Модуль 9. Шляхи підвищення якості навчально-виховного процесу
Щоб підвищити рівень викладання курсу „Я і Україна” та сільськогосподарської праці в початковій школі з метою сприяння кращій підготовці дітей до вивчення природничих і суспільствознавчих предметів у школі, вчитель має здійснювати:
активізацію навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках;
народознавчий підхід до вивчення даної дисципліни;
естетичне й екологічне виховання молодших школярів за допомогою засобів довкілля;
міжпредметні зв’язки, інтеграцію та диференціацію в навчальному процесі;
особистісно зорієнтоване навчання і виховання молодших школярів;
застосування комп’ютерних програм на уроках;
застосування інтерактивних технологій тощо.
9.1. Особистісно орієнтоване навчання і виховання молодших школярів
Закон України про загальну середню освіту сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні. Відповідно до цього закону завданнями загальної середньої освіти передбачено формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдаровань.
Нинішні соціально-економічні умови буття, попри всі негаразди, спонукають особистість до професіоналізму, розкриття своїх потенційних можливостей. У цьому процесі вчитель спрямовує учня.
Справжня школа формування особистості — це школа розвитку індивідуальності, виявлення здібних і талановитих дітей, збагачення їхнього інтелектуального і творчого потенціалу. Розв’язати цю проблему неможливо без глибокого психолого-педагогічного вивчення особистості школяра. Щоб розвивати інтелектуальні здібності учнів, треба, насамперед, знати рівень їхнього інтелектуального розвитку, мислення, запам’ятовування тощо.
Для досягнення успіху у формуванні особистості молодшого школяра важливо дотримуватись певних вимог. Однією з них є всебічне вивчення вихованців і врахування рівня їх вихованості у повсякденній індивідуальній роботі.
Індивідуальний підхід до освіти дає змогу врахувати бажання кожної конкретної дитини щодо темпів навчання, обсягу матеріалу, що вивчається, методики викладання тощо. Чим більше педагог зможе забезпечити у творчому процесі молодших школярів індивідуальний підхід до них, різнобічно розвивати їхні природні задатки, тим більшу обдарованість виявлятимуть вони у своєму подальшому житті.
За останні роки для розвитку творчих здібностей молодших школярів були видані навчальні посібники і тренінги: І.А.Барташніковою та О.О.Барташніковим «Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5—7 років», «Вчись мислити. Ігри та тести для дітей 7—10 років»; А.3.Заком «Розвиток інтелектуальних здібностей у дітей 9 років»; О.Я.Савченко «Розвивай свої здібності. Навчальний посібник для молодших школярів», «Умій вчитися. Навчальний посібник для молодших школярів» тощо.
С.І.Гончаренко та Ю.І.Мальований стверджують, що всі діти потенційно народжуються творцями. Тому необхідно потенційну духовну енергію учнів спрямувати в русло свідомої культурної творчості на благо кожної конкретної особистості.
Формування творчої особистості молодшого школяра сучасними вченими пропонується через такі навчально-виховні творчі ситуації, як: виникнення творчого процесу; через засоби нових інформаційних технологій навчання; проблемне, інтерактивне навчання; охорону природи рідного краю тощо.
У книзі І.Д.Беха „Особистісно зорієнтоване виховання” викладені принципи організації виховного процесу, який забезпечує формування і розвиток підростаючої особистості. Він також визначає психологічні закономірності особистості в молодшому шкільному віці, серед яких слід зазначити:
—головною особливістю розвитку особистості в молодшому шкільному віці виявляється зміна її соціальної позиції: дитина приступає до систематичного навчання, стає членом шкільного і класного колективів. Змінюються відносини з дорослими, головним авторитетом серед них стає вчитель;
діти 1—4-х класів, особливо 1—2-х класів, орієнтуються на норми поведінки і цінності вчителя більше, ніж на думку ровесників. Отже, вимагаючи необхідної поведінки від дитини, самим педагогам належить постійно суворо і прискіпливо стежити за своєю поведінкою, бути зразком для дитини;
якщо молодшого школяра часто хвалять за незначні успіхи, він з прикрістю переконується, що дорослі вважають його малоздібним і не чекають від нього чогось вагомого. І навпаки, несхвалення за нездатність впоратися з важким завданням і відсутність похвали за успішне його виконання свідчить про високу думку щодо можливостей дитини;
оцінка, яка виставляється через деякий час, не має того виховного ефекту, який має оцінка, що дається відразу. Тож слід максимально наближувати оцінку виконаної школярем роботи до моменту її виконання чи до того часу, коли вона мусить бути зроблена. Занижена оцінка сприймається дитиною як низька оцінка її особистості;
особливість сучасних першокласників — «демократичність» у стосунках з учителем, невміння регулювати свої дії відповідно до норм шкільного життя. «Потрібно», «не можна», «виконай до кінця» — все це сприймається ними лише у разі настійності вихователя;
для молодшого школяра важливим джерелом духовного життя людини виявляється світ речей — їх сутність, причинно-наслідкові зв’язки і залежності.
