1.2. Формулювання індивідуального завдання

У моєму індивідуальному завданні відомі дані про тестування студентів: шифр студента; факультет; курс; група; прізвище, ім’я студента; код тесту;

назва теми; дисципліна; максимальний бал; набраний бал.

В цьому завданні потрібно по кожному студенту визначити відхилення набраного ним бала по тесту від максимально можливого. Результат упорядкувати по темах тестування, факультетах, курсах, групах і прізвищах студентів. Видати підсумковий запит, що містить назву теми і середній бал тестування по темі. По запиту з клавіатури видати інформацію про заданого студента і всі тести, які він складав.

Для цього завдання потрібно створити базу даних вказаної проблемної сфери. Після цього описати структуру реляційної бази даних за допомогою таблиць. Побудувавши таблиці встановити зв’язки між ними та вказати первинні ключі. На основі таблиць побудувати запити. Результати розрахунків потрібно представити у вигляді форм. Підсумкову відомість видати у вигляді звіту.

1.3. Основні поняття бази даних Microsoft Access

База даних — це засіб збирання й впорядкування даних. Бази даних можуть містити відомості про людей, товари, замовлення тощо. Багато баз даних починаються як список у текстовому редакторі або електронній таблиці. У разі збільшення розміру списку в даних починають з’являтися зайві або невідповідні елементи. Стає важко розуміти дані у формі списку, а способи пошуку та витягування наборів даних для перегляду є обмеженими. Коли ці проблеми починають з’являтися, слід перенести дані до бази даних, створеної за допомогою системи управління базами даних (СУБД), наприклад Office Access 2010.

Комп’ютерна база даних — це контейнер об’єктів. Одна база даних може містити кілька таблиць. Наприклад, система відстеження інвентарного списку, яка використовує три таблиці, — це не три бази даних, а одна база даних із трьома таблицями. Якщо не було визначено, що потрібно використовувати дані або код з іншого джерела, база даних Access зберігає таблиці в одному файлі, разом з іншими об’єктами, наприклад формами, звітами, макросами та модулями. Бази даних, створені у форматі Access 2010 або 2007, мають розширення імені файлу .accdb, а бази даних, створені в попередніх форматах Access, мають розширення імені файлу .mdb.

За допомогою програми Access можна:

• додавати нові дані до бази даних, наприклад новий предмет до інвентарного списку;

• редагувати наявні дані бази даних, наприклад змінювати поточне розташування предмета;

• видаляти відомості, якщо, наприклад, предмет було продано або списано;

• впорядковувати та переглядати дані різними способами;

• спільно користуватися даними з іншими користувачами за допомогою звітів, повідомлень електронної пошти, інтрамережі або Інтернету.

Частини бази даних Access:

1. Таблиці

2. Форми

3. Звіти

4. Запити

1. Таблиці

Таблиця бази даних схожа на електронну таблицю, в якій дані зберігаються в рядках і стовпцях. В результаті зазвичай досить легко імпортувати електронну таблицю до таблиці бази даних. Головна відмінність між збереженням даних в електронній таблиці та базі даних — це спосіб упорядкування даних.

Щоб забезпечити максимальну гнучкість бази даних, дані необхідно впорядкувати в таблицях, щоб позбутися зайвих елементів. Наприклад, якщо потрібно зберігати дані про працівників, відомості про кожного працівника необхідно один раз ввести в таблиці, яка настроєна лише для розміщення даних про працівників. Цей процес називається оптимізацією.

Кожний рядок у таблиці називається записом. Записи — це місце розташування окремих елементів даних. кожний запис складається з одного або кількох полів. Поля відповідають стовпцям у таблиці. Наприклад, можна створити таблицю «Працівники», де кожний запис (рядок) зберігає відомості про окремого працівника, а кожне поле (стовпець) містить власний тип даних, наприклад ім’я, прізвище, адресу тощо. Поля мають містити певний тип даних: текст, дату або час, число або інший тип.

Ще один спосіб опису записів і полів: уявіть старий картковий каталог у бібліотеці. Кожна картка у ящику відповідає запису бази даних. кожний елемент даних на окремій картці (автор, назва тощо) відповідає полю бази даних.

2. Форми

Форми іноді називаються «екранами вводу даних». Це інтерфейси, які використовуються під час роботи з даними, тому вони часто містять кнопки для виконання різних команд. Можна створити базу даних без використання форм, просто редагуючи дані в таблицях даних. Проте більшість користувачів баз даних використовують форми для перегляду, введення та редагування даних у таблицях.

Форми пропонують простий у використанні формат роботи з даними, крім того, до них можна також додавати функціональні елементи, наприклад кнопки. Ці кнопки можна настроїти для визначення даних, що відображатимуться у формі, відкриття інших форм або звітів та для виконання низки інших завдань. Наприклад, є форма «Форма клієнта», у якій виконується робота з даними клієнта. Форма клієнта може містити кнопку, яка відкриває форму замовлення, де можна ввести нове замовлення цього клієнта.

Форми також дають змогу керувати способом взаємодії інших користувачів із даними бази даних. Наприклад, можна створити форму, яка відображає лише певні поля та дозволяє виконувати лише певні операції. Це допомагає захистити дані та забезпечує належне введення даних.

3. Звіти

Звіти використовуються для зведення та представлення даних у таблицях. Звіт зазвичай відповідає на певне питання, наприклад «Яку суму було отримано від кожного клієнта цього року?» або «У яких містах розташовані наші клієнти?». кожний звіт можна відформатувати таким чином, щоб він представляв дані найбільш зрозумілим способом.

Звіт можна запустити будь-коли, і він завжди відображатиме поточні дані в базі даних. Звіти зазвичай мають формат для друку, але їх також можна переглядати на екрані, експортувати до іншої програми або надсилати електронною поштою.

4. Запити

Запити — це справжні робочі коники бази даних, які можуть виконувати багато різних функцій. Їх найпоширеніша функція — отримання певних даних із таблиць. Дані, які потрібно переглянути, зазвичай розташовані в кількох таблицях, і запити дають змогу переглянути їх в одній таблиці даних. Також, оскільки зазвичай не потрібно бачити всі записи одночасно, запити дозволяють додавати критерії для «фільтрування» даних, щоб переглядати лише потрібні записи. Запити часто виконують роль джерела записів для форм і звітів.

Певні запити є «оновлюваними», тобто дані в базових таблицях можна редагувати за допомогою таблиці даних запиту. Якщо дії виконуються з оновлюваним запитом, слід пам’ятати, що зміни насправді виконуються в таблицях, а не лише в таблиці даних запиту.

Запити поділяються на дві основні групи: запити на вибірку і запити на дію. Запит на вибірку просто отримує дані й робить їх доступними для використання. Результати запиту можна переглянути на екрані, роздрукувати або скопіювати до буфера обміну. Або можна використати результат запиту як джерело записів для форми чи звіту.

Запит на змінення, згідно з назвою, виконує з даними певне завдання. Запити на змінення можна використовувати для створення нових таблиць, додавання даних до наявних таблиць, оновлення або видалення даних.

РОЗДІЛ 2. ОПИС ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