2 Особливості методики фізичного виховання при функціональних порушеннях дихальної системи

Дихальна система у дитячому віці має ряд характерних особливостей. Диференціювання бронхіального дерева і збільшення кількості альвеол відбуваються у віці до 7—8 років. У подальшому збільшується лише їх об'єм. Одночасно зі збільшенням альвеолярної поверхні зростає кількість капілярів малого кола кровообігу. Дифузна здатність легенів (кількість дифундуючого газу на одиницю різниці парціальних тисків) у дітей нижча, ніж у дорослих. Підвищення дифузної здатності обумовлене збільшенням поверхні легеневої мембрани, проте швидкість дифузії газів через одиницю поверхні легеневої мембрани з віком змінюється незначно. Для дітей характерниим є високий рівень вентиляції легенів, який припадає на одиницю маси тіла.

У дітей на відміну від дорослих тривалість вдиху і видиху приблизно однакова. Збільшення тривалості видиху відносно вдиху в одних людей відбувається у підлітковому віці, в інших — пізніше. Дихальний об'єм збільшується приблизно в лінійній залежності від віку. Дихальний об'єм, який припадає на 1кг маси тіла, з віком змінюється несуттєво. ЖЄЛ особливо інтенсивно збільшується після 9 років. Удітей 7—11 років ще зберігається конусоподібна форма грудної клітки з відносно малим нахилом ребер. У підлітків грудна клітка подібна до циліндра, збільшується кут нахилу ребер, зростає сила дихальних м'язів. Ці фактори забезпечують збільшення резервних об'ємів вдиху і видиху. ЖЄЛ у дітей одного віку залежить від зросту, конституції, фізичної підготовленості. У пубертатному періоді ЖЄЛ у хлопчиків стає більшою, ніж у дівчаток. Для дітей характерним є високий еластичний та нееластичний опір диханню, тому дихальні м'язи (в основному інспіраторні) витрачають на вентиляцію легенів відносно багато енергії. Тканини дітей надійно постачаються киснем за рахунок інтенсивної вентиляції легенів і великої швидкості кровотоку, незважаючи на невисоку кисневу ємність крові. Ha кожному віковому етапі підтримка газового гомеостазу відповідає особливостям обміну речовин у спокої та його змінам при різних формах діяльності організму. Особливо велике значення у дітей має розвиток здатності до збільшення вентиляції легенів при фізичних навантаженнях. Газообмін при цьому забезпечується одночасним збільшенням як вентиляції легенів, так і хвилинного об'єму крові. Важливе значення має умовно-рефлекторне, випереджаюче підсилення функцій системи кровообігу до початку виконання роботи. Фізична активність дитини сприяє розвитку робочого гіперпное. До віку 7—8 років діти можуть виконувати вправи з помірним навантаженням. За умови занять фізичною культурою і спортом до 12—14 років підвищується витривалість до інтенсивної, але нетривалої фізичної роботи.

У структурі загальної захворюваності у дитячому і підлітковому віці, за даними багатолітньої статистики, одне з перших місць посідають захворювання дихальної системи (Алябьева, 1984).

Основною причиною захворювань дихальних шляхів часто є:

• низький соціально-економічний рівень розвитку суспільства і, як наслідок, низький рівень медичного обслуговування та гігієнічних знань, недостатнє фізичне виховання і загартовування, нераціональне харчування, переохолодження;

• екологічні проблеми - забруднення атмосфери;

• обтяжена спадкоємність;

• вади розвитку, пов'язані із захворюваннями або шкідливими звичками матері;

• захворювання дихальних шляхів у віці до 1 року;

• потрапляння стороннього тіла до дихальних шляхів

Сприяючі фактори — захворювання вуха, горла і носа, рахіт, ускладнення після кору або коклюшу.

До СМГ направляють дітей із такими захворюваннями дихальних шляхів, як вади розвитку легенів, бронхів, легеневих судин, хронічна бронхолеге- нева патологія при спадково обумовлених обмінних та імунологічних захворюваннях; із системними захворюваннями, хронічним бронхітом, хронічним бронхіолітом, хронічною пневмонією, емфіземою, бронхоектатичною хворобою, пневмосклерозом, бронхіальною астмою, туберкульозом. Тому на заняттях фізичною культурою викладач повинен звертати увагу на патологічні симптоми нежить, кашель, задишка, кровохаркання, скарги на головний біль, відчутгя нестачі повітря, важке дихання, відчуття стискання у грудях. Зовнішніми проявами можуть бути змушена поза, синюшність або землисто-сірий колір шкіри, в'ялість, дихання зі звуками сопіння або свисту.

При захворюваннях дихальної системи рекомендується обмеження вправ на витривалість, бистроту, силу та дотримування "розсіювання" навантаження — розподіл його таким чином, щоб поступово включалися до роботи усі м'язові групи у хвилеподібному порядку відповідно до фізіологічної кривої заняття. Через кожні 4—6 вправ виконуються дихальні та релаксаційні вправи.

У нормі частота дихання для дітей 7—12 років становить 23— 18 цикл хв^-1, удітей старше 12 років — 20—16 цикл хв"¹. Відношення частоти дихання до ЧСС для дітей шкільного віку вважається нормальним, якщо становить 14 (5).

Завдання дихальної гімнастики — навчити правильного дихання:

• вдих через ніс, видих через рот, при цьому видих довше вдиху;

• збільшення рухливості грудної клітки шляхом залучення до акту дихання усієї дихальної мускулатури з поступовим збільшенням навантаження на різні групи м'язів;

• залучення до акту дихання максимального об'єму легеневої тканини;

• покращання дренажної функції дихальних шляхів;

• створення і збереження правильної постави.

3 метою оздоровлення успішно застосовуються дихальні гімнастики Бу- тейка і Стрельникової, котрі може взяти на озброєння викладач фізвихован- ня СМГ.

Ефективність дихальних вправ підвищується, якщо їх поєднувати із загальнороз- виваючими, масажем м'язів надпліччя, міжреберних і м'язів живота. При цьому обов'язковим є дотримання правильної постави. Вправи не повинні викликати нестачу повітря або стомлення, котрі можуть проявлятися у вигляді неприємних відчуттів у серці. Meтa — досягнення рідкого і глибокого дихання.