І.Д.Бех радить класоводам не порівнювати дитину з іншими дітьми, у яких, на погляд учителя, більше позитивних якостей. Дитина завжди має відчувати, що вона неповторна, і що її люблять такою, якою вона є. Оцінювати дитину доцільніше не порівнюючи з товаришем, а з тим, якою вона була раніше і якою стала тепер, виходячи з того, як змінилися її особистісні риси. Для будь-якої дитини усвідомлення того, що вона гірша за когось, дуже прикре.
Існує прямий зв’язок між інтенсивністю діяльності й результатами розвитку. Ефективний розвиток відбувається лише в процесі активної, емоційно-забарвленої діяльності, в яку людина вкладає всю душу, повністю реалізує свої можливості, виражає себе як особистість. Така діяльність приносить задоволення, стає джерелом енергії і натхнення. Ось чому важлива не стільки діяльність сама по собі, скільки активність особистості, що виявляється в цій діяльності.
Роль учителя у формуванні творчої особистості школярів
Щоб бути здатним до пробудження особистості учня, учитель сам має бути особистістю сучасною, творчою. Щоб підняти її престиж, треба керуватися найновішими здобутками педагогічних та психологічних наук.
Проблемі формування творчої особистості вчителя в процесі вузівської підготовки присвячені роботи Л.Б.Белієнко, Д.Г.Іванової, Н.В.Кічук, В.О.Лисовської, О.Е.Приходько, С.О.Сисоєвої, О.Г.Сущенко, В.І.Шинкаренка. Творча педагогічна діяльність у цілісному навчально-виховному процесі розглядається в дослідженні О.І.Виготської.
Студенти педагогічних навчальних закладів, опановуючи методи виховання і навчання учнів на основі змісту природознавчих дисциплін, повинні усвідомити процес навчання, як формування особистості школяра в цілому, а не тільки його знань, умінь і навичок.
Класовод має виховувати свідому особистість, інтелігента, нехай маленького за віком, який би знав необхідне про важливі речі і мав бажання вивчати їх надалі.
Зробити заняття жвавими, цікавими, такими, що приносять задоволення,— ось до чого має прагнути вчитель. Сутність уроків справжнього вчителя полягає не лише у змісті, а й у методиці побудови, шляхах і засобах організації роботи кожного учня. Він вчить дітей мислити, розмірковувати, аналізувати, робити висновки, здобувати глибокі й міцні знання, застосовувати їх на практиці.
Учня треба спрямувати так, щоб він працював протягом усього уроку. Широкі можливості для інтелектуального розвитку особистості має курс „Я і Україна” та сільськогосподарська праця. Правильно організоване їх викладання сприяє розвиткові спостережливості та логічного мислення молодшого школяра.
Уроки природознавства доцільно проводити безпосередньо у природі. Так діти краще зрозуміють матеріал. Знайомлячись із красою природи і одержуючи знання та особисті враження про предмети і явища природи, учні вчаться запам’ятовувати, щоб потім при зустрічі з тим чи іншим явищем природи дати йому свою оцінку і, звичайно, захоплюватися ним, цінити багатий, неповторний навколишній світ.
Вивчаючи природознавство і сільськогосподарську працю, дитина має вчитися аналізувати предмети неживої і живої природи, що спостерігаються у довкіллі, здобувати і переосмислювати інформацію, перетворюючи знання в інструмент пізнання інших видів діяльності.
