2. Джерела формування фінансових ресурсів громадян.

Фінансові ресурси громадян формуються за рахунок різноманітних джерел. їх можна поділити на дві групи: власні кошти та позики. Власні - це ті грошові кошти та інші активи, які знаходяться у власності громадян (домогосподарств) і використовуються з метою зміни структури фінансових ресурсів. Так, коли домогосподарство має на рахунку в Ощадбанку певну суму грошових коштів, а потім використовує її на придбання цінних паперів, грошові кошти перетворюються в інші активи. При цьому структура фінансових ресурсів громадян змінюється, а їх загальна вартість залишається незмінною. Власні засоби включать також ті доходи які одержує громадянин (домогосподарство) в якості найманого працівника, від участі в підприємницькій діяльності, проведення інвестиційних операцій та ін.

Позики - це ті кошти, які громадянин одержує на умовах повернення. Вони можуть використовуватися з метою формування фінансових ресурсів громадян. При цьому змінюється як структура фінансових ресурсів, так і їх загальна вартість.

Джерела формування фінансових ресурсів громадян.

Джерела доходів	Форми доходів
А. Власні: 1. Пропозиція економічних ресурсів: - трудових (фізичних та інтелектуальних здібностей); - земля, природна сировина; - капітал (обладнання, будівлі, інструменти) 2. Підприємницькі здібності	Заробітна плата, премія, додаткові виплати. Рента. Дохід на капітал, арендна плата, роялті, лізінгова плата. Підприємницький дохід.
3.Пропозиція грошей. Інвестиційна діяльність.	Ссудний відсоток, дивиденди, спекулятивний прибуток.
4. Наявність особового соціального статусу	Пенсія, стипендія, виплати, субсидії, допомога.
5. Випадкові епізодичні обставини	Виграш, спадщіна, подарунки, знахідка, приз, грошовий переказ, аліменти.
Б. Запозичені:	Кредити, товари з розстрочкою платежу, позики.

3. Напрями використання фінансових ресурсів громадян

Доходи, які одержують громадяни поділяються на три частини:

1. Податки, платежі і відрахування до державного бюджету та державних цільових фондів.

2. Фінансування витрат, пов'язаних з забезпеченням особистого споживання.

3. Формування фондів заощадження.

Кожна з названих частин має певне функціональне призначення. Податки є основою формування фондів на державному, республіканському та місцевому рівнях. Друга група витрат пов'язана з забезпеченням життєдіяльності громадян (придбання необхідних товарів та послуг). Фонди заощадження створюються з метою забезпечення певних витрат в майбутніх періоди, коли виникає необхідність в проведені додаткових виплат (хвороба, нещасні випадки, безробіття, та ін.), купівлі товарів довгострокового користування та проведення інвестиційної діяльності.

Витрати домогосподарства — це сукупність платежів що проводяться домогосподарством у звітному періоді з метою забезпечення своєї життєдіяльності. До витрат домогосподарств відносяться:

1. Споживчі витрати (витрати на купівлю продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплату послуг).

2. Грошові витрати (Споживчі витрати + витрати пов'язані с інвестиційною діяльністю: ведення особистого підсобного господарства, купівля нерухомості, придбання цінних паперів, іноземної валюти, вклади до банків).

3. Сукупні витрати (грошові витрати + вартість подарованих активів, сума пільг та субсидій).

Споживчі витрати охоплюють грошові витрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, непродовольчих товарів, а також на оплату особистих послуг.

Грошові витрати домогосподарства включають споживчі витрати, а також витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю. До грошових витрат, зокрема, відносяться витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства; грошова допомога родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, придбання цінних паперів, іноземної валюти, вкладів до банківських установ та ін. Грошові витрати охоплюють також податкові платежі (крім прибуткового), аліменти та ін.

Сукупні витрати - це сума грошових витрати, збільшені на вартість подарованих товарів та продуктів, одержаних з особистого підсобного господарства, а також на суму пільг та субсидій. До них зокрема, відносяться пільги та субсидії на оплату житлово-комунальні послуг, пільги з оплати телефону, проїзду в міському транспорті, до і шиї на оплату путівок в санаторно-курортні заклади та ін. Сукупні витри і п характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають стан матеріального добробуту домогосподарства

Важливу роль в фінансування витрат на споживання відіграє кредитування громадян. Придбання товарів і послуг в кредит отримало широкого розвитку в промислово-розвинутих країнах. Це- важіль суттєвого розширення особистого споживання, і разом з тим, кредитної діяльності фінансових установ. Що ж стосується України, то останні роки питома вага споживчих кредитів в структурі залучених коштів громадян помітно зменшилася. Якщо в розвинених країнах банківські операції з фізичними особами становлять біля третини всіх операцій фінансово-кредитних установ, то в Україні цей показник досягає біля 5 % кредитного портфеля комерційних банків. Найбільш висока питома вага в наданні споживчих кредитів випадає на Ощадний банк України.

