Показання та протипоказання до переливання крові:

• див. графічну схему.

Види крові. Наказом МОЗ України №164 від 05.07.99 р. переливання цільної крові заборонено. Згідно „Інструкції з застосування компонентів крові” дозволяється переливати по життєвих показаннях при масивній крововтраті компоненти та препарати крові ( див. граф. схему).

Засоби зберігання компонентів крові:

1. В рідкому стані при Т + 4^о С. Термін зберігання: у скляних флаконах 7 – 10 днів, у пластикових мішках – 1 міс. Оптимальний термін зберігання компонентів крові – 1 – 3 доби.

2. В замороженому стані. Може зберігатися роками. Стає можливим утворення банків крові.

Проби на сумісність крові донора і реципієнта:

• Проба на індивідуальну сумісність (по системі АВ0)

• Проба на резус-сумісність

• Біологічна проба

Методи і засоби переливання компонентів крові:

Методи

• пряме

• непряме

Засоби:

• по шляху введення: в/в, в/а

• по швидкості введення: крапельно, струминно

• автогемотрансфузія

• обмінне переливання

Механізм дії перелитих компонентів крові:

• гемостатична

• поповнення обсягу еритроцитів (переносники кисню від легень до органів і тканин)

Питання до домашнього завдання

1. В лікарню надійшов пацієнт з геморагічним шоком ІІІ ст. і декомпенсованою серцевою недостатністю. Чи можна йому переливати компоненти крові?

2. У вищеозначеного пацієнта Ви визначили ІV групу крові. Одногрупної крові немає ні в лікарні, ні на СПК. Ваші пропозиції?

3. У резус-негативної жінки після патологічних пологів /відшарування нормально розташованої плаценти / мається крововтрата 1800 мл. В лікарні є тільки одногрупна резус-позитивна кров. Ваші пропозиції?

Інфузійна терапія Лекція№2 Вузлові питання:

• служба крові, її задачі, підрозділи. Види донорів;

• гемотрансфузійні реакції та ускладнення: патогенез, клініка, діагностика, лікування;

• кровозамінники: групи, пострансфузійні ускладнення;

СЛУЖБА КРОВІ – це широка мережа спеціальних організацій і промислових підприємств, які забезпечують лікувальні заклади компонентами та препаратами крові, а також кровозамінниками.

СТРУКТУРА:

1. Інститути гематології.. Ведуть наукові дослідження, забезпечують організаційно – методичне керівництво закладами служби крові в країні.

2. Республіканські, обласні, міські станції переливання крові / СПК /. Ведуть заготовку крові, її апробацію, одержують з крові її компоненти, постачають плазмою крові підприємства по її переробці, забезпечують лікувальні заклади кров”ю та її компонентами.

3. Відділення переливання крові при лікарнях. Заготовляють свіжу донорську кров, організують і проводять трансфузійну терапію в даному лікарському закладі.

4. Підприємства по виготовленню препаратів з плазми крові, а також по виготовленню кровозамінників.

ДОНОР – це людина, що передає свої тканини і органи тим пацієнтам, що їх потребують /РЕЦИПІЄНТАМ/.

ВИДИ ДОНОРІВ – див. граф. схему.

Ускладнення і реакції після переливання крові:

ГЕМОТРАНСФУЗІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ:

1. ГЕМОЛІТИЧНИЙ ШОК. Причини: несумісність крові донора і реципієнта по системі АВО, резус – фактору та інших антигенах еритроцитів.

ПАТОГЕНЕЗ: див. граф. схему.

КЛІНІКА: складається з 3-х синдромів:

а/ шок;

б/ гостра ниркова недостатність;

в/ геморагічний діатез.

Під час гемотрансфузій або зразу після неї виникає різка слабкість, головокружіння, озноб, біль за грудиною та в поперековій ділянці, нудота, блювання, акроцианоз, дистальні відділи кінцівок холодні, частий, слабкий пульс, низький АТ, руховий неспокій.

Сироватка крові рожевого кольору, сеча червоного або бурого кольору /м’ясних помиїв/. Через декілька годин в сироватці різко підвищується кількість непрямого білірубіну /клінічно проявляється жовтяницею/. В аналізі сечі – грудки гемоглобіну, зруйновані еритроцити. До клініки шоку через декілька годин приєднується оліго-анурія, загальмованість, млявість, біль в поперековій ділянці, застійні хрипи в легенях, набряки.

Симптоми геморагічного діатезу: посилена кровоточивість з рани та місць ін’єкцій, крововиливи в інтактні тканини, носова, легенева, з ясен, шлунково-кишкова кровотеча. Летальність – 25%.

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА:

а/. Негайно припинити гемотрансфузію.

б/. Голку з вени не видаляти!

в/. Викликати лікаря.

ЛІКУВАННЯ: див. граф. схему.

ПРОФІЛАКТИКА: Перед переливанням компонентів крові обов’язково провести визначення групи крові донора і реципієнта, провести проби на індивідуальну, резус-сумісність, біологічну проби.

2. СИНДРОМ ГОМОЛОГІЧНОЇ КРОВІ.

Розвивається при переливанні не менше 2500 мл донорської крові за добу.

А. Цитратний шок. Причина: різке зниження в плазмі крові реципієнта концентрації іонів кальція внаслідок сполучення його з цитратним іоном, відносна гіпокаліємія внаслідок збільшення концентрації іонів натрію.

Клініка: серцеві аритмії аж до фібріляції шлуночків, тетанічні м’язові судоми, зниження АТ, тахікардія.

Профілактика: в/в введення 10 мл 10% розчину кальцію хлориду на кожні 500 мл перелитої крові.

Лікування: повільне в/в введення 10% розчину кальцію хлориду до припинення судом, протишокова терапія, при серцевих аритміях – антиаритмічні препарати, при фібриляції серцевого м’язу – електродефібриляція.

Б. Синдром малого викиду - /гостра серцево-судинна недостатність/.

Причина: перевантаження правих відділів серця великою кількістю влитих в венозне русло компонентів і препаратів крові.

Клініка: затруднення дихання, акроцианоз, зниження АТ, підвищення ЦВТ до 300 – 400 мм вод. ст., порушення серцевої діяльності.

Лікування: припинити трансфузію, зробити кровопускання, інгаляція кисню, введення судиннозвужуючих /мезатон, адреналін, ефедрин/, 40% розчину глюкози, 2,4% еуфіліну, серцевих глікозидів /корглікон, строфантин/. При явищах клінічної смерті – серцево-легенева реанімація.

Профілактика: крапельне введення компонентів і препаратів крові, а при необхідності струменевого введення – проводити його дробно, з перервами.

В. Масивне переливання крові “ІДЕАЛЬНОГО” донора / більше 500 мл /. Причина: АТ плазми донора вступають в реакцію з АГ еритроцитів реципієнта  аглютинація  гемоліз.

Лікування: див. гемолітичний шок.