4.1.2 Векторні карти

У векторному способі кодування геометричні фігури, криві і прямі лінії, що є на карті, бережуться в пам'яті комп'ютера у вигляді математичних формул і геометричних абстракцій, таких як колог, квадрат, еліпс і подібних фігур. Наприклад, щоб закодувати круг, не треба розбивати його на окремі пікселі, а слід запам'ятати його радіус, координати центру, і колір. Для прямокутника достатньо знати розмір сторін, місце, де він знаходиться і колір зафарбовування. За допомогою математичних формул можна описати самі різні фігури. Щоб намалювати складнішу карту, застосовують декілька фігур (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 – Частина векторної карти зі складових об'єктів

Будь-яке зображення у векторному форматі складається з безлічі складових частин, які можна редагувати незалежно один від одного. Ці частини називаються об'єктами. За допомогою комбінації декількох об'єктів, можна створювати новий об'єкт, тому об'єкти можуть мати достатньо складний вигляд. Для кожного об'єкту, його розміри, кривизна і місцеположення зберігаються у вигляді числових коефіцієнтів. Завдяки цьому з'являється можливість масштабувати зображення за допомогою простих математичних операцій, зокрема, простим множенням параметрів графічних елементів на коефіцієнт масштабування. При цьому якість зображення залишається без змін.

4.1.3 Кольорові зображення

Як вже наголошувалося, кожний піксель растрового зображення містить інформацію про колір. Будь-який векторний об'єкт також містить інформацію про колір його контуру і закрашеної області. Інформація може займати від одного до тридцяти двох біт, залежно від глибини кольору. Якщо ми працюємо з чорно-білими зображеннями, то колір кодується нулем або одиницею. Жодних проблем в цьому випадку не виникає. Для нескладних малюнків, що містять 256 кольорів або стільки ж градацій сірого кольору, неважко пронумерувати всі кольори, що використовуються. Але, для зображень в істинному кольорі, що містять мільйони різних відтінків, проста нумерація не підходить. Коротко розглянемо основні моделі представлення кольору. В телевізорах і комп'ютерних моніторах використовується люмінофор, який світиться червоним, зеленим і синім кольором. Змішуючи ці три кольори можна одержати різноманітні кольори і їх відтінки. На цьому і заснована модель представлення кольору RGB, названа так по початкових буквах вхідних в неї кольорів: Red – червоний, Green – зелений, Blue – синій. Будь-який колір в цій моделі представляється трьома числами, що описують величину кожної колірної складової. Чорний колір утворюється, коли інтенсивність всіх трьох складових рівна нулю, а білий – коли їх інтенсивність максимальна. Часто для опису відтінку використовуються фіксовані палітри, тобто список заданих кольорів. Є безліч палітр, вживаних у виробництві різнокольорових предметів. Широко поширені палітри PANTONE. Вказавши, яка палітра використовується і номер кольору в цій палітрі, можна однозначно визначити потрібний колір. Використовування фіксованих палітр полегшує вибір необхідних фарбників.