- •Хід заняття
- •Навчальні питання:
- •Література
- •План лекції
- •1. Ціль і задачі управління фінансами підприємства
- •1.1.Основні функції та підфункції фінансового менеджера
- •Організація фінансової роботи на підприємстві
- •Розподіл функцій фінансового менеджменту в корпорації
- •2.1. Склад активів та пасивів підприємства. Баланс підприємства.
- •2.2. Звіт про фінансові результати підприємства.
- •2. Склад і зміст фінансової звітності.
- •3. Управлінський облік як джерело інформації про витрати і результати діяльності.
- •4. Зовнішня інформація, що використовується в фінансовому менеджменті
- •5. Міжнародні фінансові ринки
4. Зовнішня інформація, що використовується в фінансовому менеджменті
Окрім внутрішньої інформації, яку можна отримати із бухгалтерської звітності та даних управлінського обліку, фінансовому менеджеру необхідний великий обсяг зовнішньої інформації:
про загальну економічну ситуацію в країні, де знаходиться підприємство, а також в країнах, куди постачається його продукція, де воно закуповує продукцію, де знаходяться партнери підприємства;
про оподаткування;
про підприємства-конкуренти, основні показник їх фінансово-господарської діяльності;
про ситуацію на внутрішньому та міжнародному фінансових ринках,
про банківські процентні ставки, курси валют ті цінних паперів;
про рейтинг фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та ін.)
Джерелами надходження зовнішньої інформації є
законодавчі, нормативні та інструктивні документи державних органів управління;
дані, що публікуються в спеціальних періодичних виданнях по економіці, фінансам, в статистичних зведеннях
дані торгівельно-промислових палат, підприємницьких асоціацій та ін.
дані спеціальних рейтингових агентств.
5. Міжнародні фінансові ринки
Міжнародна фірма – це компанія, пов’язана з експортом-імпортом товарі і послуг або компанія, яка має хоча б одну філію (дочірню компанію), яка займається бізнесом в іншій країні.
Міжнародна корпорація, що проводить понад 30% операцій від свого загального обороту за кордоном, називається багатонаціональною корпорацією.
Перед міжнародними фірмами виникають такі специфічні проблеми, як:
коливання курсу доларів США, національної валюти й іноземний валют;
закони про оподаткування міжнародних операцій;
політичні події за кордоном,
сони повинні розуміти і поважати побут і повсякденне життя інших країн.
Фінансист, який має справу з міжнародними фінансами, повинен знати міжнародний фінансовий ринок, зокрема ринок євродолара, європейських облігацій неєвропейських облігацій.
Термін „міжнародні фінансові ринки” відноситься до різних фінансових установ в усьому світі. У цих установах беруть участь багатонаціональні фірми й уряди країн, щоб позичати кошти чи інвестувати власні надлишки коштів. Два основних фінансових ринки – це ринок євродолара (Євроринок) і міжнародний ринок облігацій (Євробонди).
Євроринок. Євродолари – це долари США, які продаються за межами США. Євродолари утворюються тоді, коли депозит переводить за межі США, і тримаються в доларах США. Ринок євродоларів є альтернативою національних банків у сфері фінансування операцій міжнародних фірм. Замість того, щоб скористатись послугами комерційних банків США, американська фірма може дешевше і легше запозичити долари за межами США чи фінансувати свої закордонні філії. Позики на євроринку стали дуже розповсюдженими, тому що банківська процедура цієї операції не контролюється національними урядами, а кредити гнучкіші і часто дешевші, ніж позики в Америці. Такі гнучкі і досить дешеві умови надання позик іноді пояснюються великою наявністю коштів і більшою ефективністю Євроринку в порівнянні з банківською системою Америки.
Міжнародний ринок облігацій. Якщо євроринок має справу з коротко- і середньостроковими показниками, то міжнародний ринок облігацій надає позичальнику засоби на тривалий час за межами його країни. Наприклад, фірма в Бразилії може випустити довгострокові облігації в доларах США в європейських країнах. Такі облігації, випущені в основних валютах за межами країни-позичальника, називають міжнародними чи єврооблігаціями.
Платіжний баланс карїни – це документ, що показує всі платежі країни і надходження з інших країн світу. У табл.. 1 наведений платіжний баланс у валюті Р умовної країни.
У балансі платежів 5 основних рахунків: рахунок торгівлі, рахунок послуг, поточних рахунок, рахунок переміщення капіталу і загальний рахунок.
Платіжний баланс умовної країни за 2004 р., млн. Р.
