Методи політичної економії
Якщо предмет науки розкриває, що саме пізнається нею, то з’ясування
методу науки має відповісти на питання якими прийомами та засобами відбувається пізнання предмету дослідження. Метод пізнання завжди має відповідати особливостям предмету дослідження. Слід також мати на увазі, що наукове пізнання відрізняється від звичайного спостереження. Науковий підхід полягає у тому, щоб проникнути у сутність досліджуваного явища, виявити його внутрішню логіку, взаємозв’язки і взаємозалежності з іншими процесами і явищами.
Методи політичної економії – це сукупність принципів, засобів та прийомів за допомогою яких здійснюється дослідження економічних процесів і явищ, створюється система економічних понять і категорій та розкриваються закони функціонування і розвитку економічних систем.
Узагальнюючим науковим методом, яким користується політична економія, як і всі інші науки,
, який передбачає, що всі економічні процеси і явища мають вивчатися, по-перше, в їх загальному взаємозв’язку і взаємозалежності; по-друге, в безперервному розвитку, причому в єдності історичного і логічного підходів до оцінки тенденцій і динаміки розвитку; по-третє, в єдності їх кількісних і якісних характеристик, зважаючи на те, що накопичення кількісних змін до певного критичного рівня обов’язково зумовлює якісні зміни; й останнє – джерелом розвитку економічних процесів і явищ, як і будь-яких інших, є внутрішньо притаманні їм протиріччя та єдність і боротьба протилежностей.
У відповідності до діалектичної логіки основним методом пізнання визнається метод наукової абстракції,
Застосування методу наукової абстракції дає змогу виявити внутрішні
зв’язки і взаємозалежності й створити теорію – цілісне системне знання про
предмет науки, яка відбивається системою понять, категорій, принципів і законів.
Економічні категорії – це спеціальні терміни або поняття, які використовуються для узагальненого й абстрактно-логічного відображення та визначення у свідомості людей певних економічних явищ, процесів тощо.
Побудова теоретичних конструкцій здійснюється за допомогою наступних загальнонаукових методів наукового дослідження:
- індукція – це виведення теоретичних положень і принципів на підставі аналізу окремих реальних фактів, тобто рух думки від окремого до загального;
- дедукція – це метод пізнання від теорії до з’ясування окремих фактів
(процесів, явищ), тобто рух думки від загального до особливого та одиничного;
- гіпотези – науково обґрунтовані припущення щодо природи, структури чи закономірностей розвитку певних явищ і процесів, сутність яких досліджується і які проходять перевірку на відповідність реальній дійсності;
- аналіз – це змістовно і логічно обґрунтований поділ цілого на складові
частини, кожна з яких досліджується окремо у відповідності до її специфіки;
- синтез - це об’єднання складових частин – сторін, ознак, характеристик, окремих форм прояву тощо досліджуваного об’єкту в єдине ціле, з урахуванням реально існуючих змістовно-логічних зв’язків між ними;
- порівняння базується на зіставлені окремних ознак, характеристик, форм прояву тощо досліджуваних економічних процесів і явищ та виявлення на підставі цього їх спільних рис або розбіжностей, тотожності або відмінностей, які можна у подальшому екстраполювати на прогноз їх наступної динаміки;
- метод аналогії полягає у перенесені виявлених, доведених та логічно обґрунтованих у процесі наукового аналізу властивостей, ознак та характеристик дослідженого економічного об’єкту, процесу чи явища на ще не дослідженні, але зовні схожі об’єкти, процеси чи явища. Аналогія це окремий випадок індукції. Цей метод виявився дуже продуктивним в економічній теорії. Ф. Кене по аналогії з кровообігом запропонував ідею кругообігу товарів і грошей в соціальному організмі і розробив першу макроекономічну модель відтворення. Вивчення механічної рівноваги привело французького математика Огюстена Курно до ідеї економічної рівноваги.
