Спеціальність “фізична реабілітиція” курсова робота

з теорії та методики фізичного виховання з теми:

ВИХОВАННЯ ШИДНОСТІ У ШКОЛЯРІВ 1-3 КЛАСІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

	Науковий керівник:
	В.Г. Петров - кандидат пед. наук, доцент кафедрі теоретичних основ фізичної культурі Гуманітарного університету «ЗИГМУ»

Запоріжжя – 2003

Кожна робота складається із логічно-самостійних завершених підрозділів (рубрик), пов'язаних спільною ідеєю і спрямуванням. Найбільш простим і зручним способом рубри­кації є сучасний цифровий:

1.

1.1.

1.2.

1.2.1.

1.2.2.

1.3.

2.

2.1.

2.1.1.

2.2. і т.д.

Загальний стиль. У всьому рукопис слід уникати довгих речень, частого вживання однакових слів, словосполучень і обо­ротів. Не слід двічі використовувати поняття в одній фразі, розташовувати слова одного кореня близько (навантаження — вантаж, школа — школяр), схожі за звучанням або такі, що зливаються у вимові.

Не прийнято вживати слова “я”, “мною”: “проведений мною експеримент”, а слід писати “проведений нами експеримент”. Не слід зловживати вступними словосполученнями: “слід підкрес­лити”, “треба відмітити”, “представляє інтерес”, “з цієї точки зору”, “що стосується”. Посилаючись на таблиці і малюнки, треба уникати слів “представлені”, “дані”, “дає”. Краще вжива­ти слова: “наведено”, “побудовано”, “нанесено”.

Термінологія. При вживанні спеціальних термінів дотри­муються таких правил:

1. Одноманітність у всій роботі; не можна одним терміном називати різні поняття і, навпаки, однакові поняття різними термінами.

2. Нові терміни, які вводяться авторами слід докладно пояс­нювати.

3. Вживати іноземні слова та терміни у випадках, коли:

- вони є міжнародними, загальноприйнятими;

- без них не обійтись при викладенні наукових фактів;

- необхідно ознайомити читачів з новими термінами, які зустрічаються у зарубіжній літературі;

- це скорочує кількість слів. Допустимі скорочення:

1. Допускаються скорочення слів “і т. д.”, “і т. п.”, “та ін.”.

2. Не можна скорочувати слова: “так як”, “так званий”, “та­ким чином”, “так що”, “тому що”, “замість”, “наприклад”, “біля”, “формула”, “рівняння”, “вправа” і т. п.

3. Не прийнято роботи скорочення шляхом довільного злиття слів чи термінів (наприклад: спеціальна вправа — спец вправа, спортивне тренування — спорт тренування).

4. Умовні скорочення наукових термінів повинні бути одна­ковими по всій роботі.

5. Незагальноприйняті скорочення слід пояснити при пер­шому застосуванні в тексті або в окремому переліку умовних скорочень і позначень.

6. Скорочення складних термінів, утворені із початкових букв складних слів, пишуть рядковими буквами і з крапками (на­приклад: коефіцієнт корисної дії — к. к. д., верхня мертва точ­ка — в. м. т., центр тяжіння — ц. т.).

7. Загальновживані скорочення загальних іменників позна­чаються злито рядковими буквами (наприклад: вищий учбовий заклад — вуз).

8. При зазначенні перед прізвищем вченого ступеня, вче­ного звання, посади допускаються скорочення (наприклад: кан­дидат педагогічних наук — канд. пед. наук; доктор медичних наук — д-р (або докт.) мед. наук; доцент — доц.; професор — проф).

9. Посилання на інші сторінки рукопису (глави, розділи та ін.), а також на таблиці та малюнки з вказівкою їх порядкового номера даються із скороченнями (наприклад: “див. стор. 57”, “див. гл. 4”, “Табл. 2”, “мал. 1 і 2”. Якщо порядкові номери не вказуються, то всі слова у тексті пишуть без скорочень.

При посиланнях на кілька глав, розділів, таблиць і малюнків скорочення “гл.”, “розд.”, “табл.” і “мал.” не подвоюються. При посиланнях на кілька пунктів тексту скорочення “п” по­двоюється без крапки між буквами (наприклад: пп. 1.1 та 1.2).

Скорочення “див.” вживається у тих випадках, коли у тексті посилаються на самостійний розділ рукопису, на віддалені в місця згадування таблицю, малюнок.

10. Слово “місто” при частому вживанні у рукописі скорочується перед назвою до однієї букви. У множині букви подвоюються крапки між ними (наприклад, мм Київ і Запоріжжя).

11. У бібліографічних описах прийнято такі скорочення “вип.” — випуск; “журн.” — журнал; “вид.” — видання; “ви-во — видавництво; “рец.” — рецензент, рецензія; “зб.” — збірник: “зібр. тв.” — зібрання творів; “кн.” — книга; “пер.” — переклад; “перекл.” — перекладач; “ред.” — редактор; “укл.” — укладач; “ст.” — стаття; “стор.” або “с.” — сторінка; “т.” — том; “ч.” — частина. В основному тексті перелічені слова пишуть без скорочень.

Цифровий матеріал. 1. Числа до десяти, якщо вони не мають одиниць вимірювання, пишуть словами; більше десяти цифрами; дріб — завжди цифрами. На початку речення, особ­ливо абзацу, краще писати словами.

2 Якщо в ряду чисел є хоч одне число зі знаком після коми, усі числа повинні мати стільки ж знаків після неї: ...4,32; 5,00...

3. Починаючи з п'ятизначних чисел, класи їх розділяються пропусками: ...1 350 643.

4 Числа, які стоять поряд, відокремлюються крапкою з ко­мою: ...1,0; 2,5; 8,4...

5. Перед числами з вказаними одиницями вимірювання не ставлять тире і прийменник “в”: ...швидкість бігу 9 м/с...

6. Одиниці вимірювання при дробових числах повинні з ними узгоджуватись: ...3,5 рази...; ...2,5 хв.; ...1,4 частини...

7. Вказуючи межі коливань, одиниці вимірювання ставлять тільки після другого числа: ...швидкість вимірюється від 11 до 17 м/с...; ...коливання від 1 до 3°С...

8. Кількість тисяч, мільйонів, мільярдів пишуть числом із скороченими буквеними позначеннями порядку: ...4 тис...; ...16 млн..; 25 млрд..

9. Порядкові числівники, які виражаються арабськими циф­рами, повинні мати відмінкові нарощування: ...1-го...; ...5-му...; 2-ма...; 3-а...; ...6-й... При цьому, якщо передостання буква чис­лівника голосна, то відмінкове нарощування складається із однієї останньої букви: ...10-й...; ...20-м... Якщо передостання буква числівника приголосна, то відмінкове нарощування скла­дається із двох букв: ...10-го...; ...20-му...

Якщо перераховуються кілька порядкових числівників, відмінкове нарощування ставлять після останньої цифри: ...2, 4, 6-а доріжки... Після порядкових числівників, які виража­ються римськими цифрами, відмінкове нарощування не став­лять, не пишуть їх і після кількісних числівників (...із 16 забігів, У 12 випадках...).

10. Складні прикметники, які починаються з числівника, не мають відмінкового закінчення і пишуться через дефіс: 100-метрова доріжка...

11. При поєднанні кількісних числівників із іменниками у родовому відмінку слова “шт.”, “чол.” і т. п. не вживаються (не 15 шт. ядер, а 15 ядер...).

2.4. Підготовка до захисту і захист курсової (дипломної) роботи.

