10 Умовні зображення фігур тварин і людей

В архітектурному кресленні часто виникає необхідність максимально спростити зображення, щоб воно яскравіше передавало авторську ідею. У цьому випадку зображення спрощується до рівня знака, грає роль своєрідного ієрогліфа. Це досягається свідомою умовністю, цілеспрямованим прагненням організації зображення максимально простими засобами. Найбільш простим прийомом конструювання умовного зображення є зменшення його розміру. Чим менше зображення, тим лаконічніший його контур, тим простіше сприйняття його знакових якостей (рис. В.2). За необхідності процес зображення можна здійснити у зворотному напрямку, тобто отриманий у малому зображенні результат збільшити до необхідних розмірів. На рис. Г.4 зображені фігури людей та тварин, умовність яких збільшується послідовно від нижнього рядка до верхнього. Аналогічний процес можна простежити на тому ж рисунку, де фігури, контури дерев послідовно спрощуються, стають усе більш лаконічними в міру зменшення зображення. Простота невеликого зображення не зменшує якості візуальної інформації. Чим умовніший знак, тим більшою мірою він сприяє сприйняттю авторського задуму. Не менш важливим є уміння дотримуватись відповідності щодо складності рисунка та його розмірів. Це дозволяє грамотно конструювати графічну композицію, відчувати міру насиченості креслення і рисунка.

11 Стилістика рисунків антуражу та стафажу

Одною з негативних якостей сучасної проектної графіки є невиразність, відсутність індивідуальності, прагнення до зображальних стереотипів. Зображення деталей антуражу і стафажу зазвичай повинне враховувати характер стилістики зображувального об’єкта. В архітектурній практиці часто виникають обставини, які вимагають змін загальноприйнятого стилю графічних зображень. Причиною цього є особливість архітектурної теми, яка вимагає цілком визначеного художнього вираження. У цьому випадку проектне креслення не можна оформити традиційними засобами.

На рис. Г.5 показано різні характери умовного рисунка, стилістика яких співвіднесена за темою зображення, відображає характер стилю та моду певної історичної епохи. Кожний ярус рисунка демонструє, як по-різному можна трактувати зображення силуетів, костюмів, деталей.

Для опанування грамоти стилізованого зображення людей, тварин, деталей природного середовища необхідно уважно спостерігати природне й архітектурне середовище, запам’ятовувати все, що може стати в нагоді при виконанні антуражу і стафажу. Для архітектора важливо уявляти образ зображуваного предмета та без труднощів відображати свою уяву в графічних зображеннях. Зображаючи об’єкт у будь-яких ракурсах і поворотах, у стані спокою або руху, необхідно порівнювати ступінь деталізації рисунка з масштабом його графічного зображення. Не менше значення має грамотне співставлення людської фігури у різних позах (сидячи, стоячи, лежачи, нахилившись тощо) з навколишніми деталями предметного оточення – меблями, екіпажами, фрагментами обладнання тощо (рис. Г.6). Зображення конструктивних особливостей деталей середовища та їх спільномірність із пропорціями й розмірами фігури людини є показником якості антуражу.

При зображенні фігур людей та тварин, деталей ландшафту, транспорту й обладнання необхідно знати, що основа їх виразності істотно залежить від контуру предмета. Якраз контур фігури людини або тварини, автомобіля або екіпажа відображає суть образу предмета і лише потім, залежно від масштабу зображення, наповнюється необхідною кількістю важливих деталей.