Надійність професійної діяльності

За даними вітчизняних і зарубіжних соціологічних опитувань, серед усіх сфер життєдіяльності трудова надає найбільший вплив на здоров'я, головним чином погіршуючи його. З усіх факторів способу життя, що негативно впливають на здоров'я, трудову діяльність респонденти називають найчастіше.

Причому постійне нервове напруження, стомлення відзначаються в якості самого негативного чинника професійної діяльності з точки зору його впливу на здоров'я. Разом з тим до суб'єкта професійної діяльності пред'являються певні вимоги щодо надійності її виконання.У принципі, витоки психічної ненадійності можуть бути пов'язані з помилками в протіканні тих чи інших психічних процесів, з порушеннями в саморегуляції психічних станів, з недостатньою вираженістю певних рис особистості.

Надійність професійної діяльності передбачає безпомилкове виконання людиною покладених на нього професійних обов'язків (Функцій) протягом необхідного періоду часу і при заданих умовах діяльності. Досягнення безпомилкового та своєчасного виконання дій і діяльності в цілому є результатом нормального,здорового функціонування різних підсистем організму та психіки людини. Спеціаліст,володіє необхідними професійно важливими якостями і необхідною кваліфікацією, все одно залишиться потенційно небезпечним в сенсі професійної надійності,якщо з його фізичним або психічним здоров'ям не все гаразд.

Так, наприклад, дослідження В. А. Пономаренко [8] показали,що у військових льотчиків, які мають будь-які проблеми зі здоров'ям,реєструється більше передумов до льотних пригод,більше помилкових дій при перенавчанні і освоєнні нової техніки, частіше зустрічаються труднощі в професійній діяльності.

На надійність роботи людини, яка приступила до регулярної професійної діяльності після необхідної підготовки та первинної адаптації, будуть впливати різні фактори.До числа найбільш значущих серед них можна віднести підтримку мотивації до виконуваної діяльності, пережиті в процесі праці функціональні стани (стомлення, монотонна, психічний стрес), психологічний клімат у трудовому колективі та ін. Дуже багато чого залежить і від того, наскільки повно і правильно враховані психогігієнічні фактори. Перш за все, це встановлення режиму праці і відпочинку, організація робочого місця, забезпечення естетичних умов праці, облік чинників фізичної середовища та ін. Основу надійності особистості, включеної в професійну діяльність, становлять певні риси характеру і рівень її моральності.

Причому ряд з них виступає в такій якості чи не в будь-якому виді професійної діяльності [7]. У їх число входять самоконтроль, відповідальність, почуття обов'язку, дисциплінованість, самооцінка, воля і самовладання.

Нагадаємо, що ці властивості особистості вже називалися нами вище, коли мова йшла про класифікацію критеріїв психічного здоров'я.

Не тільки професійна майстерність, але й моральні якості працівників впливають на їх професійне довголіття, надійність і безпеку їх праці. Гордість за якісно виконану роботу, професійна чесність, усвідомлення не тільки юридичної, а й моральної відповідальністі перед людьми, благополуччя, а нерідко і життя яких довірені йому за службовим обов'язком, - все це обов'язкові складові моральної надійності фахівця. Особливе місце серед них належить совісті або, інакше кажучи, моральному самоконтролю особистості (згадаємо, що і ці риси моральної сфери людини теж були названі нами при обговоренні складу критеріїв психічного здоров'я). Виправданий пошук можливих причин ненадійних дій суб'єкта праці здійснюється відповідно до розкриттям динаміки працездатності, характеристикою її основних фаз (врабативаемості, стійкої працездатності і її падіння), виявленням тих факторів, від яких залежить їх тривалість.

Для фази врабативаемості характерне поступове наростання працездатності. Ця фаза супроводжується процесом адаптації людини до нових вимог. Відповідно вона передбачає певні витрати часу наближення працюючої людини до зони необхідних значень по безпомилковості, точності й швидкості виконуваних дій, тобто перехід його в фазу стійкої працездатності.

Наступ третьої фази супроводжується падінням працездатності, обумовленим розвитком стомлення. Це психічний стан - одне із самих поширених у практиці професійної діяльності. Стале перебування в ньому представляє серйозну загрозу соматичному і психічному здоров'ю працівника. Його характерні ознаки прояву полягають у наступному.

