6. Оволодіння навичками спілкування.

Природа людини, її індивідуальність та стиль спілкування з іншими формуються під впливом обставин життя. І приро­ду, й обставини можна змінити. Звичайно, спосіб взаємодії суб'єкта з оточуючими визначається не лише його навичками міжособистісного спілкування. Велике значення має також загальна установка індивіда щодо світу інших людей та самого себе. Однак і ці стійкі моделі поведінки, стереотипи мислення та емоційних переживань, сформовані під впливом різноманітних обставин і ситуацій міжособистісного спілкування, можуть у відповідних умовах змінюватися. Створювати такі умови здатні люди, зацікавлені в самовдосконаленні.

Можливість саморозвитку значною мірою залежить від сформованості навичок міжособистісного спілкування, від того, наскільки людина зможе зрозуміти, що саме відбувається в процесі її контактів з іншими, від того, чи вдається їй знайти з ними спільну мову і спільно розв'язувати проблеми. Метою розвитку навичок спілкування має бути не вдоско­налення здатності маніпулювати іншими, а розвиток здатності створювати самому чи спільно з партнерами такі умови й атмосферу стосунків, які б сприяли психологічному зростанню людини, розкриттю її конструктивних можливостей.

Напрям практичної психології, змістом якого є підвищен­ня комунікативної компетентності людини й оволодіння нею навичками та прийомами міжособистісного спілкування, дістав у літературі різні назви: соціально-психологічний тренінг (СПТ), лабораторний тренінг, групова психотерапія, активне соціально-психологічне навчання, тренінг сензитивності та ін. Він дає змогу розв'язувати цілу низку питань, поставлених суспільною практикою: підготовка керівників, учителів шкіл та викладачів вищих навчальних закладів, спортивних тре­нерів, лікарів, практичних психологів — усіх, чия діяльність реалізується в царині спілкування.

Розрізняють два класи форм СПТ: перші орієнтовані на розвиток спеціальних умінь (наприклад, уміння вести диску­сію, розв'язувати конфлікти), другі—на поглиблення досвіду "аналізу ситуації спілкування, підвищення адекватності аналізу себе, партнера зі спілкування.

Методами СПТ є лекції, семінари, бесіди з соціально-пси­хологічних проблем, а також активні методи типу дискусій, рольових ігор тощо. Ці методи, як правило, використовуються в комплексі. З психологічного погляду вони характеризують­ся орієнтацією на широке використання навчального ефекту групової взаємодії, реалізацію активності кожного і є своєрідним варіантом навчання за моделями.