Важливе місце в розвитку особистості дитини займає трудова діяльність учнів, її варто так організувати, щоб вона була джерелом розвитку дітей, виховувала відповідальність за доручену справу. Це осінні і весняні роботи в шкільному саду, озеленення території та класних кімнат, догляд за квітниками тощо.
Залучення молодших школярів до різноманітних видів фізичної праці, пов’язаної тією чи іншою мірою з промисловим чи сільськогосподарським виробництвом, сприяє тому, що інтелектуальне життя вихованців з дитинства набуває практичної спрямованості.
До всіх уроків природознавства учитель має ретельно добирати і вміло використовувати дидактичний матеріал. Не можна залишати дітей байдужими і до екологічних проблем сьогодення, до тварин, рослин. До кожної теми варто підібрати оптимальне поєднання репродуктивних, пошукових, словесних, наочних і практичних методів навчання.
Засвоєння учнями знань має три рівні:
I — сприймання, усвідомлення, запам’ятовування, яке зовні проявляється у точному або близькому відтворенні навчального матеріалу;
II — застосування знань за зразком або в подібній ситуації;
III — творче використання знань, тобто в новій, незнайомій ситуації.
У реальному процесі навчання рівні засвоєння знань взаємозв’язані. Майбутній учитель повинен їх чітко розрізняти і так підбирати методи навчання, щоб не обмежуватися першими двома рівнями, як це часто буває у практиці молодих учителів, які багато чого розповідають і показують учням, вимагають від них виконання вправ, але все це на рівні репродукції показаних ними способів діяльності. Необхідно приділяти належну увагу і третьому рівню засвоєння — творчому застосуванню знань у процесі розв’язання нових навчальних проблем. Але слід пам’ятати, що не можна використовувати одні методи за рахунок інших, поділяючи їх на активні й пасивні. Будь-який метод можна характеризувати як активний, якщо він позитивно впливає на навчання, виховання і розвиток учнів — дає можливість учителеві керувати процесом навчання, розвивати мислення учнів, залежно від мети уроку активізувати репродуктивну або дослідницьку пізнавальну діяльність учнів, підтримувати їх інтерес до навчальної праці, до вивчення природознавства.
Іноді у навчанні природознавства і донині домінує метод пояснювального читання, хоч за програмою вимагається ознайомлювати учнів з об’єктами і явищами природи за допомогою дослідницької роботи, практичних завдань, безпосередніх спостережень.
Незамінним способом інтелектуального значення праці, поєднання її з мисленням є дослід. Мета дослідів для молодших школярів полягає у тому, щоб вони могли переконатися у правильності тих чи інших істин, добре відомих науці.
Нерідко лабораторні роботи в школі набувають характеру лабораторно-практичних (наприклад, складання плану-карти місцевості), хоч проводяться у вигляді практичних занять.
За В.О.Сухомлинським, зв’язок викладання предмета природознавства з практичною трудовою діяльністю молодших школярів вважатиметься ефективним тоді, коли дослідницька робота проводитиметься у двох напрямках:
Проведення дослідів, безпосередньо пов’язаних із вивченням окремих розділів програми. У цій роботі беруть участь усі учні класу. Вона має дуже велике значення, але, обумовлена програмою, не може охопити всі види праці.
Трудова діяльність, яка спочатку була пов’язана з проведенням дослідів, але потім, все більше відділяючись від основ наук, набувала самостійного значення. Цим напрямком ідуть тільки ті школярі, для яких дослідницька діяльність стала головним видом позакласної гурткової роботи.
Важливе місце в розвитку вчителем творчих здібностей дітей займала його ідея про визначення умінь:
спостерігати явища навколишнього світу;
думати (зіставляти, порівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле, дивуватися);
висловлювати думку про те, що учень бачить, спостерігає, робить, думає, тощо.
Спостерігаючи предмети та їх зображення, учень набуває нових знань зі спостережуваного об’єкта, що сприяє розвитку його уяви, творчих форм мислення. Організація спостережень цінна тим, що під час вивчення нового учнів можна залучити до самостійного здобуття знань. Тоді вони свідомо сприйматимуть матеріал, зможуть самостійно пояснювати причинно-наслідкові зв’язки. Увагу дітей слід спрямувати на виділення істотного фактора, який спричинив певні зміни у природі.
