2.2. Внесок українців у географічні дослідження земної кулі.

Мандрівники з України в своїх прагненнях пізнати світ відвідували країни Західної Європи, Близького Сходу. Українські купці вирушали на пошуки нових торговельних шляхів, а військові дружини регулярно здійснювали завойовницькі походи на сусідні території.

Княгиня Ольга особисто об'їхала всю територію Київської Русі, побувала в гостях у візантійського імператора в Константинополі.

Людей, які подорожували до святих місць, називали пілігримами, странниками, богомольцями, прочанами, паломниками. Першим паломником слід назвати Св.Антонія з Чернігівщини, засновника Києво-Печерського монастиря.

Ігумен з Чернігівщини Данило описав свою подорож у праці "Житие и хождение...", яку було перекладено грецькою, німецькою, французькою мовами.

Козак Яків Малик в середині XVI ст. дістався до Індії, де став великим візиром Гуджарата і збудував там фортецю в ренесансному стилі.

Слід відзначити активну участь українців у географічних дослідженнях різних районів земної кулі. Серед них особливе місце посідає мандрівник і письменник світового значення Василь Григорович-Барський.

Відомим дослідником країн Близького Сходу та Аравії був граф Вацлав Ржевуський.

Одним з організаторів і керівників першої російської навколосвітньої експедиції був Юрій Федорович Лисянський (1773-1837). Він є автором відомої праці "Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках", зібрав великий етнографічний матеріал на Гаваях, Алясці, в Китаї, склав карти цих регіонів.

Микола Михайлович Пржевальський (1839-1888) очолював 5 експедицій у Центральній Азії.

Микола Миколайович Миклухо-Маклай (1846-1888) здійснив 10 подорожей до Нової Гвінеї, Філіппін, Малакки, Австралії, Меланезії, Мікронезії, видав понад 160 наукових праць з антропології, географії, етнографії, зібрав велику і оригінальну колекцію.

3. Розвиток подорожей в епоху Просвітництва (XVII – XVIII ст.)

Епоха Просвітництва сприяла розвитку картографії українських земель. Француз Жан Шарден під час своєї подорожі на Схід через Крим і склав «Карту узбережжя Чорного та Азовського морів», на яку, поряд з фантастичними малюнками, притаманними тому часу, наніс власні позначки.

Абрагам Гоґенберґ за малюнком Ауреліо Пассаротті, інженера-фортифікатора короля Зигмунда III виконав гравюру панорами Львова. Це було перше друковане зображення Львова. Воно виконане як ілюстрація до «Топографії міста Львова», першого опису Львова.

Витоки вітчизняної картографії, зокрема туристичної, знаходимо в діяльності типографії Києво-Печерської Лаври. В 1638 р. там було надруковано польською мовою книгу Афанасія Кальнофойського «Тератургіма» з додатком – трьома картами: планово-перспективними зображеннями Києва та найпершими серед друкованих на українських землях планами – схематичними зображеннями Ближніх (Антонієвих) і Дальніх (Феодосієвих) печер.

4. Подорожі та туризм на українських землях у складі Російській імперії у XVIII – на поч.XX ст.

Розвитку туризму сприяло вигідне стратегічне військово-політичне та економічне положення України для імперії. Росія використовувала українські порти для торгівлі, вабилась великими рекреаційними ресурсами Причорномор‘я. Україна була зручним плацдармом для тиску на Османську імперію, для просування через Молдову на Балкани. Формування промислового комплексу Донбасу та деяких інших індустріальних районів України також потребувало нових залізниць та переміщення значної кількості людей.

З появою електрики та введенням в дію залізничних доріг помітно зросла кількість туристів, які прибували до Києва. Існували три основні шляхи, якими користувалися туристи: пароплавами (Дніпром), залізницею та диліжансами. Київ мав залізничне сполучення з Петербургом, Варшавою, Одесою, Миколаєвом і Харковом, Москвою, Кримом, Ковелем.

Для того, щоб стати великим туристичним центром Східної Європи, Києву не вистачало сучасної відповідної інфраструктури. Серед великих готелів Києва виділялись «Зеленая гостиница», яка була побудована ще в 1803-1805 рр. і належала Лаврі. До вищої категорії належали «Континенталь», «Гранд-Отель», «Бель-Вю», «Европейская», і «Франсуа». Найдорожчим рестораном Києва в кінці XIX ст. був ресторан при готелі «Метрополь».

З другої половини XIX ст. починається формування туристичних регіонів в Україні. Першим таким регіоном був Крим, в якому з 1783 р. активно заохочувалось виноградарство, садівництво, тютюнництво, соляний, рибний промисел. З 1824 по 1848 p. прокладається гірське шосе, а з 1861 р. уже йде і залізничне будівництво. Усе це створювало передумови для "курортного" освоєння краю. Але відпочинок і лікування на кримських курортах було доступним лише для заможних верств населення.

У 1890 р. в Одесі організовується Кримський гірський клуб, він розпочав збір даних з геології, географії, флори, фауни, етнографії, археології та історії Криму. Згодом, клуб перейменовано на Кримсько-Кавказький.

Початок курортного будівництва на Півдні України припав на 70-ті рр. XIX століття. Активним було будівництво готелів в Одесі, оскільки це був великий морський порт і зручне місце для розвитку туризму.

Багатії обрали для палаців і дач, головним чином, Південний берег Криму.

У 1910 р. в Україні нараховувалось 146 музеїв.