Тема 13. Принципи та функції права.

Принципи права – це об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів.

Функції права – це основні напрямки правового впливу на суспільні відносини з метою їхнього упорядкування.

Виховна функція права – це загальноправовий вплив на духовну сферу, виховання поваги до права.

Орієнтаційна функція права – орієнтування громадян на позитивні правові настанови, які пропонують оцінку права та готовність діяти відповідно до його норм.

Інформаційна функція права – інформування громадян, тобто доведення до відома адресата, про напрямки регулювання суспільних відносин, про їхні права, обов'язки та відповідальність.

Регулятивна функція права – функція упоряд­кування суспільних відносин, визначен­ня лінії поведінки людей, наділення їх певними правами та обов'язками.

Охоронна функція права – функція встановлення та гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, яка має на меті витиснення шкідливих для суспільства від­носин та охорону позитивних.

Тема 14. Джерела (форми) права.

Юридичні джерела (форми права) – це способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм.

Правовий звичай – це санкціоноване державою правило поведінки, яке утвердилося в суспільстві внаслідок довгострокового застосування впродовж тривалого часу.

Правовий прецедент – це рішення судових або інших державних органів з конкретної юридичної справи, яке стало нормою, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому.

Судовий прецедент – це рішення суду по конкретній справі, що є обов’язковим для судів тієї ж чи нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ або виступає зразком тлумачення закону.

Нормативний договір – це двостороння або багатостороння угода, яка містить норми права.

Нормативний правовий акт – це офіційний письмовий документ компетентних суб’єктів правотворчості, прийнятий у визначених законом порядку і формі, містить правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою.

Міжнародний договір – це чітко виражена угода між двома чи декількома державами щодо встановлення, зміни чи припинення їхніх прав і обов'язків.

Закон – це нормативний юридичний акт вищого державного (представницького) органу чи безпосередньо народу, який має вищу юридичну силу і містить первинні правові норми країни.

Конституція – це основний, головний закон, що визначає правову основу держави, принципи, структуру, головні характеристики державного ладу, права і свободи громадян, форму правління і державного устрою, та ін.

Конституційні закони – це закони, що вносять зміни і доповнення в конституцію, а також закони, необхідність видання яких передбачена безпосередньо конституцією.

Звичайні закони – це акти поточного законодавства, присвячені різним сторонам економічної, політичної, соціальної, духовної сфери життя суспільства.

Кодекс – це закон кодифікаційного характеру, у якому об'єднані на основі єдиних принципів норми, що досить детально регулюють визначену сферу суспільних відносин.

Підзаконний нормативно-правовий акт – акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.

Локальні нормативно-правові акти – це акти, які створюються, щоб діяти в конкретних організаціях, установах і на підприємствах, або призначені для певного кола осіб, на визначеній території.

Правові колізії – це розбіжності між приписами двох або більше чинних норм права, що регулюють одні і ті ж самі суспільні відносини.

Колізії в законодавстві – це різновид юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально-чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні відносини.

Темпоральна (часова) колізія – це колізія, що виникає внаслідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права.

Ієрархічні (субординаційні) колізії – виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу.

Змістовні колізії – це конфліктні відносини між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.

Ратифікація – це остаточне затвердження договору одним із вищих органів держави відповідно до процедури, передбаченої національним законодавством.