Рекомендації щодо виховання

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнен­ня поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

2. Дозвольте бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Прийма­ти її такою, якою вона є.

3. Підкреслюйте її сильні властивості.

4. Не соромтесь виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

5. Не бійтеся «залюбити» своє маля: сад­жайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того ба­жає.

6. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочен­ня, а не до покарання та осуду.

7. Намагайтеся, щоб ваша любов не пере­творилась на вседозволеність та бездогляд­ність.

8. Намагайтесь впливати на дитину про­ханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Уникайте помилок у вихованні.

1. Не перевищуйте владу у стосунках з дитиною. Батьки, які виступають у ролі головної дійової особи, мають похмурий не-задоволений вираз обличчя, втручаються у дитячі ігри, карають і вказують, що, як і коли робити.

2. Не будьте егоїстом, не покрикуйте на дитину при найменших відхиленнях від вста­новлених вами еталонів її поведінки (дитина заважає вам відпочивати, випадково щось розбила чи розлила, порушує заборону їздити на велосипеді, гратися тощо). Не посилай­теся на зайнятість, головний біль, погане самопочуття.

3. Не будьте ледачими у відносинах з ди­тиною, що виявляється в непослідовності у вимогах, у стилі виховання, в небажанні відмовитися від своїх справ та захоплень.

4. Не будьте хвальковитими, не хизуй­тесь будь-якими успіхами своєї дитини. Не реагуйте гостро на успіхи інших дітей. Будь­те скромними, вчіть скромності свою дити­ну. Завжди враховуйте здібності й інтереси дитини.

5. Не будьте надмірно принциповими. Принциповість не завжди виправдана, але батьки мають упередження, що коли вони так сказали, то так і має бути, навіть якщо їх вимоги не завжди виправдані. У результаті такої принциповості батьки нерідко вдаються до фізичних покарань, позбавляють дитину прогулянки, забороняють улюблені угри, не розмовляють з нею тощо.

Пам'ятайте

• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміюють, вона стає за­мкнутою.

• Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини,

• Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.

• Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться бути вдячною,

в Якщо дитина роете в чесності, вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

• Якщо дитину підтримують, вона вчить­ся цінувати себе.

• Якщо дитина росте в розумінні, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Дитина щаслива тоді, коли вона вірить у найдорожчих людей — батька й матір.

Ну скільки ще повторювати? Психологи дійшли висновку, що слова і вислови, які, на перший погляд, ніби й не «не страшні», однак мама їх повторює день у день, завдають чимало шкоди дитині. Навіть якщо ці вислови говорити спокійним тоном, вони дратують дитину не менше, ніж відверті грубощі й крик.

А є й інші слова, які люди зазвичай сором­ляться вимовляти, але які можуть «заглади­ти» образи й невдачі дітей, поліпшити їхній настрій, переконати в тому, що вони й гідні, щоб досягти успіхів у своєму житті.