Дослідницький метод навчання має своїм головним завданням підготувати учнів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної самостійності й активності.
Учитель ставить пізнавально-практичні завдання, організовує самостійну пошукову діяльність учнів, зокрема в галузі сільськогосподарського дослідництва, краєзнавства тощо.
Підключаючи учнів до процесу розв’язання практично-експериментальних завдань, учитель формує у них допитливість, самостійність діяльності, здатність до зосередження, творчу уяву тощо. Учень вчиться самостійно визначати проблему, вчиться бачити її в навколишньому житті, організовує спеціальні спостереження і досліди. Творча діяльність учня сприяє формуванню у нього продуктивного мислення.
Головним джерелом дослідницької діяльності є спостереження, експеримент, зарисовки, записи тощо, на основі чого учень порівнює, узагальнює, систематизує факти, робить висновки. Замінювати практично-дослідницьку діяльність учнів поясненнями або ж читанням підручника недопустимо. Лише спостереження і практичні роботи виховують у них уміння обґрунтовувати відповіді. Під керівництвом класовода вони вчаться виділяти в предметах суттєві ознаки, порівнювати та класифікувати їх тощо.
У сучасній школі велика увага приділяється застосуванню нових технологій навчання. Класоводу необхідно використовувати особистісно орієнтовані освітні технології. Однією з найголовніших вважається організація педагогічного впливу на особистість. Суть і призначення педагогічного впливу на учня полягає в тому, щоб сформувати у нього суб’єктну позицію. Вчитель має будувати свій вплив на учня на основі знання його психології, з урахуванням усього багатства життя дитини.
Важливого значення набуває диференціація навчання, тобто зростає увага до особистості школяра, максимального розкриття його обдаровань. Диференційоване навчання створює умови для задоволення потреб та інтересів дитини, орієнтуючи на оптимальний її розвиток.
Плідності вільного потоку інформації сприяє розвиток технологій. Зокрема, у школах вводиться комп’ютеризація. Учитель повинен володіти певною мірою універсальними, фундаментальними знаннями, щоб мати змогу ефективно використовувати засоби сучасної інформаційної технології, створювати дітям умови для повного розкриття їхніх нахилів і здібностей, задоволення запитів. Завдяки комп’ютерним мережам учитель змалечку залучає дітей до нових способів роботи з інформаційними джерелами.
Сучасні інформаційні технології відкрили й нові способи доступу до знань, що зорієнтовані на результативність.
В.О.Сухомлинський, стосовно творчої педагогічної діяльності, вважав, що:
творча особистість учителя може виховати творця;
педагогічна праця неможлива без елементу дослідження;
вивчення й аналіз фактів дають змогу вчителеві бачити у звичайному нове;
об’єкт праці вчителя — дитина — постійно змінюється;
педагогічна культура вчителя — це творча педагогіка повсякденної праці;
індивідуальне читання — джерело інтелектуального багатства вчителя;
вчитель має керувати процесами мислення на уроці (це планується під час підготовки до уроку). Глибокий аналіз і синтез фактичного матеріалу, пристосований до дитячого мислення — перший етап керівництва дитячим мисленням на уроці; учитель повинен «відкривати» разом з дітьми те, що їм ще невідомо. В цьому «відкритті» полягає радість дитячої праці, радість подолання труднощів. Це другий етап керівництва дитячим мисленням. Керувати дитячим мисленням на уроці — це мислити разом з учнями.
У роботі вчителя не повинно бути уроків, на яких не розвивались би творчі здібності учнів, не формувались уміння самостійно поповнювати свої знання. Формування запитань (наприклад: як ти вважаєш? Чому? А що буде, якщо...?) спонукає учнів до міркувань, порівнянь, зіставлень. Під час спільної праці на уроці учні відчувають інтонацію зацікавленого співрозмовника, повагу до їхньої думки. Учитель має ненав’язливо вчити дітей виділяти головне.
