1. Джерела і еволюція поняття "техніка"

У широкому розумінні під технікою зазвичай мають на увазі світ штучного, “другу природу” за термінологією К. Маркса. З поняттям “техніка” пов'язують також і відповідну до цього світу діяльність, яка відноситься не тільки до виробництва речей, але може також приводити і до формування специфічного (технічного і технологічного) знання про них.

У вузькому розумінні з технікою пов'язують світ насамперед інструментів, знарядь, машин і механізмів, що полегшують, вдосконалюють життя людини і суспільства. Відповідну до цього світу діяльність називають інженерією, проектуванням, конструюванням.

Джерела поняття “техніка” ідуть у глиб століть. Давньогрецьке слово "techne" розумілося досить широко: від уміння ремісника до майстерності в галузі високого мистецтва. До галузі techne відносили землеробство і полювання, мореплавство і лікування, ткацьку і зброярську справу, театральне мистецтво і под. Грецькі мислителі намагалися визначити місце techne серед інших видів пізнання і людської діяльності. Зокрема, Аристотель розглядав це поняття у своєму трактаті "Нікомахова етика", звертаючи увагу на відмінність techne та інших видів знання: empeireia (досвідне знання) і episteme (знання теоретичне).

Techne являє собою галузь знання, безпосередньо пов'язану з людською діяльністю. Знання про те, що раніше не існувало і не може існувати саме по собі, що виникає в результаті людської діяльності, народжується свідомістю людини, її працею і служить її цілям, належить до галузі технічного знання.

Технічне знання являє собою ніби з’єднувальну ланку між досвідним знанням і знанням теоретичним. У ньому поєднуються експериментальні дані, чітко сформульовані завдання, досить обґрунтовані міркування. Особливість технічного знання – у його спрямованості на виробництво і конструювання.

У XVII ст., в епоху наукових революцій і змін у виробництві в країнах Західної Європи, латинське technica ars (мистецтво вмілого виробництва) переходить у французьку мову як термін technique, а потім і у німецьку як technik. Термін стає все більш спеціальним. У Новий час він означає сукупність всіх тих засобів, процедур і дій, які належать до митецького виробництва всякого роду, але, насамперед, виробництва знарядь праці і машин. Таким чином, з розвитком техніки значно змінюється і сам зміст цього поняття.

Сучасне сприйняття терміна "техніка" багато в чому пов'язане з його класичним розумінням, однак науково-технічний прогрес вніс серйозні зміни і розширив предметне поле цього поняття. Сьогодні вплив техніки поширюється на органічну і неорганічну природу. В галузі органічної природи – це техніка сільського господарства, а також і біотехнологія, що дозволяє включати в предметне поле техніки всю біологію. В галузі неорганічної матерії – це будівельна техніка, електротехніка, теплотехніка, фізико-хімічна техніка, енергетична техніка і т. д.

У той же час існує "техніка" мислення, дискутування, вивчення, пам'яті (мнемотехніка), техніка живопису, малюнку, гри на музичних інструментах, так само як і техніка керівництва людьми, виробництвом, державою та ін.

Тому в сучасному розумінні "техніка" у широкому сенсі слова являє собою:

– світ штучно створених предметів;

– галузь людської діяльності (включаючи всілякі засоби і процедури), мета якої – зміна природи і панування над нею відповідно до потреб людини;

– сукупність умінь і навичок, що становлять професійні особливості того чи іншого роду людської діяльності (досконале володіння навичками);

– мистецтво і майстерність людини, що займається цією діяльністю;

– галузь знання, що виступає як з’єднувальна ланка між емпірією і теоретичним знанням.

Сучасні підходи до терміну техніка виділяють два варіанти його визначення:

1) створювані людиною матеріальні засоби, а також правила користування ними, що становлять собою технічні знання;

2) уміння та спосіб виконання певних дій.