Написану чи надруковану роботу слід переплести і здати на кафедру для отримання дозволу на захист роботи. Готуючись до захисту курсової роботи, студент складає тези або конспект виступу обсягом 5-6 сторінок .виступу В них він повинен коротко обґрунтувати актуальність теми, ознайомити із завданням ' методами, організацією та основними результатами досліджень. При викладанні матеріалів дослідження студент повинен чітко володіти текстом.

При підготовці до захисту курсової роботи студент повинен також підготувати ілюстративний матеріал (малюнки, таблиці, схеми, тощо), розміри якого б дозволяли зоровому сприйнят­тю з будь-якої точки аудиторії.

Захист курсової роботи проводиться відкрито (можлива при­сутність викладачів кафедри) при обов'язковій участі науково­го керівника і в присутності студентів курсу чи академічної групи. Після доповіді (приблизно 10—15 хв.) студент повинен чітко відповісти на поставлені запитання.

При оцінці роботи керівник враховує:

— якість роботи, правильність і глибину викладення матері­алу теми, відповідність змісту назви теми;

— чіткість і конкретність постановки завдань та вибір су­часних методів дослідження;

— методичний рівень, літературне опрацювання (кількість праць), грамотність та культуру оформлення роботи;

— якість доповіді: уміння коротко, чітко обґрунтовувати ак­туальність теми, здібність швидко та зрозуміло відповісти на поставлені запитання;

— ступінь самостійності при виконанні роботи;

— глибину знань, правильність виконання і чіткість ілюст­рацій.

На підставі результатів захисту робота оцінюється диферен­ційованою оцінкою за бальною системою. Оцінка “задовільно” виставляється тим студентам, які правильно та досить переконливо розкрили основні питання теми; оцінка “добре” — робота виконана на високому рівні, в ній повно і всебічно ви­світлені питання теми, включено фактичний матеріал дослідження, наявні ілюстрації; оцінка “відмінно” — роботи, в яких крім вищесказаного, має місце самостійний аналіз фактичного матеріалу, узагальнення передового педагогічного досвіду роботи, - результати власного педагогічного експерименту (опрацьовані з допомогою методів математичної статистики), мето­дичні рекомендації для теорії і практики фізичного виховання

Оцінка за курсову роботу виставляється в екзаменаційну відомість та залікову книжку і вважається як оцінка, яка отримана на екзаменах.

Студент, який не захистив курсову роботу у визначений строк (без поважної причини), вважається академічним боржником не допускається до складання екзамену чи заліку з “Теорії ті методики фізичного виховання”.

Дипломна робота, як правило, є продовженням теми курсової роботи. Вимоги до її написання ґрунтуються на нормативних документах Вищої атестаційної комісії. Обов'язковою вимогою до дипломної роботи є наявність дослідницького матеріалу.

Готова дипломна робота подається на кафедру ТОФК за місяць до початку роботи Державної екзаменаційної комісії. Кафедра організує попередній захист дипломної роботи і по її результатах дає рекомендації на допуск роботи до захисту на Державній екзаменаційній комісії.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ

	Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека. _ СПб.: МГП «Петрополис», 1992. – 123 с.
	Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта- К: олимпийская литература 2002 – 294 с.
	Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процес се физического воспитания. – К.: Олімпійська література, 1999. – 232 с.
	Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: фізична культура 1-11 класи. – К.: Перун, 1998. – С. 1-21.
	Сергієнко Л.П. Контрольні і курсові роботи з теорії та методики фізичного виховання. Навчально-методичний посібник. – Херсон: Наддніпрянська правда, 1997. – 72 с.
	Таланга Е. Энциклопедия физических упражнений / Пер. с польск. – М.: Физкультура и спорт, 1998. – 412с.
	Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272 с.
	Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002. – 248 с..
	Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня. Методичні поради. – К.: Толока, 2001. – 80 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Приблизна тематика контрольних робіт, що виконуеться студентами

у VI семестрі.

Контрольна робота складається з двох питань. Перше питання обирається відповідно рекомендації викладача, друге питання по бажанню студента.

Питання 1.

№	Тема контрольної роботи	Прізвище студента		Дата реєстрації			Група	Підпис
І	2	3		4			5	6
1.	Спортивна класифікація: значення, побудова розвитку.
2.	Пропаганда фізичної культури і спорту в школі.							.
3.	Використання наочних посібників на уроках.
4.	Проведення сюжетних уроків з молодшими школярами.							.
6	Використання нестандартного обладнання на спортивних майданчиках школи.
7.	Узагальнення досвіду роботи кращих вчителів фізкультури.
8.	Узагальнення досвіду роботи кращих тренерів ДЮСШ.
9.	Фізичне виховання в оздоровчому таборі.
10.	Особливості самоуправління з фізичного виховання в школі.
11.	Домашнє завдання з фізичної культури.
12.	Методика проведення ранкової гігієнічної гімнастики
13.	Методика проведення “Уроку здоров’я” в школі.
14.	Методика організації фізкультурної масової роботи в групах подовженого дня.
15.	Методика проведення змагань “Старти надій” у школі.
16.	Методика організації КВК на спортивну тематику досвід роботи.
17.	Методика організації свята до Дня Збройних сил України
18.	Із досвіду у фізкультурно-масової роботи спортивного клубу за місцем проживання.							.
19.	Організація і проведення шкільних спортивних вечорів.
20.	Система оздоровчої гімнастики у фізичному вихованні школярів.
21.	Біг (по піску, по воді, по сходах і т.п) як засіб фізичного виховання.
22.	Фізичні вправи і раціональне харчування у зниженні ваги школярів.
23.	Диференційований підхід у фізичному вихованні школярів.
24.	Східні системи оздоровчої фізкультури.
25.	Контроль за руховою підготовкою на уроках фізичної культури.
26.	Криговий спосіб організації на уроці фізкультури.
27.	Аквааєробіка у фізичному вихованні.
1.	Фізичне виховання дітей дошкільного віку узагальнення досвіду роботи дитячого садка
2.	Навчання плаванню дітей дошкільного віку
3.	Особливості виховання м'язової сили на уроках фізичної культури.
4.	Особливості виховання швидкі­сних здібностей на уроках фізичної культури.
5.	Особливості виховання витривалості на уроках фізичної культури.
6.	Особливості виховання сприт­ності на уроках фізичної культури.
7.	Особливості виховання гнучкості на уроках фізичної культури.
8.	Застосування наочних посібників у процесі навчання на уроках фізичної культури.
9.	Круговий метод організації підготовчої частини уроку фізичної культури.
10.	Підвищення ефективності уроку фізичної культури
11.	Позакласна робота по фізичному вихованню в школі (Узагальнення досвіду роботи).
12.	Позашкільна робота з фізичного виховання (узагальнення досвіду роботи)
13.	Фізичне виховання дітей в оздоровчому таборі (узагальнення досвіду роботи).
14.	Фізкультурно-масова робота з дітьми за місцем проживання.							.
15.	Особливості фізичного виховання школярів І— IV класів.
16.	Особливості Фізичного виховання школярів V— IX класів.
17.	Особливості фізичного виховання школярів Х-ХІ класів							.
18.	Фізична культура і спорт як засіб військово патріотичного виховання школярів.
19.	Організація і проведення шкільних спортивних вечорів. узагальнення досвіду роботи).							.
20.	Наочні посібники на уроках фізичної культури.
21.	Фізична культура і здоров'я дітей підлітків.
22.	Наукова організація роботи вчителя фізичної культури.							.
23.	Узагальнення досвіду роботи кращих вчителів фізкультури.
24.	Узагальнення досвіду роботи кращих тренерів ДЮСШ
25.	Облік, перевірка й оцінка успішності учнів на уроках фізичної культури.
26.	Методи педагогічного контролю за руховою підготовкою школяра
27.	Домашні завдання з фізичної культури.
28.	Агітаційно-пропагандистська робота з фізичної культури в школі.
29.	Спортивна база в школі.
30.	Організація самостійної роботи з фізичної культури

Питання 2.

