V. Завдання для творчої роботи.

Напишіть есе на одну з наведених тем:

1. «Існування людини передує сутності». «Людина постійно знаходиться поза самою собою. Саме проектуючи себе та втрачаючи себе назовні, вона існує як людина». (Ж.-П. Сартр)

2. Ф. Ніцше писав, що людина є помилкою природи, що вона створює культуру як милиці – для надолуження своєї початкової немічності. Чи згідні ви із тим, що таким розумінням людини можна пояснити зльоти людського генія, досягнення науки та мистецтва? Яким чином початкова неповноцінність людини пов’язана із її пізнанням, творчими можливостями?

Система завдань до опрацювання теми «соціальна філософія»

І. Методичні вказівки.

Прочитайте конспект лекції та виділіть основні ідеї соціальної філософії. Поняття суспільства.

Перш за все, ми звертаємо увагу на багатозначність поняття «суспільство». Існує концепція, що суспільство – це частина природи, яка відокремилась і тому продовжує жити і розвиватись за законами природи (натуралістична трактовка, теорія соціального дарвінізму, де головне в суспільстві – боротьба видів або класів , виживання сильних). Друга концепція – феноменологічна. Суспільство розглядається як середовище людини з її суперечливими зв’язками і відносинами. Третя концепція: суспільство – це соціальна форма руху матерії, яка має спеціальний статус і свої особливості. Основною категорією цього статусу є наявність суспільного буття, що розвивається під егідою людини. Четверта концепція: суспільство – це людство в цілому, це історично визначений спосіб існування і спілкування людей в їх сукупності. Існує ще і теологічне тлумачення, яке пояснює суспільство як результат божественного творіння.

Найбільш доцільно поняття суспільства розглядати не як конгломерат сукупності людей та творених ними суспільних діянь, а як цілісну систему історично визначених форм суспільних відносин, що складаються в процесі діяльності людей по приведенню природи і власного життя у відповідність до своїх потреб. Але мало сказати, що суспільство – це система. До цього слід додати, що наявність розумних людей в ньому перетворює систему на живий, вічно рухомий і відновлюваний механізм, який має свій початок, розвиток, занепад і перехід до нового ступеня. Тобто розглядати феномен суспільства ми повинні завжди діалектично.

Матеріалістичний та ідеалістичний підходи до розуміння суспільства.

Існують два основні підходи до розуміння суспільства та його історії. Ідеалістичний підхід: першопричиною розвитку суспільства є дух, ідея, свідомість. Матеріалістичний підхід: визнання того, що суспільство розвивається, в першу чергу, на базі матеріальних чинників, зокрема виробництва. Так К. Маркс розглядає наявність у суспільстві двох факторів – матеріального та ідеального. Матеріальні фактори займають провідне місце, вони виражаються в наявності виробничих відносин, які в своїй сукупності складають економічний базис суспільства. Ідеальні фактори є відбитком матеріальних факторів і складають в своїй сукупності надбудову. Таким чином, К. Маркс ввів в історіографію принцип матеріалістичного розуміння історії (на відміну від ідеалістичного принципу), суть якого зводиться до того, що не суспільна свідомість визначає суспільне буття, а, навпаки, суспільне буття визначає суспільну свідомість. З цього принципу зовсім не випливає, що буття повинно «поглинати» всю свідомість, всю духовну культуру. Навпаки, ми повинні виходити з того, що суспільна свідомість, яка має відносно самостійний характер, може і повинна активно впливати на розвиток суспільного буття. Ніякого «економічного детермінізму» не повинно бути, але пріоритет економіки над суспільним знанням (наприклад, політикою) треба визнавати.

Визначимося в суті основних категорій в соціальній філософії. Суспільне буття – це категорія, що виражає всі сторони і види матеріального життя людини (матеріальне виробництво, побут, сім’я, відпочинок тощо). Суспільна свідомість – це духовне життя людини, це відображення суспільного буття в свідомості людини. Між цими категоріями існує нерозривний зв'язок, в якому повинно передувати буття (тобто економічна сторона). Який характер має буття (виробничі відносини), такий характер має і суспільство, його побут, державна система тощо.