Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мет. пос. з ПР з УКР мови І курс.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

8. Словникова робота.

Усний переказ із творчим завданням

РОЗВЯЗАННЯ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ:

1. Прочитайте текст. Визначте тему та основну думку, тип і стиль мовлення. Складіть простий план. Усно докладно перекажіть текст. Виконайте творче зав­дання.

Світло в імлі

Глибока осінь зависла над невеликим містом Охтиркою. Січе дрібна мжичка, мрячно й холодно. Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових бу­диночків. У всьому місті є тільки

три світляні точки. Це парові млини Курила та Вино­градова й ще велика мануфактурна крамниця Пономарьова, де світить електрика від малопотужного динаміка на тих млинах. Коло великої вітрини пономарьовської крам­ниці завжди людно. Людей, як метеликів вогонь, приваблює до себе єдина електрична лампочка, яка освітлює вітрину. Вони ще гаразд не знають, як зветься та новина, що її завіз сюди хтозна-звідки багатій, - одні непевно вимовляють чудне нове слово «лектричество», а більшість каже по-своєму - «штучний вогонь», і часом чути, як хтось, поблискуючи очима, в захваті шепоче сам до себе: «Диви, до чого додумалась людина».

Через рік Пономарьов утнув на подив усьому місту ще більше чудо: поставив серед вітрини іграшкового зайця з морквою в передніх лапах, і той заєць, тільки-но ввечері засвічувалась електрична лампочка, весь час підносив собі до рота моркву. Невже та чудодійна сила, що беззвучно засвічує через дріт електричну лампочку, рухає заячі лапи з морквою!?

Так, це була та електрика, яка, виявляється, дає людям не тільки світло, а може рухати й механізми. Незабаром стало відомо, що в нашому губернському місті Харкові пішов по одній колії електричний трамвай, загрожуючи витіснити з вулиць стару «кон­ку» - металеві вагони, яких підтюпцем тягли по рейках впряжені коні.

Аж ось 1910 року і в нашому місті збудували першу електростанцію. Мій батько, який на той час мусив через залізничну катастрофу кинути працю машиніста, пішов працю­вати туди електромонтером. Щодня він зрання до пізнього вечора проводив електрику в різні контори, крамниці та квартири крамарів і урядовців, але йому кортіло освітити чарівним світлом і нашу квартиру. Проти цього рішуче заперечила квартирна хазяйка: — Що ви! Зробити електричне освітлення, щоб хату спалило? І не думайте!

Довго батькові довелося умовляти стару, всяко переконувати, що ніяка небезпека від електрики не загрожує, поки хазяйка нарешті піддалася. Важко зітхнула й, махнув­ши рукою, пробурмотіла:

-Та робіть уже, як знаєте. Мабуть, від цієї диявольської напасті нікуди вже не втечеш!

Одного осіннього вечора засвітилася електрика й в нашій квартирі. Це було справжнє свято. Я цілий вечір не міг одвести очей від сяйва лампочки, що владно вабила до себе й переносила думку в казковий світ новітньої техніки.

(За Б. Антоненком-Давидовичем)

Творче завдання:

Доповніть переказ роздумом над тим, як змінює наше життя науково-техніч­ний прогрес. Чи стає воно від того щасливішим? Що здобуває і що втрачає люди­на на цьому шляху?