№	Тема контрольної роботи	Прізвище студента	Дата реєстрації	Група	Підпис
1	2	3	4	5	6
1.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 1 класу (І— II чверті).
2.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 1 класу (III— IV чверті)
3.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 2 класу (І — II чверті)
4.	Конспекти уроків фізкультури учнів 2 класу (III— IV чверті)
5.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 3 класу (І— II чверті).
6.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 3 класу (III — IV чверті)
7.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 4 клас(І— П чверті)
8.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 4 класу (III — IV чверті).				' .
9.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 5 класу ( — II чверті).
10.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 5 класу (III — IV чверті).
11.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 6 класу (І— II чверті).
12.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 6 класу (III — IV чверті).
13.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 7 класу (І — II чверті).
14.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 7 класу III — IV чверть)
15.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 8 класу (І — II чверті)
16.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 8 класу (III — IV чверть)
17.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 9 класу (І— II чверть)
18.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 9 класу (III— IV чверті).
19.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 10 класу (І— I чверть)
20.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 10 класу (III— IV чверті).
21.	Конспекти уроків фізкультури для учнів 11 класу (І— II чверті).
22.	Конспекту уроків фізкультури для учнів 11 (III— IV чверті).
23.	Планування занять з фізичної культури спецмед групи учнів 1-4 класів
24.	Планування занять з фізичної культури спецмед групи 5-9 класів.
25.	Планування занять з фізичної культури спецмед групи учнів 10-11 класів.
26.	Особливості планування уроків фізкультури в мало комплектних школах.

Додаток Б

Тема курсових та дипломних робіт з ТОФК

№	Тема курсової роботи	Прізвище студента	Дата реєстрації	Група	Підпис
1	2	3	4	5	6
1.	Фізична культура у всесторонньому гармонійному розвитку особливості
2.	Науково-технічний прогрес і спорт.
3.	Історія розвитку факультету фізичної культури даного інституту
4.	П. Ф. Лесгафт і фізичне виховання				.
5.	Фізична культура і спорт у житті вчених письменників.
6.	Персоналі! вчених сучасності, які внесли вклад у розвиток теорії методики фізичного виховання.
7.	Фізкультура і спорт майбутнього
8.	Об'єктивна оцінка технічної майстерності
9.	Стабільність і варіативність при навчанні руховим діям
10.	Методи графічного запису спортивної діяльності
11.	Сітьове планування навчання руховим діям.				і
12.	Моделювання у фізичному вихованні і спорту
13.	Застосування методів кібернетики у спорті
14.	Підготовка спортсмена до змагань
15	Підвищення працездатності спортсмена
16	Теоретичні основи чергування роботи та відпочинку в спорті.
17.	Психічний стрес у спорті.
18.	Установка у спортивній діяльності
19.	Взаємозв'язок фізичних якостей у спортивній діяльності
20.	Взаємозв'язок фізичних якостей і рухових навичок у процесі навчання рухами
21.	Взаємозв'язок між руховою пам'яттю і руховими навичками у спортивній діяльності.
22.	Розслаблення м'язів і методика його удосконалення
23.	Рівновага і методика її виховання
24.	Тренажери, які використовуються у спортивних іграх.
25.	Тренажери, які використовуються у тренуванні легкоатлетів.
26.	Тренажери, які використовуються у спортивних єдиноборствах.
27.	Тренажери, які використовуються у тренуванні плавців.
28.	Методи визначення м’язової сили спортсмена.
29.	Методи визначення швидкості спортсмена
30.	Методи визначення витривалості спортсмена.
31	Методи визначення гнучкості спортсмена
32.	Методи визначення спритності спортсмена.
33.	Фізична працездатність спортсмена(на прикладі проби PWC 170)
34.	Степ — тест у спортивній практиці
35.	Вплив біологічних ритмів на ру­хову діяльність людини.
36.	Генетика рухових здібностей людини
37.	Дослідження впливу спадкових і середовищних факторів на антропометричні показники людини.
38.	Генеалогічні дослідження спортсменів високого класу.
39.	Фізичний розвиток студентів першого курсу.
40.	Визначення співвідношення загальної і спеціальної фізичної підготовки для студентів факультету фізичної культури
41.	Професійно-прикладна фізична підготовка студентів.
42.	Спортивна орієнтація і відбір дітей та підлітків
43.	Технічна підготовка юних спортсмена
44.	Вікові особливості виховання швидкості.
45.	Вікові особливості виховання м'язової сили
46.	Вікові особливості виховання витривалості.
47.	Вікові особливості виховання гнучкості
48.	Вікові особливості виховання спритності
49.	Кругове тренування з підлітками та юнаками
50.	Шляхи підвищення ефективності уроків фізкультури
51.	Планування виховання рухових навичок школярів на уроках фізкультури
52.	Порівняльна характеристика методики проведення уроків з фізичної культури кількома вчителями
53	Особливості проведення уроків фізичної культури в південних регіонах країни
54	Про кабінет фізичної культури і спорту в школу
55	Використання технічних засобів на уроках фізкультури
56	Використання нестандартного обладнання на уроках фізкультури.
57	Диференційований підхід у фізичному вихованні школярів.
58	Методи педагогічного контролю за руховою підготовленістю школярів
59	Домашнє завдання з фізкультури.
60	Фізичне виховання в сім’ї
61	Фізичне виховання за кордоном
62	Фізична культура як засіб попередження хвороб
63	Східні системи оздоровчої гімнастики
64	Йога – методика використання у фізичному вихованні
65	Медитація та здоров’я людини.
66	Дихальна гімнастика у фізичному вихованні
67	Раціональне харчування у фізичному вихованні
68	Ходьба як засіб фізичної культури
69	Самоконтроль у процесі занять фізичною культурою
70	Узагальнення роботи спортивних клубів за місцем проживання
71	Клуб любителів бігу (узагальнення досвіду роботи)
72	Фізична культура в дошкільних закладах області.
73	Фізкультурно-масова робота в школах області
74	Фізкультурно масова робота в оздоровчих таборах області
75	Фізкультурно - масова робота в професійно-технічних училищах області
76.	Масова фізична культура в Вузах області
77.	Студентський спорт в області.
78.	Фізкультурно-масова робота в технікумах області
79.	Масова фізична культура в колективах фізкультури і спортклубах області
80.	Досвід проведення виробничої гімнастики на підприємствах області.
81.	Фізкультура і спорт у добровільних товариств області.
82.	Розвиток дитячо-юнацького спорту в області.
83	Фізкультура і спорт в селах області
84	Розвиток легкої атлетики в області
85	Розвиток водних видів спорту в області
86.	Розвиток баскетболу, волейболу, гандболу в області
87.	Розвиток футболу в області.
88.	Розвиток єдиноборств в області.
89.	Розвиток акробатики і гімнастики в області.
90.	Розвиток туризму в області.

Додаток В

Тестування рівня фізичної підготовленості

Тести фізичної підготовленості: “ЕВРОФИТ”. Рада Європейського комітету у розвитку спорту затвердила в 1993 році батарею тестів для визначення фізичної підготовле­ності дітей і молоді. Рекомендовано 8 тестів.

