Слобідська Україна
- історико-географічна область у північно-східній частині Україні. Займала територію Харківської, Сумської, північ Донецької та Луганської областей, а також південно-східну частину Воронезької, південь Курської та більшість Білгородської областей (Російська Федерація). Територія Слобідської України була заселена людьми ще в добу раннього палеоліту. З кінця ІХ ст. територія Слобідської України увійшла до складу Київської держави; з ХІ ст. належала до Чернігівського, пізніше - Переяславського та Новгород-Сіверського князівств. Монголо-татарська навала, а згодом татарські напади на кілька століть перетворили освоєні землі на безлюдне дике поле. Протягом ХV- першій половині ХVІ ст. ця територія знову почала заселятися українськими селянами і козаками з Лівобережної та Правобережної України. У середні ХVІ ст. територія Слобідської України потрапила під владу Московського царства. У грудні 1919 р. у Слобідській Україні було остаточно встановлено більшовицьку владу.
Таврида
- назва Кримського півострова, яка іноді вживалась після приєднання до Російської імперії 1783 р. У березні 1918 р. було створено Радянську Республіку Тавриди у межах Криму. Вона проіснувала до кінця квітня 1918 р. – розгрому більшовицьких військ частинами Запорізького корпусу Армії УНР і 52-го корпусу військ кайзерівської Німеччини.
Таврика
- назва Кримського півострова у V ст.. до н.е. – ХV ст.. н.е. Назва походить від найменування автохтонного населення півострова – таврів. Усі давньогрецькі, римські й візантійські географи та історики під такою назвою описували Кримський півострів. У VІ-V ст. до н.е. розпочалась грецька колонізація Таврики – виникли міста-держави Пантікапей, Феодосія, Херсонес та ін., на Керченському півострові утворилось Боспорське царство. У боротьби з таврами і аланами грецькі античні держави визнали владу понтійських царів, а згодом Римської імперії. У ІV-VІІІ ст. Таврика зазнала навали гунів, аварів, хозар. Східна частина Керченського півострова входила до давньоруського Тмутаранського князівства (Х-ХІ ст.). Із розпадом Золотої Орди на більшій частині півострова у ХV ст. утворилось Кримське ханство, яке невдовзі визнало васальну залежність від турецького султана у 1478 р.
Таврія
- назва Кримського півострова, поширена з XVI ст. У ХІХ-ХХ ст. Таврію називали Крим, а північну частину Таврійської губернії, її Дніпровський, Мелітопольський і Бердянський повіти.
Тмутараканське князівство
- давньоруське князівство Х-ХІ ст., розташоване на Таманському півострові. Утворилося внаслідок колонізації Північного Причорномор'я східно-слов'янськими племенами (насамперед сіверянами). Під час походу 943 р. князь Ігор встановив контроль над Таманню. Після розгрому Хозарського каганату у 965 р. територія півострова увійшла до складу Київської держави. Тмутараканське князівство вперше згадується у "Повісті минулих літ", як удільне князівство. У період князювання у Тмутаракані Мстислава (1010-1023) розширив територію князівства. У середині ХІ ст. Тмутараканське князівство підпорядковувалось чернігіським князям. Населення Тмутараканського князівства було багатонаціональним: слов'яни, греки, вірмени, хозари. Неодноразові напади половців на Тмутараканське князівство на початку ХІІ ст. порушило його торгові й політичні зв'язки з Поддніпров'ям. Ослаблене князівство незабаром припинило своє існування, а його територія увійшла до складу Візантії.