Стосунки між учителем і учнем на сучасному етапі
На сучасному етапі відчувається потреба в новому типі відносин між учителем і учнем, в основі яких лежали б не підлеглість і покора, а співпраця, відкритість і довіра. Тому стосунки між учителем та учнем мають спиратися на співпрацю. Сучасний учитель — це посередник між знаннями та особистістю.
На сьогодні розрізняють три типи навчально-пізнавальної діяльності школярів: репродуктивна, пошукова і дослідницька. За таких умов, повніших і змістовніших характеристик набуває поняття творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Одним із найважливіших шляхів демократизації освіти є оновлення методичного забезпечення навчального процесу. В основі оновлення методів, прийомів навчальної діяльності учнів мають бути гуманістичні стосунки, принципи рівноправного діалогу вчитель – учень. Визначальною спрямованістю такої роботи є розвиток самостійності учнів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності, систематичне формування в них умінь виробляти власну точку зору, оцінку життєвих фактів і явищ, погляди, переконання та ідеали, які ґрунтуються на національних і загальнолюдських цінностях.
Зазвичай вихованець сприймається лише як об’єкт виховання, тому забувається один із принципів виховання — здатність його до саморозвитку, у зв’язку з чим дитина виступає як суб’єкт виховання. На підставі цього здійснюється суб’єктно-суб’єктний взаємозв’язок, в процесі якого дитина — об’єкт (суб’єкт) виховання буде систематично саморозвиватись, а педагог, у свою чергу, самовдосконалюватися відповідно до вікових особливостей дітей та індивідуальних якостей кожного зокрема.
У класі має панувати атмосфера взаємної любові та поваги між учителем та учнями. Уміло організоване педагогічне спілкування стимулює діяльність школярів, робить їх помічниками педагога.
Стосунки вихователя і вихованця мають будуватися на взаєминах рівного з рівним. Педагог не повинен приймати рішення за вихованця і примушувати його до чогось, не поцікавившись спочатку його думкою, не дізнавшись про його міркування, смаки, звички, бажання. Лише у процесі спільної роботи над осмисленням ситуації чи проблеми, формуванням розв’язку можна отримати якісно новий результат зростання особистості, який ґрунтується не на примушуванні чи навіюванні, а на свободі вибору в результаті пройденого шляху до розв’язку.
У працях Ш.О.Амонашвілі розкрито прийоми, які допомагають скоротити дистанцію між учителем і учнями на уроках.
Класовод має переходити від адміністративно-командних відносин до гуманно-демократичних, використовуючи відповідні прийоми.
Останнім часом значно зріс інтерес до проблеми виховання у школярів гуманності. А починається воно з чуйності, уважності, потреби робити добро.
Гуманні стосунки на будь-якому уроці і поза ним мають сприяти утвердженню людської гідності кожного учня, переборюванню страху перед покаранням, що іноді залежить від настрою вчителя. Якщо на уроці створюються такі стосунки, діти не бояться висловити своє ставлення, яке може не збігатися з думкою більшості й навіть учителя, реалізують своє право бути мислячою особистістю.
Неодмінна умова особистісно орієнтованого спілкування вчителя з учнями — вміння володіти словом. Важливо, щоб слова не принижували особистість.
О.Я.Савченко відмічає, що організація співробітництва з учнями на уроці передбачає використання різноманітних прийомів: спільне визначення мети уроку, створення ситуацій вільного вибору навчального діалогу, використання рольової гри, участь дітей в оцінці уроку, доборі навчального матеріалу.
Дослідження вчених показують, що продуктивному, творчому мисленню молодших школярів на уроках природознавства сприяє оволодіння ними спеціальними способами: виділення протилежних властивостей в одному і тому ж предметі, їх зіставлення й об’єднання; постановка запитань; створення образів на основі словесного опису; пошук аналогій; уміння виділяти в предметі нехарактерні для нього властивості та інші.