1. Тест на рівновагу “фламінго”.

2. Тест на частоту рухів руки.

3. Тест на гнучкість.

4. Стрибок у довжину з місця.

5. Кистьова динамометрія.

6. Піднімання тулуба з положення лежачи.

7. Вис на зігнутих руках.

8. Човниковий біг 10x5 м.

Тест на рівновагу “фламінго”. Тест призначений для оцінки статичної рівноваги. Виконується балансування на одній нозі на підставці такого розміру: довжина 50 см, висота 4 см, шири­на 3 см.

Т ой, кого випробують, стає на підставку будь-якою ногою і намагається балан­сувати на ній так довго, як зможе (мал. 1). Інша нога зігнута в коліні і підтягнута до сідниці кистю одноймен­ної руки. Перед початком тесту досліджуваний може спиратися рукою на педагога, щоб прийняти стійке по­ложення. Тест починається після того, коли той, кого випробують, зможе стояти самостійно на опорі без підтримки. Час балансуван­ня складає 1 хв. При втраті рівноваги необхідно почати виконання тесту спо­чатку. Повторення тесту виконується стільки разів, скільки потрібно для того, — щоб сумарна тривалість балансування складала одну хвилину.

Мал. 1. Тест “фламінго”

Оцінка — враховується кількість спроб, які досліджуваний витрачає на збереження стійкого балансування на опорі про­тягом 1 хвилини. Якщо перші ЗО сек. той, кого випробують, втрачає рівновагу 15 разів, тест припиняється. Його результат оцінюється в “О” балів.

Тест на частоту рухів руки. Тест полягає в почерговому тор­канні двох майданчиків кистю зручної руки (для правши — пра­вою, для лівші — лівою). Для проведення тесту використовується стіл зі змінюваною висотою; два гумових диска діаметром по 20 см, покладених горизонтально на стіл (відстані між центра­ми диска — 60 см), опорний майданчик (10x20 см), розташований між дисками на рівній відстані від кожної з них (мал.2).

В иконання тесту: досліджуваний стає перед столом, кладе кисть лівої (для правши) руки на опорний майданчик. Права рука — на лівому диску, за сиг­налом досліджуваний перекладає кисть правої руки з диска на диск так, щоб під час руху вона проходила над кистю лівої руки. Завдання виконується з мак­симально можливою швидкістю доти, поки число переносів руки з одного диска на інший складе 25 разів.

Мал. 2. Виконання тесту на частоту рухів руки.

Оцінка результату — враховується час (в сек.), необхідний для 25 циклів. Для спрощення отриманий результат помно­жується на 10.

Тест на гнучкість. З положення сидя­чи на підлозі, спираючись ногами в спеціальне пристосування (мал. 3), виконується нахил тулуба вперед (мал. 4). Не згинаючи колі­на, учень виконує нахил тулуба впе­ред, руками намагаючись дістати як можна далі відмітки. Тест прово­диться двічі, кращий результат фіксується в сантиметрах.

Мал. 3. Прилад для вимірювання гнучкості хребта.

Мал. 4. Вимірювання гнучкості хребта при нахилі вперед з положення сидячи.

Стрибок у довжину з місця. Виконується стрибок на розміченій гумовій доріжці або на майданчи­ку. Вихідне положення — на-півприсід, ступні паралельно, руки назад (мал.5).

Мал. 5. Стрибок у довжину з місця

Виконують три спроби підряд. Реєструється кращий результат.

Кистьова динамометрія. Ви­мірюється кистьова динамометрія (мал. 6) ручним динамометром для дошкільників і школярів 1—4 класів з тарируванням на 30 кг, а для інших на 90 і 120 кг. Вихідне положення того, кого випробують: стоячи, рука пряма з динамометром відведена в бік. Під час вимірювання як дина­мометр, так і кисть руки не повинні торкатися тіла. Забороняється роби­ти різні рухи, сходити з місця, згинати і розгинати руку. Виконується по дві спроби: спочатку правою, а потім лівою рукою. Реєструються кращі результати.

Мал. 6. Вимірювання сили м'язів згинаючи в кисті.

Піднімання тулуба з положення лежачи (мал. 7)

Виконання тесту: вихідне положення лежачи на спині руки під головою, ноги зігнуті під кутом 90°, п'яти стоять на маті. Піднімаючись, лікті вперед, торкаються колін. Перед початком тесту робиться одна спроба. Повернення у вихідне положення фіксується, коли плечі торкнуться підлоги. По команді “Увага... руш!” повторюється рух якомога швидше протягом 30 сек. Тест виконується один раз. Реєструється загальне число правильних випрямлень, що виконується за 30 сек.

Мал. 7. Вимірювання динамічної сили тулуба.

Вис на зігнутих руках. Визначається силова витривалість рук і плечового поясу. Виконання: з положення “вис” на прямих руках зігнути руки в ліктьових суглобах і торкнутися підборіддям перекладини. Секундомір вмикається, коли той, кого випробують, займає вихідне положення і виключається, коли при розгинанні рук і опусканні тулуба очі того, кого випробують, опиняться нижче перекладини.

Оцінка тесту - час утримання того, кого випробують, на перекладині в сек.

Човниковий біг (мал. 8.) Координаційні здібності визначаються за допомогою човникового бігу 10х5м. З положення ви торкаєтеся землі за лінією повороту, обертається кругом і пробігає аналогічним чином 9 відрізків по 5 метрів. Час реєструється в десятих частках секунди. Наприклад, час 21,6 сек. Можна записати як 216. Тест виконується один раз.

Державні тести фізичної підготовленості населення України.

Кабінет міністрів України в 1996 році прийняв постанову “Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України”. Запропоновано для різних верств населення виконання таких тестів:

1. Біг 600, 1000, 1500, 2000, 3000 м

2.. Ходьба на 5 км.

3. Плавання 12 хв.

4. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи

5. Підтягування на перекладині.

6. Вис на зігнутих руках.

7. Комплексна силова вправа.

8. Піднімання в сід за 1 хвилину.

9. Стрибок у довжину з місця.

10. Стрибок угору с місця.

11 Спринтерський біг (30, 60, 100 метрів)

12 Човниковий біг (4x9 метрів і 10x10 метрів)

13. Нахили тулуба вперед з положення сидячи

14 Плавання для виявлення прикладних навичок.

Біг на середні та довгі дистанції (600, 1000, 1500, 2000, 3000 м).

Обладнання. Секундоміри, виміряна дистанція (виміряти ди­станцію слід по лінії, що проходить на відстані 15 сантиметрів від внутрішнього краю доріжки), стартовий пістолет або пра­порець.

Опис проведення тестування. Для чоловіків, жінок і дітей умови тестування однакові (різниця лише в довжині дистанції).

За командою “На старт!” учасники тестування стають до стар­тової лінії в положення високого старту. Коли всі готові до старту, за командою “Руш!” (або за пострілом) вони починають біг, намагаючись закінчити дистанцію якомога швидше. У разі потреби дозволяється переходити на ходьбу.

Результатом тестування є час подолання дистанції з точ­ністю до секунди.

Загальні вказівки і зауваження. Бігова доріжка повинна бути рівною і в належному стані.

Погодні умови мають сприяти тому, щоб учасники тесту­вання показали свої звичайні результати.

Ходьба (5 км).

Обладнання. Секундоміри, виміряна дистанція (міряти дис­танцію слід по лінії, що проходить на відстані 15 сантиметрів від внутрішнього краю доріжки), стартовий пістолет або пра­порець.

