Соціал-демократична концепція

На початку ХХ ст. виникли ідеї “ревізіонізму”, які призвели до остаточного відділення соціал- демократії від марксизму.

Основні ідеологи соціал-демократії: Е. Бернштейн (1850-1932), Ч. Кросленд (1918-1977).

Основні ідеї соціал-демократії

• відкинули марксистську ідею необхідності пролетарської революції;

• боротьба за соціалізм має бути поступовою і здійснюватися шляхом реформування;

• розвиток вільної держави за допомогою введення загального виборчого права, прямої законодавчої ініціативи, громадянських прав, права на опозицію, незалежність суддів;

• “етичний соціалізм”, що спирається на категорії:

• свобода як можливість робити все, що не завдає шкоди іншим і дозволено законом;

• справедливість як рівність життєвих можливостей для усіх і піклування суспільства про найменш забезпечених і непрацездатних;

• солідарність як можливість розраховувати на допомогу суспільства і держави;

• рівність громадян не залежно від їх соціального стану, якої можна досягти через економічне зростання (податки), загальну освіту;

• забезпечення соціального і міждержавного миру;

• змішана економіка – державне регулювання економіки (ключові галузі промисловості – газова, електроенергетика, залізниці, шахти – націоналізуються) та розвиток ринкових механізмів.

Поширення соціал-демократії в сучасному світі

1951 року створено Соціалістичний Інтернаціонал – міжнародне об’єднання соціалістичних, соціал-демократичних, партій праці та лейбористських партій з усіх континентів.

Сьогодні його штаб-квартира у Лондоні і він об’єднує понад півтори сотні партій.

Від України в Соцінтерн входять Соціалістична партія України (О.Мороз) та Соціал-демократична партія України (Ю.Буздуган).

Словник основних понять та термінів теми

АНАРХІЗМ (від грец. аnarchia – безвладдя) – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, представники якої виступають за повну, нічим не обмежену свободу особи.

Більшовизм - політична теорія і практика, яка ґрунтується на теорії марксизму і доповнена ідеями В. Леніна, основними принципами якої є відданість світовій революції і створення держави у формі диктатури пролетаріату на основі демократичного централізму.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ - форма держави, яку обстоюють представники марксизму та більшовизму, яка передбачає зосередження усієї повноти влади у руках класу робітників

Екстремізм (від лат. extremus — граничний) — схильність суб’єктів політики до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, до нетерпимості, несприйняття й неприйняття інших думок, чужих позицій та вподобань.

КОМУНІЗМ (від лат. communis — спільний, загальний) — суспільно-політична течія, представники якої виступають за суспільну власність на засоби виробництва та за побудову суспільства згідно принципу “від кожного — по можливостях, кожному — по потребах”.

Консерватизм (франц. conservatisme, від лат. conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Лібералізм (від лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Тероризм (від лат. terror — жах, страх) — здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і залякування, політичних убивств, провокацій.

Утопія політична (від грец. u — немає і topos — місце, разом — місце, якого не існує; згідно з ін. версією від грец. en — благо і topos — місце й означає благословенну країну) — у політичній літературі цим поняттям визначають ідеї, уявлення про ідеальні суспільства, які є продуктом абстрактного мислення і не грунтуються на знанні реальних процесів суспільного життя.

МЕСІАНІЗМ – вчення ідеологічного характеру про особливу роль певних спільнот, обєднань, лідерів в історії тієї чи іншої держави або всього людства.

Мілітаризація (від лат. militaris — воєнний) — поширення законів воєнного часу та військової дисципліни на невійськові галузі народного господарства, економіку.

НАЦІОНАЛІЗМ (франц. nationaliste, від лат. natio — народ) — багатопланове явище, охоплює національну свідомість, національну ідеологію, національно-визвольну боротьбу, культурний та політичний рух за утвердження національних пріоритетів в усіх сферах суспільства.

НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ – політична течія в Україні у 20-30-х рр. ХХ ст., яка поєднувала прихильників марксистської ідеології, але із активним відстоюванням не тільки інтересів робітничого класу, а й національних інтересів.

РАСИЗМ – політична доктрина і практика суспільного життя ,що грунтується на поділі народів за расовою ознакою на вищі та неповноцінні, спрямована на поневолення народів як «расово неповноцінних».