Л абораторна робота №4

Тема: Фізіологія збудливих тканин. М’язова тканина.

Актуальність теми:

Знання механізмів і режимів скорочення мязів необхідна

умова для професійного створення реабілітаційних програм та

оздоровчих комплексів.

Знати:

1. Класифікацію м’язів.

2. Будову м’яза.

3. Функції м’язів.

4. Фізіологічні властивості м’язів.

5. Механізм м’язового скорочення.

6. Види м’язового скорочення: одиночне, тетанус, контрактура.

7. Фізіологічні особливості гладеньких м’язів.

Вміти:

1. Досліджувати фізіологічні властивості м’язів.

2. Аналізувати міограми.

Питання для самостійного вивчення:

1. Реферативна доповідь на тему: Еволюція скоротливої системи.

2. Електроміографія.

3. Хімічні та енергетичні перетворення в м’язах.

4. Реакція м’язів на роз тяжіння.

Рекомендована література.

Філімонов В.І. Нормальна фізіологія. – К.: Здоров’я. – 1994.- 594с.

(стор 27 – 38)

Чайченко Г.М. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища школа. – 2003 – 464с. (стор 256 – 276)

Інтернет – ресурси: http://meduniver.com/Medical/Physiology/

Завдання для самоконтролю.

Завдання1

Дайте відповідь на питання:

1. Вкажіть на чому заснований метод електроміографії?

2. Які основні завдання виконує ЕМГ?

3. Поясніть функціональне значення червоних і білих м’язів.

4. Від чого залежить показник ефективності роботи?

5. В чому полягає суть анаеробних та аеробних процесів?

6. Назвіть фази теплоутворення.

Завдання 2

Вкажіть на міографі види м’язових скорочень.

Завдання 3

Вирішіть ситуаційну задачу.

На м’яз, який знаходиться в спокої, підвісили вантаж.

Вкажіть, як зміниться Н – зона.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Електроміографія - метод дослідження біоелектричних потенціалів, що виникають в скелетних м'язах тварин і людини при збудженні м'язових волокон.

У людини здійснена вперше в 1907 німецьким вченим Р. Піпером. Амплітуда коливань потенціалу м'яза зазвичай не перевищує декількох міллівольт, а їх тривалість — 20—25 мсек, тому електроміографію проводять за допомогою підсилювача і малоінерційного реєстратора; крива, записана на фотопапері, фотоплівці і т. п., називається електроміограмою (ЕМГ).

У електроміографії можуть бути виділені 3 основних напрями дослідження. Перше з них — електроміографія за допомогою введених в м'яз голчаних електродів, які унаслідок невеликої поверхні, що відводить, уловлюють коливання потенціалу, що виникають в окремих м'язових волокнах або в групі м'язових волокон, які іннервуються одним мотонейроном. Це дозволяє досліджувати структуру і функцію рухових одиниць.

Другий напрям — за допомогою нашкірних електродів, які відводять так звану сумарну ЕМГ, таку, що утворюється в результаті інтерференції коливань потенціалу багатьох рухових одиниць, що знаходяться в області відведення. Така ЕМГ відображає процес збудження м'яза як цілого.

Третій напрям — реєстрація коливань потенціалів, що виникають в м'язі при штучній стимуляції нерва або органів чуття.

Таким чином досліджується нервово-м'язова передача, рефлекторна діяльність рухового апарату, визначається швидкість проведення збудження по нерву.

Електроміографія дає можливість судити про стан і діяльність не лише м'язів, але і нервових центрів, що беруть участь в здійсненні рухів.

Електроміографію застосовують у фізіології при вивченні рухової функції тварин і особливо людини, а також в прикладних науках — фізіології праці і спорту, в інженерній психології (наприклад, при дослідженні стомлення, вироблення рухового навику).