Опис проведення тестування. Для чоловіків і жінок умови тестування однакові.

За командою “На старт!” учасники стають до стартової лінії в положення високого старту. Потім за командою “Руш!” (або за пострілом) вони починають ходьбу, намагаючись подолати зазначену відстань якомога швидше.

Результатом тестування є час подолання дистанції з точ­ністю до секунди.

Загальні вказівки і зауваження. Переходити на біг під час тестування не рекомендується.

Доріжка для ходьби має бути рівною і в належному стані. Погодні умови повинні сприяти учасникам показати свої зви­чайні результати.

Плавання (12 хв.).

Обладнання. Басейн або спеціально підготовлене місце на водоймах, секундомір, свисток, стартовий пістолет або прапо­рець.

Опис проведення тестування. Для чоловіків і жінок умови тестування однакові.

За командою “Приготуватись!” учасники стають на задній край стартової тумбочки. За командою “На старт!” вони підхо­дять на передній край тумбочки і займають положення старту. За командою “Руш!” (або за пострілом) стрибають у воду і пливуть обраним стилем кожний по своїй доріжці, намагаючись подолати якомога більшу відстань за зазначений час.

Тестування може починатися з води. В цьому разі за коман­дою “Руш!” учасники стартують з води, відштовхуючись нога­ми від стінки басейну або поворотного щита.

Результатом тестування є відстань у метрах, яку подолав учас­ник тестування за 12 хв.

Загальні вказівки і зауваження. До тестування допускають­ся лише добре підготовлені учасники.

Пливти можна будь-яким стилем і змінювати його.

Дозволяється робити нетривалі зупинки під час поворотів.

Не можна пересуватися по дну ногами і використовувати будь-які засоби не передбачені правилами змагань.

Згинання і розгинання рук в упорі лежачи.

Обладнання. Рівний дерев'яний або земляний майданчик.

Опис проведення тестування. Учасник тестування приймає положення упору лежачи, руки прямі на ширині плечей кистя­ми вперед, тулуб і ноги утворюють пряму лінію, пальці стоп опираються на підлогу. За командою “Можна!” учасник почи­нає ритмічно з повною амплітудою згинати і розгинати руки.

Результатом тестування є кількість безпомилкових згинань і розгинань рук за одну спробу.

Загальні вказівки і зауваження. При згинанні рук необхідно торкатися грудьми опори. Не дозволяється торкатись опори стегнами, міняти пряме положення тіла і ніг, перебувати у ви­хідному положенні та із зігнутими руками більш як 3 секунди, лягати на підлогу, розгинати руки почергово, розгинати і зги­нати руки не з повною амплітудою. Згинання і розгинання рук, виконані з помилками, не зараховуються.

Підтягування.

Обладнання. Горизонтальний брус або перекладина діамет­ром 2—3 сантиметри, лава, магнезія. Брус чи перекладина по­винні бути розміщені на такій висоті, щоб учасник у вису не торкався ногами землі.

Опис проведення тестування. Учасник тестування стає на лаву і хватом зверху (долонями вперед) береться за переклади­ну на ширині плечей, руки прямі. За командою “Можна!”, зги­наючи руки, він підтягується до такого положення, коли його підборіддя знаходиться над перекладиною. Потім учасник пов­ністю випрямляє руки, опускаючись у вис. Вправа повторюється стільки разів, скільки в учасника вистачає сил.

Результатом тестування є кількість безпомилкових підтягу­вань, під час яких не порушена жодна умова.

Як виняток, для дітей дошкільного та учнів молодшого шкільного віку і жінок установлена система дробових оцінок тестування.

Якщо учасник випробування підтягнувся до положення, при якому візуально реєструється незначний, але яскраво вираже­ний кут згинання рук в ліктьових суглобах, то йому зарахо­вується 1/3 підтягування. Підтягування до положення, при яко­му голова учасника досягає рівня перекладини, оцінюється як 1/2 підтягування. Якщо учасник досягає перекладини кінчи­ком носа, йому зараховується 3/4 підтягування.

Загальні вказівки і зауваження. Кожному учасникові дозво­ляється лише один підхід до перекладини.

Не дозволяється розгойдуватися під час підтягування, роби­ти зайві рухи ногами для допомоги собі.

Тестування припиняється, якщо учасник робить зупинку на 2 і більше секунди або йому не вдається зафіксувати потрібно­го положення більш як 2 рази підряд.

Вис на зігнутих руках.

Обладнання. Горизонтальний брус або перекладина діамет­ром 2—3 сантиметри, встановлені на такій висоті, щоб найви­щий учасник тестування міг виконати вис, не торкаючись но­гами землі, лави, магнезії.

Опис проведення тестування. Учасник тестування стає на лаву і хватом зверху (долонями вперед) береться за переклади­ну зігнутими руками так, щоб підборіддя знаходилося над пе­рекладиною. Коли він зайняв вихідне положення і готовий виконати тест, подається команда “Можна!”, за якою учасник перестає опиратись ногами і повисає на зігнутих руках (підбо­ріддя знаходиться над перекладиною).

Результатом тестування є час у секундах, протягом якого учасник зберігає положення вису на зігнутих руках.

Загальні вказівки і зауваження. Учасник не повинен торка­тися перекладини. У разі торкання підборіддям до переклади­ни або опускання підборіддя нижче від неї, торкання до опори ногами тестування припиняється.

Комплексна силова вправа.

Обладнання. Секундомір, рівний майданчик.

Опис проведення тестування. Тестування проводиться про­тягом 1 хв. За командою “Можна!” перші 30 секунд учасник виконує максимально можливу кількість нахилів вперед до тор­кання руками пальців ніг з положення лежачи на спині, руки на поясі, ноги зафіксовані. Через 30 секунд за командою “Час!” учасник займає положення упору лежачи і без паузи для відпо­чинку виконує протягом наступних 30 секунд максимально мож­ливу кількість згинань і розгинань рук до команди “Стій!”.

Результатом тестування є загальна кількість нахилів уперед, згинань і розгинань рук в упорі лежачи за 1 хв.

Загальні вказівки і зауваження. Під час виконання нахилів вперед незначне згинання ніг дозволяється, коли учасник повертається у вихідне положення.

При цьому слід також торка­тися підлоги лопатками. Під час виконання другого завдання тіло має бути прямим, руки слід згинати до торкання грудьми підлоги.

Піднімання в сід за 1 хвилину.

Обладнання. Секундомір, гімнастичний мат.

Опис проведення тестування. Учасник тестування лягає спи­ною на рівну поверхню, ноги зігнуті в колінах під прямим ку­том, відстань між ступнями — 30 сантиметрів, пальці рук з'єднані за головою. Партнер тримає його ступні так, щоб п'я­ти торкались опори. Після команди “Можна!” учасник перехо­дить у положення сидячи і торкається ліктями колін, потім знову повертається у вихідне положення, торкаючись спиною і руками мати, після чого знову повертається в положення сидя­чи. Протягом 1 хвилини він повторює вправу з максимальною частотою.

Результатом тестування є кількість підйомів з положення лежачи в положення сидячи протягом 1 хвилини.

Загальні вказівки і зауваження. Відштовхуватися від мати ліктями забороняється. Учасник тестування повинен намага­тися виконувати вправу без зупинки, але і після зупинки тесту­вання можна продовжувати.

Стрибки у довжину з місця.

Обладнання. Неслизька поверхня з лінією і розміткою в сан­тиметрах.