Для того, щоб на уроці природознавства виникло співробітництво, діти мають усвідомлювати тему, мету навчальної діяльності. Лише тоді її зміст набуває для них особистісного значення. Тому важливо, щоб найменші школярі приймали тему та мету як власну. Інакше діти думають, що те, що вони виконують, потрібно вчителеві, а не їм. Так, вивчаючи на уроці природознавства тему «Мішані ліси», на етапі мотивації навчальної діяльності, оголошуючи тему і мету уроку за допомогою кросворда, доцільно підвести учнів до теми уроку (діти самі визначають тему й мету уроку). З цією метою вчитель вивішує на дошці кросворд (мал. 37). Варто дати такі завдання:
упізнайте зображені на малюнках тварини, назвіть їх;
впишіть у порожні клітини. Виконавши це завдання, діти прочитають у виділеному стовпчику кросворда тему уроку — «Мішані ліси». Аналогічно попередньому завданню під час вивчення тем «Степи», «Лісостепи» визначається мета уроку з використанням уже набутих знань і вмінь учнів.
Ефективним способом організації співробітництва на уроці є створення ситуацій вільного вибору учнями навчального завдання. Цінність їх у тому, що педагогічне необхідне навчальне завдання учень сприймає як обране самостійно.
Ідея вільного вибору учнями навчального завдання виявляється в різних способах його постановки:
1. Вибір учнями завдання серед варіантів, написаних на дошці, під час самостійної роботи тренувального характеру, їх треба розмістити так, щоб виразно простежувалася відмінність.
Наприклад, на уроці природознавства під час вивчення теми у 4-му класі „Поле. Зернові рослини своєї місцевості” вчитель пропонує дітям такі варіанти:
I варіант. Порівняти пшеницю та ячмінь за таким планом:
висота рослини;
як росте корінь;
яке стебло;
яку форму мають листки;
довжина колоса, остюків;
довжина зерна.
II варіант. Порівняти пшеницю і просо за запитаннями:
Що в них спільного?
Чим різняться ці рослини?
Що ви довідалися про них?
Чому ці рослини належать до зернових?
III варіант. Порівняти ячмінь і кукурудзу.
2. Вибір учнями об’єктів для спостережень (наприклад, під час екскурсії, прогулянки).
Так, під час вивчення у 2-му класі теми: „Підсумки спостережень за змінами в неживій і живій природі та праці людей” учням пропонується екскурсія у природу восени, маршрут та об’єкти для спостережень якої учні обирають самі.
I варіант. Екскурсія на шкільне подвір’я, до квітника, на овочеву ділянку, в сад.
II варіант. Екскурсія в ліс.
3. Вибір свого завдання серед тих, які мають визначення рівнів складності: легке, важке, найважче. Наприклад, учитель має із цими надписами планшети з картону, у проріз яких вставляються різні завдання або пропонує дітям «чарівні олівці», різні за кольором. Колір кожного говорить сам за себе: «червоний» — найважче, «зелений» — важке, «жовтий» — легке.
Наприклад, завдання для учнів під час вивчення теми: „Водойми. Джерела. Річки. Озера, ставки і болота. Моря” у 4-му класі:
легке: яка водойма є у вашій місцевості? Як вона називається?
важке: користуючись планом підручника, розкажіть про річку (ставок, озеро).
найважче: використовуючи враження від екскурсії, розкажіть про річку (ставок, озеро).
4. Вибір завдань з підтекстом.
На дошці розмістити кошик з яблуками, на зворотному боці яких наклеєно конверти із завданнями різного рівня складності. Учитель пропонує кільком дітям підійти і вибрати те яблуко, яке б хотілось подарувати другові. Замість кошика з яблуками може бути квітка (ромашка), на пелюстках якої наклеєні конверти із завданнями для учнів, та ін.
О
днією
з форм навчального діалогу є «вчитель
учень».
На уроці природознавства у 3-му класі під час вивчення нової теми „Вода в природі. Колообіг води” учням варто запропонувати бесіду, під час якої на основі спостережень вони усвідомлюють здатність води розчиняти деякі речовини.
Питання для бесіди:
Що станеться із цукром, якщо його покласти в чай?
Чи розчиниться сіль у воді?
Чому після дощу в струмочках, річках і озерах вода біля берегів каламутна?
Чому через деякий час вона стає прозорою?
Н а цьому ж уроці можна застосувати найулюбленішу форму діалогу для дітей — «учень учень учні».
