Питання до обговорення

1. Історичні корені римського права.

2.Місце права у римській цивілізації. Підґрунтя римського права – римська моральність, релігія, філософська та пра­вова думка.

3.Римське право: характерні ознаки та основні інститути.

4. Становище особи. Сім’я.

5.Речове право.

6. Договори.

7. Спадкове право.

8. Рецепція римського права у Східній і Західній Європі.

9. Рецепція римського права в Україні.

Теми рефератів

1. Специфіка римської правосвідомості.

2. Римське право і римська антична цивілізація.

Тести

1. Виберіть правильну відповідь:

Римська родина являла собою

А) групу сімей вільних громадян;

Б) групу людей поєднаних кровною спорідненістю;

В) своєрідне господарське об’єднання – зібрання підвладних осіб і реччей, що належать старшому родичу по висхідній лінії.

2. Продовжіть та доповніть речення:

А) Ульпіан розділяв приватне право на три частини: …

Б) Суб’єктами права у римському праві визнавались … за умови, що вони мали три статуси …

В) Умовами укладення шлюбу в Римі були:

• існування …

• досягнення …

• угода між … та згода …

• відсутність … .

Г) Посідання – це фактичне …

Д) Зобов’язання в римському праві визначаються як правовий зв’язок між …

Е) До квазіконтрактів належать …

До квазіделіктів належать …

Завдання

1. Назвіть права на чужі речі у римському приватному праві і охарактеризуйте кожне.

2. Назвіть характерні риси деліктів у римському праві.

3. Наведіть способи придбання права власності у римському праві.

Тема 4 Східна традиція права Рекомендована кількість годин – 2

Після поділу у 395 році Римської імперії на Західну і Східну шляхи їхнього історичного розвитку розділились, у Східній Римській імперії відбувався процес формування самобутніх культури, релігії та права.

Починаючи розгляд цієї теми необхідно з’ясувати хронологічні межі візантійської цивілізації та етапи розви­тку візантійського права.

Вже на ранніх етапах розвитку держави у Візантії склалася своєрідна правова система, яка виросла безпосе­редньо з римського права, однак зазнала впливу перехідних до феодалізму відносин у суспільстві. Візантійські юристи були не просто хранителями правових та культурних тра­дицій римського права, вони адаптували його до нових по­треб суспільства, вносячи при цьому зміни та вставки (ін­терполяції) до класичних текстів римських юристів. Вони намагалися нерідко спростити, пояснити терміни, сформу­лювати прості та зрозумілі визначення.

На формування візантійської правової системи зна­чний вплив мали й правові звичаї, особливо ті, які знайшли розповсюдження в східних провінціях.

Найвищого розквіту Візантійська імперія досягла за правління імператора Юстиніана І (527-565). Складовими внутрішньої політики імператора Юстиніана І були: прове­дення адміністративних реформ, здійснення економічних заходів, спрямованих на збільшення товарообігу та пожва­влення виробництва, обмеження земельної власності, впровадження єдності віри та віросповідання, що потребу­вало прийняття нових законодавчих актів та впорядкування існуючих.

У середині VI сторіччя під керівництвом видатного юриста Трібоніана була здійснена систематизація римського права – Звід законів Юстиніана. Ця кодифікація до ХІ сто­річчя залишалась не тільки важливим джерелом діючого права Візантії , та була тим підґрунтям, на якому остаточно сформувалась ця правова система.

Крім вивчення та аналізу титулів та інститутів Зводу законів Юстиніана, які регулюють приватноправові відносини, необхідно приділити увагу вивченню таких іс­торичних пам’яток правової думки Візантії як Еклога, Прохірон, Епанагога, Василіки (Базиліки), Гексабіблос (Шестикнижжя).

Візантійське право характеризується відносно висо­ким ступенем стабільності, внутрішньою цілісністю, мож­ливістю пристосовуватися до соціально-економічних та політичних умов, що змінювалися.