Опис проведення тестування. Учасник тестування стає нос­ками до лінії, робить змах руками назад, потім різко виносить їх уперед, відштовхуючись ногами, стрибає, якомога далі.

Результатом тестування є дальність стрибка в сантиметрах у кращій з двох спроб.

Загальні вказівки і зауваження. Тестування проводиться відповідно до правил змагань для стрибків у довжину з розбігу. Місце відштовхування і приземлення повинні перебувати на одному рівні.

Стрибок вгору з місця.

Обладнання. Розмітка на стіні, магнезія або крейда.

Опис проведення тестування. Учасник тестування змащує кінчики пальців рук магнезією або крейдою, стає обличчям до стінки, де зроблена розмітка, ноги на ширині плечей, руки опущені. За командою “Можна!” учасник піднімає руки вгору і торкається кінчиками пальців розмітки. Потім він опускає руки донизу, ледь присідає і робить різкий змах зігнутими руками вгору, відштовхується в тому ж напрямку ногами, стрибає вер­тикально вгору, намагаючись якомога вище торкнутися кінчи­ками пальців рук розмітки.

Результатом тестування є відстань між відмітками, зробленими на стіні кінчиками пальців до і після стрибка, в санти­метрах.

Загальні вказівки і зауваження. Зараховується кращий ре­зультат з двох спроб. Не дозволяється під час підготовки до виконання стрибка згинати ноги або руки, стрибати з розбігу, торкатися розмітки після стрибка однією рукою.

Спринтерський біг (30, 60, 100 метрів).

Обладнання. Секундоміри, що фіксують десяті частки се­кунди, відміряна дистанція, стартовий пістолет (або прапорець), фінішна стрічка.

Опис проведення тестування. За командою “На старт!” учас­ники тестування стають за стартову лінію в положення висо­кого старту (низький старт не використовується) і зберігають нерухомий стан. За сигналом стартера вони повинні якнай­швидше подолати задану дистанцію, не знижуючи темпу бігу перед фінішем.

Результатом тестування є час подолання дистанції з точ­ністю до десятої частки секунди.

Загальні вказівки і зауваження. Дозволяється тільки одна спроба.

У разі відсутності стартового пістолета подається команда “Руш!” з одночасним сигналом прапорцем для хронометристів.

У забігу можуть брати участь двоє і більше учасників, але час кожного фіксується окремо.

Бігова доріжка повинна бути прямою, в належному стані та розділена на окремі доріжки.

Тестування має проводитися в погодних умовах, за яких учас­ники могли б показати свої кращі результати.

Човниковий біг (4x9 метрів).

Обладнання. Секундоміри, що фіксують десяті частки се­кунди, рівна бігова доріжка завдовжки 9 метрів, обмежена дво­ма паралельними лініями за кожною лінією — 2 півкола радіу­сом 50 сантиметрів з центром на лінії, 2 дерев'яні кубики (5x5 сантиметрів).

Опис проведення тестування. За командою “На старт!” учас­ник займає положення високого старту за стартовою лінією. За командою “Руш!” він пробігає 9 метрів до другої лінії, бере один з двох дерев'яних кубиків, що лежать у колі, повертається бігом назад і кладе його в стартове коло. Потім біжить за дру­гим кубиком і, взявши його, повертається назад і кладе в стар­тове коло.

Результатом тестування є час від старту до моменту, коли учасник тестування поклав другий кубик в стартове коло.

Загальні вказівки і зауваження. Результат учасника визна­чається за кращою з двох спроб. Кубик слід класти в півколо, а не кидати.

Якщо кубик кидається, спроба не зараховується. Бігова доріжка повинна бути рівною, в належному стані, неслизькою.

Човниковий біг (10x10 метрів).

Обладнання. Рівний майданчик, розмічений лініями старту і повороту через 10 метрів, секундоміри.

Опис проведення тестування. З положення високого старту учасник за командою “Руш!” пробігає 10 метрів, торкається землі за лінією повороту, повертається кругом і таким же чином про­бігає ще 9 відтинків по 10 метрів.

Результатом тестування є час, витрачений на випробування.

Загальні вказівки і зауваження. Кожний учасник тестування має одну спробу. Доріжка, на якій проводиться тестування, по­винна бути рівною в належному стані, неслизькою.

Нахили тулуба вперед з положення сидячи.

Обладнання. Накреслена на підлозі лінія АБ і перпендику­лярна до неї розмітка в сантиметрах (на поздовжній лінії) від О до 50 сантиметрів.

Опис проведення тестування. Учасник тестування сидить на підлозі босоніж так, щоб його п'яти торкалися лінії АБ. Відстань між п'ятами — 20—30 сантиметрів. Ступні розташо­вані до підлоги вертикально. Руки лежать на підлозі між колі­нами долонями донизу. Партнер тримає ноги на рівні колін, щоб уникнути 'їх згинання. За командою “Можна!” учасник тестування плавно нахиляється вперед, не згинаючи ніг, нама­гається дотягнутися руками якомога далі. Положення макси­мального нахилу слід утримувати протягом 2 секунд, фіксуючи пальці на розмітці. Тест повторюється двічі.

Результатом тестування є позначка на перпендикулярній розмітці в сантиметрах, до якої учасник дотягнувся кінчиками пальців рук у кращій з двох спроб.

Загальні вказівки і зауваження. Вправа повинна виконува­тися плавно. Якщо учасник згинає ноги в колінах, спроба не зараховується.

Плавання для виявлення прикладних навичок.

Обладнання. Басейн або спеціально пристосоване місце на водойомах.

Опис проведення тестування. Тестування проводиться за правилами змагань. Для осіб з недостатньою підготовкою доз­воляється старт з води. В цьому разі за командою “Приготува­тись!” учасник тестування входить у воду, за командою “На старт!” береться однією рукою за поручні стартової тумби, за командою “Руш!” відштовхується ногами від стінки басейну і починає плавальні рухи.

Учасник повинен пропливти якомога довшу дистанцію.

Якщо учасник став ногами на дно басейну, взявся руками за його борт або обмежуючий трос, тестування припиняється.

Результатом тестування є дистанція в метрах, яку учасник тестування зміг подолати без сторонньої допомоги.

Загальні вказівки і зауваження. Під час проведення тесту­вання слід дотримуватися техніки безпеки.

Поворот повинен виконуватися з обов'язковим торканням стінки басейну будь-якою частиною тіла.

Загальні положення та оцінка індивідуальних результатів тестування.

Тестування проводиться два дні: перший день — на швидкість, силу ніг (стрибок з місця в довжину або вгору) і витривалість; другий день на силу рук (згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі, або підтягування на перекла­дині, або вис на зігнутих руках), спритність (човниковий біг), силу м'язів тулуба (піднімання в сід), гнучкість (нахил тулуба вперед), плавання без врахування часу (якщо воно не прово­диться в перший день як тест на витривалість).

Якщо тестування проводиться протягом одного дня, то по­слідовність залишається тією ж. При цьому тест на витривалість і плавання слід виконувати останнім.

Тести можуть виконуватись і в іншій послідовності, якщо це не вплине негативно на досягнення результатів у кожному з них.

Оцінка індивідуальних результатів тестування здійснюється за рейтинговою системою.

Під час визначення рейтингу учасника тестування оцінки, одержані ним за окремі види тестування, спочатку множаться на коефіцієнти тестів, а потім підсумовуються (табл. 1).

