Південні і південно-східні штормові й ураганні вітри на узбережжі Середземного моря нерідко переносять червоний пил, який викликає «криваві» дощі. Колись вони сягали Австрії, Південної Польщі, викликаючи забобонний жах, про що зазначалось у хроніках та літописах. У 1716 році така злива випала у Львові. Єпископ негайно проголосив піст і посилені моління,

«Риб'ячий» дощ випав поблизу м. Любомля на Волині в се­ редині 30-х років XX ст. За згадкою І. Котовича, опубліко­ ваною у виданні «Озерний край», з потоками дощу одного разу раптом полетіла риба — жива, срібляста. Полишив­ ши худобу, пастухи в захопленні бігали по вигону і голими руками не те що ловили — збирали «дари неба». Мабуть, смерч десь закрутив озеро чи річку й разом із водою при­ хопив трохи риби.

«Молочний» дощ випав у червні 1956 року в Києві. У дощо­ вих краплях виявили часточки білої глини, які потрапили в атмосферу під час пилової бурі.

Під час пилової бурі навесні 1960 року пилоподібні частинки ґрунту повітряними потоками переносились на великі від­ стані й випадали у вигляді брудного дощу.

0 3. Читання та обговорення вірша.

Пам'ятаймо,» люди, назавжди, Неможливо жити без води. Це життя колиска, це дощі, Це роса і квітка на межі. Це тумани, ріки і моря, Джерело у спеку. Це — життя. Це кришталь озер і джерело, Це — хмарки у небі,, це — село У тополях й вербах над ставком. Це криниця, квітка під вікном, Шурхіт хвиль і шторму дикий рев, Це струмок у травах між дерев, Зелень трав, веселки кольори, Пам'ятайте, люди, назавжди!

(3. Віденко)