Вплив кількості бджолосімей на підвищення врожаю (м. Осташевський)

Культура	Кількість бджолосімей на 1 га	Підвищення врожаю на 1 га, в %
Гречка	2-2,5	40-60
Соняшник	0,5-1,0	40-50
Сади сім'ячкові	2-4	25-50
Сади кісткові	2,5-3	40-60
Баштанні	0,3-0,5	30-60
Конюшина червона	2-4	25-75
Еспарцет	3-4	40-80
Люцерна	2-3	50-65
Ріпак	1-2	25-50
Малина	0,5-2	40-60
Огірки	0,5-1	9-12
Коріандр	2-3	60-80

Примітка: У різні пори року загальна кількість бджіл у сім’ї сягає 20-80 тисяч особин, а в дуже сильних сім'ях — до 100 тисяч і більше.

Таким чином, зростання приватного сектора та фермерських господарств дає надію сподіватися на високий потенціал розвитку як пасічного господарства, так і великих спеціалізованих бджолоферм, що спеціалізуються у рослинницькому напрямі. Поєднання спеціалізацій двох галузей рослинництва і бджільництва потребує відповідного землеустрою таких господарств.

Дослідженню бджільництва, звичаїв та обрядів українських пасічників, організації пасічного господарства присвячено праці багатьох науковців і практиків, зокрема В.А. Гайдара, В.П. Поліщука, Г.М. Приймака, У.В. Мовної, М. Осташевського та ін.

У землевпорядних і містобудівних нормативних документах, в тому числі й у ДБН Б.2.4-3-95 (генеральні плани сільськогосподарських підприємств) є рекомендації щодо проектування ферм великої рогатої худоби, свино-, вівце- і конеферм, кроле-, звіро- й птахоферм, але ніде не згадуються бджолоферми.

Отже, особливостями проектів землеустрою землеволодінь чи землекористувань, які спеціалізуються на бджільництві, не надається належної уваги.

Здебільшого пасічні господарства одержують продукти від бджільництва як великий дар природи і дуже мало сприяють чи допомагають бджолам у територіальному наповненні та розміщенні медоносних рослин, враховуючи оптимальний радіус їхнього льоту.

Якщо у фермерських господарствах, що спеціалізуються на виробництві продукції тваринництва і птахівництва, відповідність кормової бази та поголів’я ферми можна регулювати в процесі проведення землеустрою встановленням складу й співвідношення сільськогосподарських угідь, видів і кількості сівозмін, то особливості поведінки й дальність льоту бджіл не підвладні людині. Це створює відповідні проблеми при складанні проектів землеустрою пасічних господарств (бджолоферм).

Насамперед, потрібно визначити малопродуктивність місцевості в радіусі 2 км від намічуваного розміщення пасіки, тобто на площі Р = пІЧ² = 3,14 х 2² = 1256 га, аналізуючи на плані землекористування наявні посівні площі ентомофільних сільськогосподарських культур, плодово-ягідних насаджень, овочевих і баштанних культур, лісистість тощо. Виходячи з цього, визначають орієнтовну продуктивність місцевості в радіусі 2 км за формою, наведеною у табл. 8.

Таблиця 8.