Таблиця 1

ТАБЛИЦЯ РАЗРАХУНКУ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОЦІНКИ ТЕСТУВАННЯ

Тест	Оцінка в балах	Коефіцієнт тесту	Можливий результат з урахуванням коефіцієнта
На витривалість (самостійно обраний)	1-5	2	2-10
На силу (самостійно обраний)	1-5	1	1-5
Комплексна силова вправа	1-5	2	2-10
На швидкість	1-5	1	1-5
На спритність	1-5	1	1-5
На гнучкість	1-5	1	1-5
Плавання	1-	2	2-10

Можлива підсумкова оцінка — 10—50 балів. Підсумкову оцінку тестування порівнюють з шкалою оцінки результатів випробувань фізичної підготовленості (табл. 2).

Таблиця 2

ШКАЛА ОЦІНКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

Бали	Рівень фізичної підготовленості	Якісна оцінка рівня фізичної підготовленості
45-50	високий	відмінно
35-44	вищий за середній	добре
25-34	середній	задовільно
15-24	нижчий за середній	незадовільно
10-14	низький	погано

А МЕРИКАНСЬКІ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ТЕСТИ

В США серед школярів одержали широке розповсюдження президентські тести (мал. 9). Вони включають:

1. Човниковий біг 4x30 футів.

2. Підтягування на перекладині.

3. Піднімання тулуба із положення лежачи.

4. Нахил уперед.

5. Біг на 1 милю.

Мал. 9. Американські президентські тести

Човниковий біг 4x30 футів (30 футів=9 м 14 см). На підлозі проводяться дві пара­лельні лінії на відстані 9,14 одна від одної. Поруч з дру­гою лінією кладуться два де­рев'яних бруски розміром 5x5x10 см. Треба встати поруч з першою лінією і за коман­дою “Марш!” пробігти відрі­зок до другої лінії, взяти один брусок, повернутися кругом, пробігти до першої лінії, по­класти брусок за лінію, збігати за другим бруском і покласти його поруч з першим.

коли другий брусок торкається підлоги. Кидати брусок за лінію не дозволяється. Вправа дозволяє оцінити стартову швидкість, спритність у момент зміни руху.

Підтягування на перекладині. З допомогою цього тесту ви­значається сила м'язів.

Згинання тулуба. Виконується з допомогою партнера. Треба лягти на спину, зігнути ноги в колінах, руки схрестити на гру­дях, пальці рук торкаються лопаток. Партнер притискає ваші ступні до підлоги. За командою треба енергійно зігну­тись, торкнутись ліктями стегон і швидко повернутися у вихід­не положення. Протягом хвилини треба як можна більше разів зігнутися і розігнутися. Призначення тесту — вимірювання сили м'язів, які згинають тулуб.

Нахили вперед. Намалюйте на підлозі лінію АБ і перпенди­кулярно їй — мірну лінію. Зніміть взуття, сядьте на підлогу так, щоб п'яти опинились на лінії АБ. Відстань між п'ятами 20—30 см. Ступні вертикальні. Руки покладіть на підлогу між колінами, долонями вниз. Партнер притискає ваші коліна до підлоги, не даючи згинати ноги. Виконують три повільних на­хили вперед з метою дотягнутися пальцями до мірної лінії. На четвертому нахилі фіксується цифра мірної лінії, якої торкну­лись пальці. Завдання: дотягнутись як можна далі. Тим самим перевіряється гнучкість тіла.

Біг на 1 милю (1609 м). Біг проводиться на стадіоні або будь-якій рівній місцевості. Час засікають з точністю до 1 сек. При­значення тесту — перевірка витривалості.

АМЕРИКАНСЬКІ ТЕСТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДІ - AAHPERD

Американський союз здоров'я, фізичної культури, рекреації і танців (American Alliance for Health, Physical Education, Recreation and Dance — AAHPERD) для визначення фізичних здібностей молоді запропонував батарею із шести тестів. Ось вони:

1. Підтягування на перекладині (юнаки). Вис на зігнутих руках (дівчата).

2. Стрибок у довжину з місця.

3. Біг на дистанцію 45,72 м (50 ярдів).

4. Біг на дистанцію 548,64 м (600 ярдів).

5. Піднімання в сід за 1 хвилину.

6. Човниковий біг 4x9,14 м (ЗО футів).

Описання проведення тестів зроблено раніше. Рекомендо­вано виконання тестів за один день. Закінчувати тестовий конт­роль необхідно бігом на 600 ярдів.

AAHPERD пропонує також батарею тестів, які визначають рівень здоров'я у людей різного віку. Ця батарея складається із трьох тестів

1. Нахил тулуба вперед.

2. Піднімання в сід за 1 хвилину.

3. Біг на дистанцію 1,609 км (1 милю) або 9-хвилинний біг.

Комплексне випробування дітей і молоді з використанням запропонованих батарей тестів дозволить дати порівняльну ха­рактеристику фізичної підготовленості людей різних популяцій, віку і статі.

Наведемо також тести, які дозволяють диференційовано до­слідити окремі рухові якості.

ТЕСТУВАННЯ СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Обладнання. Дерев'яна платформа розміром 40x40 см із за­кріпленим у середині металевим крючком (платформу можна замінити металевою трубкою з привареним крючком), дина­мометр для визначення станової сили, два металевих крючка, два відрізка цепу і металева трубка (300 мм) з привареним крючком, широкий ремінь довжиною 120—150 см з пряжкою.

О пис проведення тестування. Вимірювання проводяться біля гімнастичної стінки (мал.10 а) Для визначення м'язової сили згиначів передпліччя обох рук той, кого випробують, стає на дерев'яну платформу спиною до гімнастичної стінки і фіксується до неї на рівні поясу. До гачка платформи кріпиться одна пет­ля динамометра, а друга — до ланцюга, який приварюється гачком до металевої трубки. Остання повинна бути розташова­на на рівні рук, зігнутих під кутом 90°. Під час вимірювання трубку тримають хватом знизу.

Д ля визначення сили згиначів тулуба досліджуваний сідає на підлогу спиною до гімнастичної стінки на відстані 1 м від неї (мал. 106). На груди під руками на рівні лопаток одягається ремінь, до якого за спиною досліджуваного кріпиться динамо­метр. Динамометр з допомогою гачків і ланцюга кріпиться до гімнастичної стінки. Щоб виключити можливість пересування до стінки, у вихідному положенні досліджуваний упирається спиною у покладену на ребро гімнастичну лавку, яку утримує в нерухомому положенні помічник викладача.

Д ля визначення сили розгиначів тулуба досліджуваний стає на дерев'яну платформу так, щоб гачок перебував між його ногами, посередині площі опори (мал.10 в). На крючок кріпить­ся система: динамометр — ланцюг — металева трубка. Причо­му трубка по висоті повинна розташуватись на рівні колін до­сліджуваного який, узявшись за неї хватом зверху, розтягує ди­намометр, не згинаючи ноги в колінах.

Для визначення сумарної сили розгиначів стегна і гомілки обох ніг досліджуваний сідає на лавку спиною до гімнастичної стінки (мал. 10 г). Ноги, зігнуті в колінах під кутом 90 , упира­ються серединою ступні у металеву трубку, з’єднану крючком з динамометром. Друга петля динамометра з допомогою ланцю­га кріпиться до гімнастичної стінки.

Н а малюнках 11 (а, б, в, г, д, е) показані вихідні положення тих, кого випробовують, і місця кріплення при вимірі сили різних м'язових груп. При всіх вимірах лямка динамометра одягається на середину кінцівки, яка вимірюєть­ся Перед вимірюванням важливо мати натягнуту систему (лямка - динамометр - прилад) і однотипне положення кінцівки, яка вимірюється (перпендикулярно до площини приладу — станка). У протокол заноситься кращий показник сили Із двох спроб вимірювання.