- економічне моделювання є методом, що базується на використанні спрощеного формально-логічного зображення або опису за допомогою мовних, математичних, графічних або інших конструкцій, досліджуваних економічних явищ, процесів, тенденцій тощо. Будь-яка модель є спрощеним абстрактним відтворенням реальної економічної дійсності. Вона дає можливість наочно з’ясувати і глибше дослідити основні властивості й закономірності розвитку певного об’єкта наукового пізнання.
Економічна модель –
Звичайно не існує моделей, які стовідсотково відображають реальний процес. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям.
В залежності від форм ілюстрації моделі поділяють на:
Розглянемо види моделей на прикладі закону попиту.
Вербальна модель закону попиту: при підвищенні ціни товару обсяг попиту на нього зменшується і навпаки.
Графічна модель закону попиту на нормальне благо зображена рис. 1.1.
Рис. 1. Графічна модель закону попиту
Аналітична модель закону попиту має вигляд:
QD=a0+a1P, де a0 > 0, a1 < 0
Специфічним методом політичної економії є граничний (маржинальний) аналіз.
Граничний аналіз –
Мікроекономічні аспекти політичної економії охоплюють багато категорій, параметрів, які носять граничний характер:
Гранична корисність – (MU (англ.) – GN (нім.));
Граничний продукт – (MP-GP);
Граничні витрати – (MC- GK);
Гранична виручка – (MR-GE),
Граничний продукт праці у грошовому вимірі – (MRPL - GEPL) і т.д.
Суть граничного аналізу можна пояснити на дещо спрощеному прикладі.
Припустимо, потрібно визначити оптимальний обсяг випуску автомобілів, який максимізує прибуток (чистий виграш) автовиробника. Для моделювання його поведінки потрібно розглядати виробництво кожного додаткового автомобіля як окрему операцію і визначати два граничних параметри: граничну виручку (виручку від продажу додаткової одиниці продукції) та граничні витрати (витрати на виробництво додаткового автомобіля). Якщо при певному рівні випуску гранична виручка перевищує граничні витрати, підприємству доцільно нарощувати обсяг випуску. Таке збільшення випуску доцільне до тих пір, доки ці граничні величини не зрівняються. Визначена таким чином кількість автомобілів буде максимізувати прибуток фірми.
Економічна теорія використовує як нормативний і так і позитивний аналіз.
Позитивний аналіз (інколи його називають позитивною теорією) займає домінуюче положення в мікроекономіці. Його застосовують, коли бажають знати, які будуть наслідки в економічній системі після прийняття того чи іншого економічного рішення (наприклад, введення квотування імпортного товару, запровадження акцизного податку і т.д.). Позитивний аналіз дозволяє пояснювати і прогнозувати економічні явища, тобто відповідати на запитання: “Що буде, якщо ...?” Наприклад, що буде з цінами на автомобілі іноземного і національного виробника після запровадження квот чи митних тарифів на нові та вживані імпортні автомобілі. Позитивний аналіз не оцінює ситуацію згідно шкали “добре-погано”, він лише констатує факти і зв’язки між ними.
З допомогою нормативного аналізу здійснюють оцінку правильності чи неправильності дій економічних суб’єктів або коли бажають вибрати найкращий варіант з можливих і таким чином відповідають на запитання: “Що потрібно, щоб ...?” Нормативний аналіз створює можливість розробляти програми, складати плани дій для досягнення поставленої мети. Такий тип аналізу активно використовується в теорії економіки добробуту. Варто підкреслити, що обидва види аналізу тісно пов’язані між собою. Так, саме позитивний аналіз надає інформацію для визначення кращого шляху досягнення нормативних цілей.
Таким чином, в тій частині, де політична економія пояснює, що відбувається і чому, тобто використовує позитивний аналіз, вона відноситься до дескриптивних (описуючих, пояснюючих) дисциплін. В тій частині, де вона дає “рецепти” для прийняття рішень, тобто використовує нормативний аналіз – відноситься до прискриптивних (розпорядчих) наук.