4. Властивості уваги та особливості їх взаємодії

Основні властивості уваги: зосередження або сконцентрованість уваги, стійкість, пере­ключення, розподіл та обсяг уваги.

Концентрованість – зосередження уваги на певному об'єкті. Інтен­сивність зосередження залежить від глибини інтересу до об'єкта діяльності.

Стійкість уваги – тривалість зосере­дження на об'єктах діяльності, часовий інтервал збереження певної домінанти. Стійка увага може зберігатися протягом 10-15 хв.

Коливання уваги – це зміна її інтенсивності.

Переключення уваги – це навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність, вміння швидко переносити увагу з од­ного об'єкта на інший, зберігаючи при цьому високу продуктив­ність.

Розподіл уваги – це одночасна увага до двох або кількох об’єктів та одночасне виконання дій із ними чи спостереження за ними.

Обсяг уваги – це кількість об'єктів, що можуть бути одночасно охоплені увагою в найкоротший час. Обсяг уваги дорослої людини – 4-6 об’єктів, школярів (залежно від віку) – 2-5 об’єктів.

5. Онтогенез уваги

За даними спостережень і експериментальних досліджень, послідовність розвитку дитячої уваги виглядає так.

1. Перші тижні – місяці життя. Поява орієнтувального рефлексу як об'єктивної, вродженої ознаки мимовільної уваги дитини.

2. Кінець першого року життя. Виникає орієнтувально-дослідницька діяльність як засіб майбутнього розвитку довільної уваги.

3. Початок другого року життя. З'являються зачатки довільної уваги, що пов'язано з процесами виховання дитини. Дорослі поступово привчають дитину виконувати не те, що вона хоче, а те, що їй потрібно робити. Починає виявлятися свідомість, хоча ще в примітивній формі.

4. Другий – третій рік життя. Велике значення для розвитку довільної уваги має гра. У ході гри дитина вчиться координувати свої дії відповідно до завдань гри та її правил. Паралельно з довільною увагою на основі чуттєвого досвіду розвивається і мимовільна увага.

5. Чотири з половиною – п'ять років. З'являється здатність спрямовувати свою увагу під впливом складної інструкції дорослого. Дитина знайомиться з усе більшою кількістю предметів і явищ, постійні бесіди з батьками, ігри, у яких діти наслідують поведінку дорослих, маніпулювання предметами – усе це збагачує досвід дитини, розвиває її інтереси та увагу.

6. П'ять–шість років. Основною особливістю цього етапу є нестійкість довільної уваги. Дитина легко відволікається на сторонні подразники, увага є досить емоційною – дитина все ще погано володіє своїми почуттями. На відміну від довільної уваги мимовільна увага є досить стійкою, тривалою і зосередженою. Поступово шляхом вправ та вольових зусиль розвивається здатність керувати своєю увагою.

7. Шкільний вік. Подальший розвиток і вдосконалення довільної уваги відбувається за рахунок дисциплінованості, що сприяє формуванню контролю за власною поведінкою. У початкових класах у дитини переважає мимовільна увага і вона ще не може повністю контролювати своєї поведінки на уроках.

У старших класах довільна увага досягає досить високого рівня розвитку. Старшокласник може досить довго зосереджуватися на певних видах діяльності, контролювати свою поведінку. У цьому віці на якість уваги впливають не тільки умови виховання, але й вікові особливості, пов'язані з фізіологічними змінами, що відбуваються в цей період. Це супроводжується підвищеною втомлюваністю, дратівливістю, зниженням працездатності.