомогти людям. Не дивно, адже він сам був з родини звичайного шахтаря, що працював у Юзівці (Донецьк), з дитинства знав, що таке злидні, важкий батрацький труд на поміщика. М.Хрущов часто виїжджав в окремі райони, де були труднощі з харчами, наказував підвозити допомогу, збирати факти про голодуючих. Він вважав голод «хворобою» від якої можна врятуватися. Неодноразово М.Хрущов звертався до Й. Сталіна( на що у ті часи наважувався далеко не кожен), телефонував, надсилав листи, телеграми з інформацією про голод, просив ввести «хлібні картки». Але Й.Сталін відповідав образливими телеграмами, називав Хрущова «сумнівним, м’якотілим типом», який «розвів у республіці ворогів – буржуазних націоналістів», що займаються шкідництвом.
У березні 1947 року, Пленум ЦК КП(б)У, що відбувався за участю московських чиновників, постановив звільнити М.С.Хрущова з посади 1 секретаря ЦК КП(б)У(Хрущов залишився лише головою уряду УРСР).
1 секретарем КП(б)У був призначений Лазар Каганович, що займав цю посаду з березня по грудень 1947 року. Перебування Л.Кагановича на цій посаді звелося до переслідування партійних і радянських організацій, арештів і покарань, до форсованих хлібозаготівель. Це був вже третій приїзд Кагановича в Україну(1925-1928рр.; 1932 р.), але він, як і в інші рази, залишив по собі кривавий слід.
Л.Каганович настільки загострив ситуацію, налаштував проти себе громадкість, що Й. Сталін не наважувався надалі залишати його на Україні.
У грудні 1947 року Л. Кагановича було відкликано до Москви. Микиту Хрущова було поновлено на посаді 1 секретаря КП(б)У.
Радянські агітаційні плакати , що закликали до виконання планів по с/г
З березня 1947 року в голодуючі райони вже почалася надаватися запізніла допомога. Для посівної компанії була надана позика – 35 млн. пудів насіння (60 тис. тон зерна). 3,5 млн. селян було врятовано і вони взяли участь у весняних польових роботах.
Але усе ж близько 1 мільйона жителів села померло від голоду і хвороб. Урожай 1947 року був кращим, і голод було подолано.
Адміністративні заходи для зміцнення дисципліни
Одночасно уряд зайнявся зміцненням дисципліни в колгоспах. В зв’язку з тим, що багато молодих людей намагалося виїхати з сел на новобудови в міста, ЦК КП(б)У зобов’язувала партійні і радянські органи повертати колгоспників, що самовільно залишили колгосп.
У 1947 році вийшов Указ «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна» направлений проти розкрадачів, за яким передбачалося ув’язнення на строк 7-10 років з конфіскацією майна.
Радянські плакати 1940-1950 рр.
На вересень 1947 року в суди було направлено 10 тисяч таких справ.
Також уряд СРСР пробував вести боротьбу з прогульниками та непрацюючими громадянами. 21 лютого 1948 року був введений в дію Указ Верховної Ради СРСР «Про виселення з УРСР осіб, що злісно ухиляються від трудової діяльності, ведуть паразитичний спосіб життя». На колгоспних зборах обговорювали справи прогульників, п’яниць, гультяїв, визначали осіб, що виробили найменше трудоднів. До 1950 року суди УРСР оголосили 12 тисяч вироків стосовно таких громадян.
Проблеми сільського господарства та шляхи їх вирішення
Партія і уряд намагалися підтримати колгоспи, ліквідувавши причини подібних антисуспільних випадків. Але залишалося чимало проблем, серед яких головною була дуже мала оплата праці колгоспника. За один трудодень він отримував близько 1 кг зерна( у 1951 році – 1, 6 кг), а грошима – за 1 трудодень – 1 карбованець (у 1951 році – 1 крб., 60 коп.). Але траплялися й дуже бідні колгоспи, які взагалі нічого не платили своїм працівникам. Люди жили за рахунок присадибної ділянки, яку нищила податкова політика. За дерева, кущі треба було платити, тому їх часто вирубували самі господарі. В колгоспах заважала також «методика Лисенка», авантюриста від біології, що пропонував інколи безглузді речі (див. наступні лекції). Не вистачало у післявоєнних колгоспах і техніки – тракторів, комбайнів, вантажних машин, тяглової сили, худоби, птиці. Багато полів після війни ще стояли не розміновані, нерозпахані.
Лише у 1948-1950 рр. відбувається поступове відновлення колгоспів. Розширилися посівні площі, покращилися врожаї.
Поступово розпочинається електрифікація сел, будуються автодорожні шляхи. Харків і Одеса поставляють в села нову техніку.
Ціною надзвичайних зусиль простого народу, на кінець 4 п’ятирічки, в колгоспах і радгоспах вдалося досягти довоєнного рівня виробництва. У 1950 році валова с/г продукція становила 91% від рівня 1940 року. УРСР знову стає житницею Радянського Союзу.