1. |
Експорт товарів |
+100 |
|
2. |
Імпорт товарів |
-80 |
|
3. |
Торговий рахунок (1+2) |
|
+20Р |
4. |
Експорт послуг й інших нематеріальних активів |
+40 |
|
5. |
Імпорт послуг й інших нематеріальних активів |
-10 |
|
6. |
Рахунок послуг (4+5) |
|
+30Р |
7. |
Поточний рахунок (3+6) |
|
+50Р |
8. |
Експорт довгострокового капіталу |
+20 |
|
9. |
Імпорт довгострокового капіталу |
-40 |
|
10. |
Експорт інвестицій та іншого короткострокового капіталу |
+30 |
|
11. |
Імпорт інвестицій та іншого короткострокового капіталу |
-20 |
|
12. |
Рахунок переміщення капіталу (8+9+10+11) |
|
-10Р |
13. |
Загальний рахунок (7+12) |
|
+40Р |
14. |
Приріст іноземної валюти |
|
-30 |
15. |
Приріст золота |
|
-10 |
16. |
Загальний приріст коштів |
|
-40Р |
Торговий рахунок показує різницю між експортом та імпортом товарів і послуг країни в її власній валюті. З таблиці – в країні надлишок 20 млн. Р на торговому рахунку, тобто в 2004 р. країна експортувала на 20 млн. Р більше ніж імпортувала. Внаслідок такого надлишку в економіку країни повинна надійти сума в іноземній валют, еквівалентна 20 млн. Р., тобто інші країни, що купили товари в цій країні повинні заплатити 20 млн. Р.
Рахунок послуг. Ноу-хау, фінансові послуги, торгова і військова допомога, подарунки й інші активи показуються на рахунку послуг й інших нематеріальних активів. Країни усього світу не тільки експортують та імпортують товари, але й активно торгують послугами
Плани і проекти будівництв підприємств, консультації у військовій сфері, дозвіл використовувати патенти 9ліцензування), фінансові послуги (угоди про надання позик чи випуск облігацій і акцій на зовнішніх ринках), дослідження ринків збуту й інша подібна діяльність відображаються на рахунку послуг. Країна, що надає послуг більше, ніж одержує, наприкінці має надлишок на цьому рахунку. З таблиці – країна нагромадила надлишок 30 млн. Р. на зазначеному рахунку.
Поточний рахунок – це алгебраїчна сума торгового рахунка і рахунка послуг. Їх поєднують, тому негативне сальдо торгового рахунку може цілком перекрити надлишок на рахунку послуг. З таблиці – торговий рахунок і рахунок послуг мають позитивне сальдо, тому залишок поточного рахунку на суму 50 млн. Р отриманий підсумовуванням залишків торгового рахунка і рахунка послуг.
Рахунок переміщення капіталу показує чистий приплив і відлив різних капіталів, таких, як прямі і портфельні інвестиції. Прямі інвестиції складають понад 10% інвестицій в економіку інших країн. Якщо частка власника в іноземному проекті складає менше 10%, то це називається портфельною інвестицією Наприклад, якщо компанія „Деу” вкладає 40% у проект вартістю 100 млн. Дол. для виробництва автомобілів в Україні, то рахунок переміщення капіталу в балансі платежів Південної Кореї показав би відтік 40 млн. дол.. у формі прямих інвестицій за кордон. У той же час рахунок переміщення капіталу відображав би портфельні інвестиції на 1 млн. дол.., якби громадяни Південної Кореї купили українські акції на суму, що складає 1% від вартості проекту.
Загальний рахунок – це сума всіх рахунків у платіжному балансі. У спрощеному вигляді – це сума поточного рахунку і різних рахунків переміщення капіталу.
З таблиці, у нашої країни на загальному рахунку +40Р, що одержують з надлишку 50Р на поточному рахунку і 10Р дефіциту на рахунку переміщення капіталу. Загальний рахунок показує приплив і відтік засобів внаслідок різних коротко- і довгострокових операцій країни з іншими країнами світу. З таблиці, країна одержує свій надлишок на загальний рахунок іноземною валютою і золотом (30Р – інвалютою, 10Р - золотом)
Зверніть увагу, що надлишок на загальному рахунку завжди дорівнює загальному припливу засобів, а дефіцит загального рахунку дорівнює завжди загальному відтоку засобів. Приплив і відтік засобів може бути іноземною валютою, золотом чи спеціальним правом запозичення (СПЗ).
СПЗ – це кредити, що надаються країнам-імпортерам і контролюються МВФ (Міжнародним валютним фондом).
Платіжний баланс країни показує всі платежі і надходження в країну за рік стосовно інших країн. Платіжний баланс має 5 основних рахунків. Загальний рахунок складається із суми всіх інших рахунків, його сальдо враховує загальний приплив і відтік усіх засобів.