Громадяни України можуть використовувати право на придбання товарів з розстрочкою платежу. Продаж товарів на таких умовах здійснюється згідно з угодою купівлі-продажу в розстрочку. Така угода укладається між фізичною особою і суб'єктами господарювання, які здійснюють продаж товару. Фінансування таких операцій передбачає залучення кредитних ресурсів. Джерелами виплати вартості товару, а також відсотків за кредити є заробітна плата, стипендії, пенсії. Погашення кредиту може здійснюватись шляхом внесків грошових коштів готівкою, або безготівкового перерахунку через банківські установи.

Порядок проведення продажу товарів громадянам в розстрочку передбачає такі основні положення:

1. Строк оплати товарів, переданих в розстрочку повинен складати від б до 12 місяців, а товарів з вартістю більше 50 неоподаткованих мінімумів доходів (НМД) громадян від 6 до 24 місяців.

2. Одержання товарів в розстрочку передбачає внесок першого платежу (задатку) в розмірі не менше 25 % їх вартості. У випадку, якщо товари мають вартість більше 50 НМД - не менше 50 %.

3. Сума наданого кредиту не повинна перевищувати трьохмісячної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця в разі продажу товару з розстрочкою на 6 місяців; шестимісячної при продажу на 12 місяців і річної - в разі продажу на 24 місяці

4. За користування кредитом виплачуються відсотки, величини яких встановлюється суб'єктом господарювання, але не більше діючих річних ставок за фінансові кредити банку, який обслуговує продавця.

5. Продаж товарів в розстрочку здійснюється згідно цін, які дію 11 на день продажу.

6. Розрахунки за товари, продані в розстрочку проводяться один раз в місяць в строки, обумовлені угодою купівлі-продажу.

7. За несвоєчасну виплату кредитних платежів на користь суб'єкт господарювання виплачується пеня. її розміри обумовлюються угодою купівлі-продажу. Вони не повинні перевищувати 1/365 частини річної процентної ставки за кредит від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

8. У випадку, коли покупцем або підприємством допущена просрочка виплати трьох чергових платежів, вся сума заборгованості, а також пеня можуть бути вилучені в примусовому порядку шляхом одержання виконавчого запису нотаріуса або згідно з рішенням суду.

Заощадження поділяються на дві частини: касові запаси та кошти, що спрямовуються на фінансовий ринок.. Вони накопичуються і заморожуються з метою забезпечення необхідних резервів. Такі кошти вилучаються з обігу і використовуються нераціонально з точки зору фінансового розвитку країни в цілому і окремого громадянина зокрема. Касові запаси називаються ще неорганізованими заощадженнями. До них відносяться кошти, що зберігаються вдома (у формі національної та іноземної валют) або вкладаються в товари довгострокового використання.

Організовані заощадження охоплюють кошти громадян, що накопичуються в фінансово-кредитних установах або спрямовуються на придбання цінних паперів. В останні роки організовані заощадження громадян досягають біля 30%, а неорганізовані - 70%. При цьому, вклади в банки і фінансові установи складають біля 10%, а на придбання цінних паперів використовується менше 18%. В той же час на придбання іноземної валюти направляється більше 50 %. Таким чином, маються потенційні можливості збільшення інвестицій громадян.

Заощадження відіграють важливу роль в розвитку економіки. Вони є джерелами залучених ресурсів фінансових установ, використовуються при забезпечені ліквідності цінних паперів, проведені приватизації державного майна та ін. Заощадження можуть проводиться у грошовій формі і у формі реальних (фізичних) інвестицій. Грошова форма включає приріст готівкових грошей, витрати на купівлю цінних паперів, придбання іноземних валют та ін. Реальна форма інвестицій охоплює нагромадження основних фондів і матеріальних запасів в особистих підсобних господарствах громадян, придбання або будівництво будинків, квартир, гаражів, дачних споруд та ін.

Активна фінансова політика в державі має за мету створення необхідних умов для зростання заощаджень громадян. Збільшення коштів, які використовуються як інвестиції забезпечують економіку додатковими фінансовими ресурсами, підвищують попит на товари довгострокового користування. А це (при інших рівних умовах) приводе до економічного росту, збільшенню зайнятості, обсягів ВВП, доходів громадян та вирішенню соціальних проблем.