Застосувати її можна під час опитування у вигляді запитань, парної роботи, ігор, колективних творчих справ.
1. Придумайте загадку про воду. (Яку воду можна носити в решеті?)
Що це?
Чому ви так думаєте? Вмотивуйте свої судження.
2. Задайте питання своєму товаришеві.
Проаналізуйте відповідь.
Перевірте правильність його відповіді, прочитавши статтю підручника.
Д іалогічна форма спілкування — «учень текст» — вчить самопостановці запитань, творчій роботі на доповнення, конструювати текст. На уроках природознавства обов’язково треба вчити дітей працювати з книгою, читати тексти підручника й аналізувати результати.
Під час вивчення теми «Охорона водойм» учням можна запропонувати такі форми роботи:
прочитайте 3 і 4 абзаци статті «Охорона водойм». Поставте до прочитаного запитання товаришам;
у цій статті знайдіть і прочитайте текст, який би відповідав заголовку: «Забруднена вода — шкідлива для всього живого». Розкажіть, про що йдеться в цій частині тексту;
—прочитайте передостанній абзац статті і дайте відповіді на запитання: які в нашій країні проводяться заходи щодо охорони водойм? Якщо водойма забруднена, то чим? Як можна запобігти її забрудненню?
Осмислення учнями знань здійснюються на основі читання тексту підручника й аналізу результатів спостережень.
Досягти цілей розвитку і виховання дітей на уроках курсу „Я і Україна” та сільськогосподарської праці можна тоді, коли учні:
шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями;
приймають альтернативні рішення, мають можливість зробити «відкриття»;
формулюють свої власні ідеї і думки за допомогою різноманітних засобів;
навчаються співпрацювати між собою тощо.
Вчитель повинен викликати в учнів інтерес до науково-популярної літератури (про предмети неживої і живої природи), виховати вміння самостійно працювати з природознавчою книгою.
Формування особистості школяра, що здійснюється на уроці, у процесі навчання, продовжується та закріплюється в позакласній роботі. Ця робота багата різноманітними формами і змістом конкретної діяльності учнів.
Форми позакласної роботи мають відповідати інтересам дітей та забезпечувати стимулюючий вплив на становлення і розвиток їхньої особистості.
Серед сучасних організаційних форм практичної виховної роботи особлива роль належить об’єднанню учнів за інтересами. Між керівником об’єднання та його членами створюються особистісно значущі стосунки. Так, діти з цікавістю беруть участь у позакласній роботі з природознавства, зокрема в гуртках: юних любителів природи, юних натуралістів тощо.
Робота гуртків проводиться з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей кожного учня. На засіданнях гуртка школяр самостійно робить вибір завдання, а значить, утверджується як особистість, котра відповідає за свій вибір. Добровільність, непримусовість участі у справах гуртка забезпечують прагнення учнів контактувати, без опору коритися встановленим правилам, активніше брати участь у справах даного об’єднання.
До особливих умов формування особистості дитини слід віднести також залучення учнів до планування колективної діяльності. Участь школярів у плануванні сприяє вихованню в них ініціативності, організованості. Позиції вчителя в керівництві плануванням різні: у 1-му класі він виступає ініціатором планування; у 2-му — підказує школярам напрями діяльності. Учні 3—4-х класів більш самостійні у плануванні, у них уже сформовані певні організаторські здібності. Важливо у молодших школярів розвивати творчість, ініціативу, щоб, обговорюючи спільно складений план, вони відчули свою частку, вважали себе «співавторами».
Школа першого ступеня має забезпечити початковий етап становлення особистості.
ВИСНОВОК
Педагог повинен аналізувати свою діяльність, встановлювати зв’язки між знаннями учнів і власною роботою, ознайомлюватися з педагогічною спадщиною минулого, сучасними досягненнями педагогічної науки і практики, поєднувати в собі майстерність викладача і вихователя. Навчаючи, він має не лише передавати учням знання, а й прищеплювати гуманні ідеали, пробуджувати потребу до суспільно корисної діяльності, виховувати активну життєву позицію. Система навчальної та виховної роботи спрямовується на те, щоб виявити буттєвий потенціал особистості учня, створити сприятливі умови для його розгортання в школі та подальшому самостійному житті.
