Тема 5. Банк міжнародних розрахунків

Тема 6. Регіональні банки розвитку Лекція 4 (2 год)

Мета заняття. Ознайомити студентів з історією створення і розвитку банку міжнародних розрахунків; завдання, функції, операції та напрями діяльності БМР. Визначити: особливості функціонування Міжамериканського банку розвитку, його організаційну структуру та кредитну діяльність; мету, завдання, функції Чорноморського банку торгівлі й розвитку. Навчити правильно оперувати науковими, фінансовими термінами. Розвивати логічне мислення студентів.

ПЛАН

1. Історія створення і розвитку банку міжнародних розрахунків (БМР).

2. Завдання, функції та операції БМР.

3. Напрями діяльності БМР.

4. Особливості функціонування МаБР, його організаційна структура та кредитна діяльність.

5. Мета, завдання ЧБТР та його функції.

Рекомендована література: 5,14,18,23,26,29,32,34,38,45, 53,55,57,58,68,75.

• Історія створення і розвитку банку міжнародних розрахунків (БМР).

Банк міжнародних розрахунків (БМР) є найстарішою міжнародною фінансовою інституцією, яка й донині разом із Міжнародним валютним фондом та Групою Світового банку залишається провідним центром співпраці центральних банків світу. БМР був створений 1930 р. у зв’язку з реалізацією «плану Янга», який стосувався питань урегулювання між країнами-кредиторами різних фінансових претензій, пов’язаних з виплатою Німеччиною репараційних платежів, накладених на неї за Версальським договором.

Саме Банкові міжнародних розрахунків були надані права генерального агента з даного питання, тобто він узяв на себе функцію, яку раніше виконувала берлінська інституція, що мала назву Центральна агенція з репарацій. Згідно зі Статутом БМР міг виконувати також інші функції, наприклад брати участь у колективних валютних інтервенціях з метою захисту валют, здійснювати депозитні операції та перекази за дорученням центральних банків, сприяти розвиткові кооперації між центральними банками в цілому. Але основним завданням певний час залишалися інкасування та передача німецьких репарацій за призначенням.

Коли проблеми репараційних платежів відійшли на другий план, постало питання доцільності існування БМР. У резолюції Бреттон-Вудської конференції 1944 р. навіть була зафіксована рекомендація ліквідувати БМР, тому що були створені МВФ і МБРР. Однак ліквідації вдалося уникнути, і надалі Банк зосередився головно на сприянні розвиткові кооперації між центральними банками.

В перші повоєнні роки БМР виконував роль технічного агента в межах укладеної в 1947 р. угоди про багатосторонні взаємні розрахунки, якої згодом дотримувалися всі країни, що брали участь у програмі відбудови Європи. До функцій БМР входили насамперед допомога в технічному здійсненні компенсаційних угод, включаючи дебетування та кредитування рахунків компенсаційних платежів за угодами із взаємних розрахунків, а також збір та аналіз відповідної статистики. Пізніше, в 1948 р., на прохання Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) БМР погодився виконувати аналогічні функції технічного агента в межах планованої угоди про внутрішньо європейські платежі та взаємні розрахунки. В 1950-х роках з його допомогою здійснювалися клірингові операції в Європейському платіжному союзі. Поряд з агентськими функціями постійно розширювалися й інші напрями діяльності БМР.

Сьогодні членами Банку міжнародних розрахунків є 49 центральних банків різних країн. Це більшість країн Західної Європи, Північної Америки, деякі країни Східної Європи, Азії, Латинської Америки, а також Росія, Саудівська Аравія та Південна Африка.

Хоча США та Японія беруть участь у діяльності БМР, традиційними лідерами в ньому є країни Західної Європи, на відміну від МВФ та Групи Світового банку, де домінують США.