8.1. З історії питання

Перш за все розглянемо типи (способи) засвоєння знань. Типи засвоєння знань безперервно змінювались відповідно до розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Ще у школах Стародавнього Єгипту застосовували практично-наслідувальний тип засвоєння знань. Його структура нескладна: учні сприймали зразок і виконували дії за зразком. (Роби так, як я.)

З розвитком науки і культури практичне наслідувальне навчання вже не задовольняло правлячі класи рабовласницьких держав. Почало зароджуватись словесно-догматичне навчання. Цей тип досяг найбільшого розвитку у середньовічних школах (повідомлення, механічне запам’ятовування, дослівне відтворення).

Надалі перед школою постало завдання посилити зв’язок навчання з життям, довкіллям і виробництвом. Почали використовувати наочність (натуральні предмети і зображувальну наочність), унаслідок чого досягли чуттєвого сприймання, розуміння учнями зовнішніх елементарних зв’язків, відтворення. Це наочно-інформаційний тип засвоєння знань (демонстрування наочності, коментарі до неї, пояснення, закріплення, повторення, оцінка знань).

Як бачимо, типи засвоєння знань учнями значною мірою залежали від тих завдань, які суспільство висувало перед школою в певний період свого розвитку. Характер засвоєння знань накладав свій відбиток на типологію, структуру й методику того чи іншого типу уроку.

У нашій країні, коли з’явилась потреба в освічених кадрах (30—50 р. XX ст.), перед школою постало завдання: підготувати учнів до вступу у вузи і технікуми. Школа головним чином з цими завданнями справилася на основі інформаційно-ілюстративного типу засвоєння знань.

У той час існувала найпоширеніша класифікація уроків:

І. Комбінований урок (основний тип) — з п’ятиелементною структурою:

1) організація класу;

2) перевірка знань і домашнього завдання;

3) пояснення нового матеріалу;

4) закріплення знань;

5) повідомлення домашнього завдання.

II. Уроки повторення (окремі).

III. Уроки закріплення знань (окремі).

Традиційний комбінований урок з п’ятиелементною структурою мало сприяє розвитку в учнів пізнавальної діяльності та творчої активності. Особливо тепер, коли перед загальноосвітньою школою стоять такі завдання, як підготувати людину, яка повинна мати глибокі та всебічні знання з основ наук, уміти творчо застосовувати їх у будь-яких ситуаціях, виявляти самостійність, активність та ініціативу в творчому розв’язанні різних завдань. Через це інформаційно-ілюстративне засвоєння знань і відповідний їй комбінований урок з п’ятиелементною структурою потребує дальшого удосконалення.

У сучасній школі на уроках мають поєднуватися такі елементи навчально-виховного процесу:

1) змістовий — засвоєння знань;

2) виховний — формування переконань, моральних якостей учня;

3) операційний — засвоєння дій, навичок, умінь;

4) прикладний — застосування знань і дій.

Усі ці елементи повинні бути тісно взаємозв’язані та впливати один на одного. У процесі навчання центральне місце посідає змістовий елемент — засвоєння знань, уявлень, понять, законів, закономірностей розвитку природи і суспільства, основних теорій з певної галузі науки. Засвоєння знань безпосередньо впливає на формування переконань і взаємозв’язане з процесом формування дій (операцій, навичок, умінь) та застосуванням їх на практиці.

Сучасним вимогам до навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі найбільш відповідає інформаційно-пошуковий тип засвоєння знань. У ньому поєднується засвоєння учнями готової інформації і діяльність, спрямована на пошук нових знань, способів виконання дій і творче застосування їх на практиці.

Впровадження цього типу засвоєння знань сприяє підвищенню рівня пізнавальної активності та самостійності учнів на уроці, розвитку в них розумових здібностей і творчого підходу до будь-якої справи.

Інформаційно-пошуковий тип засвоєння знань вимагає удосконалення типології уроків, їхньої структури й методики.

У педагогіці немає загальноприйнятої класифікації типів уроків. Найпоширеніша в сучасній педагогічній теорії і практиці класифікація уроків за основною дидактичною метою. За цією ознакою розрізняють такі типи уроків:

1) урок засвоєння нових знань;

2) урок формування вмінь і навичок;

3) урок застосування знань, умінь і навичок;

4) урок узагальнення та систематизації знань;

5) урок перевірки знань, умінь і навичок;

6) комбінований урок.

Класифікація уроків за основною дидактичною метою найзручніша для вчителів. Складаючи тематичний план занять, учитель розподіляє уроки за дидактичною метою: одні з них відносить до комбінованого уроку, інші, де мають формуватись уявлення і поняття (наприклад, поняття про ліс, диких тварин, перелітних і зимуючих птахів тощо),— до уроків засвоєння нових знань. Якщо передбачається формування в учнів навичок (наприклад, орієнтування на місцевості, план місцевості тощо), то такі заняття належать до уроків засвоєння вмінь і навичок.

У названій типології немає уроку закріплення знань, який обов’язковий в інших класифікаціях. Це пояснюється тим, що в умовах активної навчально-пізнавальної діяльності учнів закріплення знань безпосередньо зливається з їх вивченням або засвоєнням.

Комбінований урок має досягти двох або кількох дидактичних цілей. Наприклад, засвоєння нових знань; формування в учнів навичок, які б вони вміли застосовувати на практиці тощо. Цей тип уроку найпоширеніший у сучасній українській школі, особливо в початкових класах. Досить поширені також уроки формування вмінь і навичок. Інші типи уроків застосовуються періодично в міру потреби.