Характер шкільного навчання, взаємини повинні будуватись на основі принципу гуманізації та демократизації, які б сприяли співпраці педагогів і школярів. Отже, наші завдання важливо вбачати в тому, щоб на різних рівнях освіти від початкової до вищої школи змінити акценти з інформаційного на проблемно-діяльнісний тип навчального процесу з метою здійснення формування особистості вчителя й особистості учня.
Завдання для самостійної роботи студентів
Запитання
1. Як закон України про загальну середню освіту та Державна національна програма „Освіта. Україна XXI століття” націлюють освітян на розв’язок питання про формування особистості учня?
2. Як трактується особистісно орієнтоване спілкування на уроці та в позаурочний час у працях О.Я.Савченко, Ш.О.Амонашвілі тощо?
3. Яку увагу розвитку творчих здібностей особистості приділяв В.О.Сухомлинський? Обґрунтуйте свою думку.
Завдання
1. Прочитайте розділ 3 у книзі О.Я.Савченко «Урок у початкових класах». Ознайомтесь з прийомами, які допомагають втілити ідею співпраці вчителя і учнів на уроці. Розробіть фрагмент уроку з курсу „Я і Україна” (за вибором) із представленням співтворчості вчителя й учнів на уроці.
2. Ознайомтесь із працею Ш.О.Амонашвілі „В школу с шести лет”. З’ясуйте способи вільного вибору учнями навчального завдання. Розробіть фрагмент уроку з курсу „Я і Україна” (за вибором) із застосуванням різних способів вільного вибору завдання.
3. Прочитайте § 3 у книзі О.Я. Савченко „Урок у початкових класах”. Визначте способи організації співробітництва між учнями і вчителем, зазначені в посібнику. Які прийоми ви будете використовувати для налагодження дисципліни у класі під час проходження педагогічної практики?
4. Із праць В.О.Сухомлинського випишіть п’ять висловлювань про ставлення до молодшого школяра як особистості. На які роздуми вас наводять його думки?
5. Під час проходження педагогічної практики ознайомтесь із досвідом роботи вчителів початкових класів відносно проблем виховання творчої особистості молодшого школяра. Використайте цей матеріал під час написання курсової (дипломної) роботи.
Короткий глосарій
Гуманітаризація освіти — така організація навчально-виховного процесу, коли формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, всебічне культивування індивідуальних здібностей учнів є головним смислом і метою педагогічних зусиль вихователів, як, між іншим, і самих вихованців, а міра розвитку учнів є визначальною мірою якості роботи вчителя, школи, всієї системи освіти.
Діяльність — різноманітність занять людини, все, що вона виконує. Основними видами діяльності дітей є гра, навчання, праця. За спрямованістю діяльність поділяють на пізнавальну, громадську, художню, спортивну, технічну, ремісницьку та гедонічну (спрямовану на отримання задоволення). Особливим видом діяльності є спілкування.
Педагогічна культура вчителя (за В.О.Сухомлинським) – жива творча педагогіка повсякденної праці (педагогіка, в якій теоретичні закономірності процесу впливу на духовний світ вихованця ніби зливаються з особистістю вчителя).
Творчість (за В.О.Сухомлинським) – бачення людиною свого внутрішнього світу, передусім свого розуму, напруження інтелектуальних сил, розуміння і творення краси внаслідок своєї праці та зусиль.
Формування особистості – передбачає процес виховання і використовується в двох аспектах. Перший – формування особистості як її розвиток, його процес і результат. Другий аспект – формування особистості як її цілеспрямованого виховання, що передбачає виявлення того, що і як повинно бути сформовано в особистості, щоб вона відповідала соціально зумовленим вимогам, які висуває до неї суспільство.
Орієнтовні теми курсових робіт
1. Питання про формування та розвиток особистості молодшого школяра в працях видатних педагогів.
2. В.О. Сухомлинський про виховання особистості молодшого школяра.
3. Способи організації співробітництва на уроках курсу „Я і Україна” і сільськогосподарської праці (з досвіду роботи вчителів початкових класів).
4. Особистість дитини, її проблеми і потреби — центр уваги сучасного відповідального вчителя.