1. Мета та завдання антуражу і стафажу

Метою антуражу та стафажу при виконанні графічних робіт на першому курсі є виховання відчуття гармонійного поєднання архітектурних об’єктів із природним і міським ландшафтом, відображення розмірів та масштабу архітектурних об’єктів.

При виконанні антуражу й стафажу в графічних роботах та архітектурних проектах студенти виконують такі завдання:

• вибрати необхідні технічні прийоми архітектурної графіки;

• підібрати інструменти для виконання антуражу й стафажу;

• задумати та побудувати композицію антуражу й стафажу;

• розв’язати питання розташування деталей антуражу та стафажу залежно від положення горизонту;

• прийняти рішення щодо заповнення аркуша креслення деталями антуражу й стафажу;

• визначити міру стилізації зображень дерев, рельєфу та архітектурного оточення;

• визначити міру умовності або реалістичності зображення фігур людей і тварин;

• визначитись зі стилістикою зображень людей та транспортних засобів.

2. Історична довідка

Термін антураж увійшов до архітектурної термінології із середини ХVІІІ ст. До цього він уживався для позначення частини графічної чи живописної композиції, котра зображає ландшафт. У буквальному перекладі з французької «антураж» відповідає поняттям «оточення» або «ситуація». У сучасній архітектурній мові антуражем називається зображення деталей (природного чи штучного) архітектурного об’єкта на проектному кресленні. Дещо пізніше у вжиток входить німецький термін стафаж, що визначає другорядні деталі, які не є основною темою зображення. Ц наш час стафажем називають малюнки людей, транспортних засобів, тварин, деталей обладнання, які доповнюють композицію проектного креслення (рис. А.1).

Розглядаючи приклади архітектурних креслень різного часу, можна зрозуміти, яку важливу роль у проектній графіці відігравали зображення деталей антуражу та стафажу. Ці елементи архітектурного креслення стали невід’ємною частиною архітектурної графіки, відображали індивідуальний почерк автора, його вміння по-своєму компонувати креслення, його особисту манеру розкриття архітектурної ідеї, трактовки архітектурного простору. На рис. А.2 показаний приклад створення антуражу в проекті Д. Кваренгі – майстра російського класицизму кінця ХVІІІ – ХІХ сторіч, з котрого видно, яку увагу приділяв автор зображенню середовища, що оточує архітектурний об’єкт. Архітектурне середовище Д. Кваренгі відображав у рисованих деталях антуражу та стафажу, котрі робили його достовірним, наповнювали реальним змістом проектне креслення. Для Д. Кваренгі характерне ретельне зображення пейзажного оточення (деталей антуражу). Він визнаний майстер архітектурної графіки, рисовані деталі котрої виконувались пензлем та пером. Інколи Д. Кваренгі перевантажує креслення деталями антуражу та стафажу. І незважаючи на очевидну красу його малюнків, деталі, що оформлюють архітектурне креслення, несуть не властиве для архітектурної графіки змістовне навантаження, що відволікає увагу глядача, знижує активність сприйняття архітектурних проекцій.

У наш час архітектори при ручному виконанні архітектурного проекту застосовують лаконічну архітектурну графіку, зміст якої зосереджує увагу глядача на сприйнятті архітектурного задуму. Це досягається простим, без особливих надмірностей, зображенням оточення архітектурного об’єкта. Такий стиль був характерний для проектів Ле Корбюз’є, видатного французького архітектора середини ХХ ст. Незалежно від форми подачі проекту рисунок оточення, що оформлював креслення, був надзвичайно простим і лаконічним. У лініях зображувалися силуети дерев, округлі форми людських фігур, контурні зображення автомобілів. Для нього деталі стафажу були засобами умовного позначення характеру оточення, у якому існувала його архітектура. Здається, що майстер навмисно уникав будь-якої красивості малюнка, котрий виконував функцію знаків, що скупо й точно позначали той чи інший стан природного або міського середовища. Такий характер антуражу та стафажу не відволікав увагу глядача від композиційних особливостей архітектурного об’єкта. І це є прикладом раціонального конструювання умовного предметного й природного середовища, що оточувало архітектурні об’єкти.

Вибір технічних прийомів архітектурної графіки та деталей, її оформлення – складний процес, котрий відображає свої специфічні особливості, характерні як для реального, так і для навчального проектування.

Ми не торкаємось тут зображення антуражу та стафажу при комп’ютерному проектуванні. Це особлива тема, яка повинна розглядатись окремо, у спеціальних розділах дисциплін комп’ютерного проектування.