Хід роботи

Студенти вивчають проведені дослідження періодів значного зниження аеробних здібностей організму пловців, що припадають на віковий період 9-12 років. У середньому розбіжності між фактичними і належними показниками МСК при виконанні субмаксимального фізичного навантаження в цьому віці склали 25 % (p < 0,05). Причому, у віці 9-10 років низький рівень аеробних здібностей був пов’язаний з морфо-функціональними особливостями дитячого організму. А у віці 11-12 років зниження ефективності й економічності кисневих режимів було обумовлено перебудовою нейро-гормональних процесів, що починаються, і погіршенням якості їхньої регуляції, що свідчило про вступ підлітків у пубертатний період. Особливо це виявлялося при фізичних навантаженнях великої інтенсивності, де супутнім фактором був психоемоційний стрес. Виникаюча при цьому психологічна напруга виявлялася підвищеною тривожністю дітей і підлітків. Виявлено різні ступені кореляційного взаємозв’язку факторів тривожності з інтегральним енергетичним критерієм ефективності адаптації до фізичних навантажень – максимальною швидкістю споживання кисню у пловців різного віку. У групі спортсменів початківців нами виявлена найбільша кількість, тобто, сім статистично значимих кореляційних взаємозв’язків між показниками тривожності й аеробною продуктивністю. Найбільший ступінь взаємозв’язку, що викликає значний інтерес, спостерігалася між показником МСК та страхом самовираження, страхом не задовольнити очікування оточуючих і проблемами та страхом у стосунках із тренером-викладачем (у всіх випадках r= 0,99, (p<0,05)). Також істотні взаємозв’язки виявлені з показником загальної тривожності r= 0,63, фрустрацією потреби в досягненні успіху r= 0,63 та низькою фізіологічною опірністю стресу r= 0,79 (p<0,05). У плавців 11-13 років кількість кореляційних взаємозв'язків зменшилась до 2, однак як і раніше тривожність ґрунтувалася на відчутті страху, пов’язаному із самооцінкою виконання своїх дій на заняттях.

Зміст звіту

1. Назва та мета роботи.

2. Структурно-логічна схема аеробних здібностей організму пловців у різні вікові періоди.

3. Загальна характеристика допоміжних дихальних м’язів пловців.

4. Принципи побудови занять осіб, які займаються плаванням.

Контрольні питання

1. Назвіть механізми температурних і біохімічних змін пловців.

2. Причини підвищеної потреби кисню у висококваліфікованих пловців.

3. Характеристика енергетичного критерія ефективності адаптації до фізичних навантажень.

Література: [3, с. 1– 35; 6, с. 182–200].

Лабораторна робота № 8

Тема. Визначення аеробної енергетичної сили у жінок

Мета роботи: отримати уявлення про аеробну та анаеробну енергетичні сили у жінок. У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні:

– знати відмінності аеробної енергетичної сили у жінок й чоловіків;

– вміти вимірювати силу м’язів за допомогою різних приладів.

Короткі теоретичні відомості

Рівень аеробної енергетичної сили жінок складає 60-70 % від чоловічої. Особливості силової підготовки жінок пов’язані з їх фізіологією і об’єктивними відмінностями між чоловіком і жінкою: жінки в середньому менше і легше чоловіків; гормональна структура жіночого організму обмежує зростання м’язової маси; частка м’язів в загальній масі тіла 30-35 %; центр маси тіла знаходиться нижче у жінок, тому в них більш довгий тулуб і більш короткі ноги; у жінок характерним є збільшення жирових відкладень на стегнах і сідницях, у чоловіків на животі; жінки мають більш високий больовий поріг.

Рівень аеробної й анаеробної продуктивності організму пов’язаний з факторами ендогенного та екзогенного характеру. Вважається, що одним із ендогенних чинників, який необхідно враховувати при спортивній орієнтації та відборі, є соматотип. Суть вчення про типи конституції, зокрема про соматотип, полягає в тому, що кожному типу властиві характерні особливості не тільки антропометричних показників, але й складу тіла, діяльності нервової, ендокринної, імунної систем, системи кровообігу, структури й функції внутрішніх органів. Разом з тим усі перераховані фактори певною мірою визначають аеробні та анаеробні можливості організму, а також якісні параметри рухової діяльності. Згідно літературних джерел для підвищення аеробної продуктивності організму, яка є визначальним показником не лише для прояву витривалості, але й показником фізичного здоров’я, рекомендовано застосувати вправи циклічного характеру, зокрема бігові навантаження. Ефективність таких тренувань зумовлена їх періодичністю, величиною внутрішнього об’єму кожного заняття, режимом енергозабезпечення роботи.