Мал. 11. Тестування силових здібностей.

Результатом тестування є визначення сили (в кг) різних м’язових груп.

Загальні вказівки і зауваження:

1. Перед вимірюванням потрібно зробити розминку.

2. Перед початком випробування система (динамометр — ланцюг — гачок — гімнастична стінка) повинна бути опти­мально натягнута.

3. Слід давати одну-дві попередні спроби з метою настрою­вання школяра на максимальний результат у заліковій спробі.

4. При вимірюваннях, пов'язаних з горизонтальним розта­шуванням динамометра і ланцюга, треба слідкувати, щоб вони були паралельні підлозі.

5. Для уникнення больових відчуттів треба використовувати м'які прокладки.

6. Повторні вимірювання треба проводити в один і той же час дня (максимальна різниця — 2 години).

ТЕСТУВАННЯ ШВИДКІСНИХ ЗДІБНОСТЕЙ.

Швидкісні здібності визначаються в цілісних рухових діях, а також тестуються елементарні форми прояву швидкості — рухова реакція, частота рухів, швидкість одиночного руху.

Біг за 6 сек. Обладнання. Секундомір, що фіксує час 6 сек., стартовий пістолет (або прапорець). 25 фанерних щитів розмі­рами 10x15 см, на кожному з яких написана цифра від 25 до 50. Щити ставлять на землю вздовж дистанції або підвішують на тросі. Перший щит з цифрою 25 розташовують на відстані 25 м від старту, а інші — через кожний метр.

Опис проведення тестування. За командою “На старт!” один учасник стає за стартову лінію в положення високого старту. За сигналом стартера учень повинен як найшвидше подолати дистанцію приблизно 50 метрів. Відстань, яку пробігають учні різного віку, приблизно буде такою: у 11 років — 28—31 м, 12 років — 28—34 м, 13 років — 31—36 м, 14 років — 33—39 м, 15 років — 35—42 м, 16 років — 38—43 м, 17 років — 38—45 м. Викладач фіксує час бігу і подає звуковий сигнал, а помічник визначає дистанцію бігу.

Результатом тестування є зафіксована довжина дистанції за час 6 сек. з точністю до одного метра.

Загальні вказівки і зауваження. Дозволяється виконати тільки одну спробу.

Швидкість рухової реакції. Обладнання. Гімнастична палиця розмічена в сантиметрах.

Опис проведення тестування. Швидкість рухової реакції виз­начається за реакцією учня на падіння предмета. Перед вико­нанням тесту учень займає вихідне положення — ноги на ширині плечей, руки зігнуті в ліктях і притиснуті до тулуба, пальці стиснуті в кулак.

Тестуючий бере палицю за верхній кінець так, щоб нульова позначка була на рівні нижнього краю його долоні. Потім випускає без команди палицю з рук, а учень, у якого визначають швидкість рухової реакції, повинен як мож­на швидше схопити її.

Результатом тестування є підрахунок в сантиметрах спійма­ної палиці. Чим показник в сантиметрах буде меншим, тим рухлива реакція краще.

Загальні вказівки і зауваження. Виконати тест пропонуєть­ся три рази. Краща спроба заноситься в протокол досліджень.

Частота рухів.

Обладнання: секундомір. Опис проведення тестування. Частоту рухів ніг визначають при допомозі секун­доміра у бігові на місці. За командою “Старт!” досліджуваний набирає максимальну швидкість. Після цього включається се­кундомір. Підраховується кількість опускань однієї ноги на ґрунт (підлогу) за час 5 сек. Потім результат множать на два (визна­чається частота рухів двох ніг). Після виключення секундоміра дається команда “Стій!”. Візуально контролюється висота підйо­му стегон. Нога повинна підніматись до рівня 90° по відно­шенню до тулуба.

Результатом тестування є визначення кількості кроків ви­конаних тим, кого випробовують, при максимальному бігові на місці за час 5 сек.

Загальні вказівки та зауваження:

1. Досліджуваний виконує дві спро­би. Кращий результат заносять у про­токол дослідження.

2. Якщо досліджуваний низько піднімає ноги, тест припиняється.

ТЕСТУВАННЯ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ.

Розвиток швидкісно-силових здібно­стей людини визначається за показниками стрибкових і метальних тестів.

Стрибок угору з місця. Обладнання. Висота підскоку вгору визначається з до­помогою приладу (мал. 12) конструкції В. М. Абалакова. Він сконструйований як пружинний затискач і прикріпляється до підлоги або землі. Через щілину за­тискача пропускають звичайну санти­метрову стрічку, на верхньому кінці якої є петля із пересувним замком.

Мал. 12. Прилад конструкції В. М. Абалакова

1 — пояс (ремінь); 2 — шнур або капронова нитка (0,8—0,9 мм) довжиною 2,9—3,0 м; 3 — сантиметрова стрічка; 4 — пластина; 5 — щілина; 6 — закріпляючий болт; 7 — рухливий затиск

Останній дозволяє при вимірю­ваннях за рахунок регулювання довжини петлі встановлювати сантиметрову стрічку на нульову відмітку незалежно від росту того, кого досліджують.

Опис проведення тестування. Школяр стає так, щоб затис­кач перебував між злегка розставленими ногами. У петлю при-лада продається одна нога, верх петлі накладається на проти­лежне плече досліджуваного. Сантиметрова стрічка з допомо­гою рухливого замка встановлюється на нульову відмітку. До­сліджуваний отримує завдання зробити максимальний стрибок угору з обов'язковим приземленням на місці поштовху. Резуль­тати (в см) стрибка оцінюють при допомозі затискача.

Результатом тестування є визначення висоти стрибка вгору в сантиметрах у кращій із двох спроб.

Загальні вказівки і зауваження. Не дозволяється під час підго­товки приладу згинати ноги. Спроба не зараховується, якщо досліджуваний стрибнув угору вперед.

Кидок набивного м'яча. Обладнання. Набивний м'яч вагою 1 кг. Накреслена лінія, від якої виконується вимірювання даль­ності польоту м'яча. Рулетка.

Опис проведення тестування. Кидок набивного м'яча вико­нується обома руками із-за голови з вихідного положення си­дячи на підлозі (на гімнастичному маті) ноги нарізно, лінія за спиною. Для контролю траєкторії м'яча (від чого значною мірою залежить результат) натягують шнур або встановлюють інші перешкоди на постійній висоті.

Результатом тестування є дальність польоту набивного м'я­ча, яка вимірюється рулеткою в метрах і сантиметрах.

Загальні вказівки і зауваження. Учням пропонується вико­нати підряд шість кидків, в протокол дослідження записується кращий результат.

Кидки ядра. Обладнання. Ядра вагою 5, 6, 7,257 кг (юнаки) і 2, 3, 4 кг (дівчата). Намальована лінія, від якої починається вимірювання дальності польоту ядра. Тест можна проводити в секторі для штовхання ядра.

Опис проведення тестування. Кидки ядра можуть проводи­тись із різних положень: назад через голову, знизу вперед, впе­ред від грудей, збоку правою і лівою рукою. Піддослідний стає біля лінії, не перетинаючи її, і виконує відповідний кидок ядра.

Результатом тестування є дальність польоту ядра, яка ви­мірюється рулеткою в метрах і сантиметрах.

Загальні вказівки і зауваження. Виконується підряд шість кидків ядра. Кращий результат заноситься до протоколу. Після кидка можна переходити лінію, яка визначає вихідне положен­ня того, кого тестують.