2. Утворення уявлення шляхом спостережень

Як утворити в свідомості дітей уявлення про предмет? Упродовж тривалого часу вважали, що для цього досить показати предмет учням і він відіб’ється в їхній свідомості. Однак шкільна практика показала, що не завжди учень побачить у предметі те, що потрібно. Тому вчитель має систематично керувати процесом сприймання учнями предметів і явищ природи, процесом утворення уявлень. Для цього вчитель повинен:

• поставити перед школярами чітку мету спостереження;

• поставити перед учнями ряд запитань, які б спрямовували їхню увагу на істотні сторони і властивості того предмета чи явища, що спостерігають. Щоб показати, як учитель може здійснити керівництво процесом утворення уявлень, наведемо опис уроку на тему: „Гірські породи. Граніт” у 3-му класі.

Перш ніж приступити до демонстрування граніту, вчитель актуалізує опорні знання учнів. При цьому він має з’ясувати запас уявлень про граніт і його складові частини. Потрібно запитати у дітей, де вони бачили такий камінь, що вони знають про його властивості, як він називається. Відповіді учнів на ці запитання дають можливість з’ясувати уявлення у дітей і підготувати їх до сприймання нового матеріалу.

Наступний крок — розгляд зовнішнього вигляду граніту, його складових частин. Ознайомлення з найважливішими властивостями граніту. Чітко поставлена мета робить сприймання цілеспрямованим.

За допомогою послідовного ряду запитань класовод спрямовує увагу учнів на характерні особливості об’єкта вивчення. Він допомагає учням уявно розчленувати предмет на частини і детально розглянути кожну частину: діти розглядають будову граніту, вивчають зовнішній вигляд і властивості його складових частин, порівнюючи одну з одною. При цьому вчитель дає дітям такі завдання:

1. Розгляньте граніт. Якого він кольору? З чого він складається? (Граніт складається з окремих крупинок.)

2. Спробуйте відокремити крупинки одну від одної цвяхом. (Це не вдається, бо крупинки дуже міцно скріплені між собою.)

3. Чим відрізняються крупинки між собою? (Вони різного кольору.)

4. Знайдіть крупинку червонуватого кольору. Прикладіть до неї гострий кінець цвяха. (Учитель обходить парти, перевіряючи, чи те бачать діти, що треба.) Ця частина червонуватого кольору зветься „польовий шпат”. (Записує на дошці, пропонує дітям повторити цю назву.) Учитель пояснює: „Польовий шпат — це кристали білого, сірого, жовтого, червонуватого кольору. Його найбільше в граніті, від нього залежить колір”.

Так само молодші школярі знайомляться і з іншими складовими частинами граніту (кварцом — напівпрозорими крупинками, слюдою — блискучими часточками). Діти не лише дивляться, а й випробовують властивості тих предметів, що вивчають, впливаючи на них (дряпають, для визначення твердості одним мінералом по другому та по склу, пробують відокремити частини граніту одну від одної й переконатися в його міцності).

Виконавши завдання, учні роблять висновки, що кварц — самий твердий камінь, він залишає слід на польовому шпаті, слюді, склі; польовий шпат залишає подряпини лише на слюді, а слюда ні на чому не залишає сліду.

Отже, вчитель керує процесом сприймання, весь час при цьому перевіряючи, чи саме те бачать діти, на що він звертає увагу.

У зошиті учні записують: „Граніт — тверде тіло, складається з кварцу, польового шпату, слюди”.