Загальне зниження працездатності усвідомлюється людиною як неможливість продовжувати свою діяльність належним чином.Увага - один із психічних процесів, на який стомлення надає найбільш сильний вплив.

Розлад уваги виражається у звуженні його обсягу, погіршенні перемикання і розподілу. Труднощі в сенсорній області зводяться до збільшення абсолютних і диференціальних порогів чутливості. У моторній сфері стомлення викликає порушення ритму, точності і координації рухів. Збільшується час простої сенсомоторної реакції і реакції вибору. Знижуються показники короткочасної пам'яті, темп мислення, точність і швидкість освіти логічних взаємозв'язків. У цілому відмічається погіршення якості розумової роботи, Знижується ефективність самоконтролю і відповідно зростає число помилкових дій. У стані втоми послаблюються важливі характеристики волі: рішучість, наполегливість, витримка. Розвивається сонливість, що впливає на безпеку діяльності.

Зрозуміло, що вимір втоми являє собою завдання виняткової практичної важливості. Пріоритет у її вирішенні належить російському психіатру І. Сікорському, який в 1879 р. вперше спробував виміряти стомлення. Для цієї мети він пропонував учням вранці,а потім після закінчення занять писати диктант, що тривав 15 хвилин. Виявилося,що після завершення навчального дня число помилок зростала на 33%.

Сьогодні проблема об'єктивного контролю психофізіологічного стану досить актуальна. Мова йде про необхідність відповідних заходів, спрямованих на постійний контроль за станом здоров'я людини, включеного в реальний виробничий процес [10]. Для цього пропонується вводити моніторинг фізіологічних функцій людини, на підставі якого можна було б здійснювати експрес-діагностику стану і виявляти осіб, які працюють з високим рівнем психоемоційного напруження («група ризику»). У міру оптимізації режимів праці та відпочинку, вдосконалення системи професійного підбору персоналу необхідність у безперервному контролі стану працівників вже не буде настільки вираженою і можна буде переходити до контролю, що носить епізодичний характер.

Ще один сучасний напрямок щодо забезпечення надійності професійної діяльності пов'язано з розробкою оздоровчих програм для персоналу. Конкретний досвід їх застосування вже накопичений в цілому ряді зарубіжних організацій. В основу таких програм покладено такі передумови:

1. Спосіб життя надає важливе вплив на здоров'я людини.

2. Люди можуть змінити свої звички, якщо їм надати відповідну допомогу.

3. Робоче місце найбільш ефективно для допомоги такого роду, так як люди проводять на робочому місці багато часу.

Керівництво організацій має бути зацікавлена ​​в реалізації програм підтримки здоров'я, так як вони дозволяють підвищити надійність і продуктивність праці, скоротивши кількість лікарняних листів, знизити витрати на оплату страховки, покращити психологічний клімат у колективі.

Зазвичай реалізація програм «за хороше здоров'я» розгортається в часі в такій послідовності.

1. Працівників знайомлять з основними факторами ризику для здоров'я. Це, перш за все, неправильне харчування, вада фізичної активності; куріння, вживання алкоголю, наркотиків;зайва вага.

2. Працівники отримують інформацію щодо їх власних факторів ризику. Цьому передує медичне обстеження та заповнення опитувальника про стиль життя.

3. Щоб знизити вплив фактора або факторів ризику,розробляється індивідуальний план здорового способу (стилю) життя.Він включає інформацію про принципи здорового способу життя, навчання технікам самоврядування стресом, навчання навичкам вимірювання кров'яного тиску, рекомендації щодо зміни способу життя з метою поліпшення і підтримки здоров'я та ін

4. Організація надає підтримку своїм працівникам у зміні їх способу життя. Всі дослідження проводяться в робочий час, на добровільній основі; оплачується медична страховка.

Безумовно, беручи до уваги сучасні особливості життєдіяльності людини, в тому числі і його трудової діяльності, треба визнати, що одним з найбільш небезпечних чинників, які мають велику загрозу станом здоров'я і в цілому професійному довголіттю, є психологічний стрес.