У результаті ознайомлення з різнобічними варіантами поняття терміну «техніка» можна отримати його об’ємне зображення, зробити деякі узагальнення та висновки. Зокрема майже всі, хто розглядає техніку в широкому трактуванні цього терміну, відзначають, що: техніка є „уречевленням” знання; техніка є результатом розв’язання суперечностей між органами тіла та прагненням душі (Е. Капп); створені техніки людина наслідує божественне творіння світу; технічна творчість є проявом вищого творчого принципу (Ф. Дессауер); техніка і технічна діяльність людини обумовлена принциповою нездатністю останньої перебувати в цілісному злитті з буттям (А. Берсон); техніка пов’язана з принциповими особливостями людського існування в світі; техніка – це прояв того, що людина завжди перебуває виштовхнутою на зовнішню межу буття (М. Хайдеггер); техніка є наслідком загальної раціоналізації життя; техніка веде до стандартизації життя, техніка є результатом зустрічі людського духу зі світом, природою; дух створює техніку і водночас глибше усвідомлює себе самого.

Якщо проаналізувати ті проблеми, які лежать в основі різних концепцій техніки, то можна виділити чотири структуроутворюючих відносини, які й визначають спосіб розгляду техніки: техніка і людина, техніка і природа, техніка і буття, техніка і соціокультурний світ. Відповідно до цього все різноманіття філософських концепцій техніки може бути схематизоване виходячи з того чи іншого типу відносини, що вважається найбільш фундаментальним. Тому можна говорити про антропологію техніки, онтологію техніки та культурологію техніки. Такі типи філософських концепцій техніки по-різному визначають суть техніки й перспективи її розвитку.

Сьогодні до сфери техніки відноситься не тільки використання, але й саме виробництво науково-технічних знань. Крім того, сам процес застосування наукових знань в інженерній практиці не є таким простим, як це часто думали, і пов'язаний не тільки з додатком вже наявних, але і з отриманням нових знань.

Отже, техніка – це сукупність різних пристосувань, механізмів і пристроїв, що не існують в природі і виготовлені людиною для задоволення соціокультурних потреб. За допомогою технічних систем людина впливає на матеріальні об'єкти, тому техніка – це проміжна ланка між суб'єктом (людиною як вирішальної виробничо-господарською одиницею) і об'єктом (в якості якого виступає біосфера). Основне призначення техніки – позбавлення людини від виконання фізично важкої або одноманітної роботи, щоб надати їй більше часу для творчих занять, полегшити її повсякденне життя.

Виділяються наступні види техніки:

а) виробнича техніка, пов'язана з функціонуванням виробничо-господарської діяльності (верстати, машини і т. п.);

б) наукова техніка, застосовувана в науково-дослідних розробках (електронний мікроскоп, спектрометр і ін.);

в) медична техніка, використовувана в лікувально-діагностичних цілях (рентгенівська установка, аналізатор крові та ін.);

г) побутова техніка, призначена для задоволення індивідуальних потреб (холодильник, телефон і т.п.);

д) військова техніка, забезпечує ефективність потенційних і актуальних тактичних і стратегічних дію (танки, літаки, ракети та ін.)

Завдання техніки:

1) створення матеріальних і культурних цінностей;

2) виробництво, перетворення і передача різних видів енергії;

3) збір, обробка і передача інформації;

4) створення та використання різних засобів пересування;

5) підтримання обороноздатності.

Буття техніки здійснюється в наступних формах:

1) як засоби праці, за допомогою яких перетворюються природні об'єкти, тобто як сукупність різних пристосувань, механізмів і пристроїв штучного ладу, не існуючих в природі і виготовлених людиною для задоволення соціокультурних потреб;

2) як спеціально вироблені способи дій, сукупність різних видів діяльності, спрямованих на виготовлення, обслуговування та застосування технічних пристроїв, науково-технічні дослідження, виробничий процес виготовлення і експлуатація технічний пристроїв;

3) як сукупність знань про способи і засоби специфічного роду людської діяльності;

4) як інтегруючий елемент культури, тобто як специфічний культурно-обумовлений процес, що визначає рівень розвитку цивілізації.