- •1. Українська мова -державна мова україни
- •1.1. Поняття національної та літературної мови
- •1.2. Мова й мовлення
- •1.3. Основні вимоги до мовлення
- •2.3. Поняття мовної норми
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Акцентуаційні норми
- •Вимова звукосполучень
- •Вимова слів іншомовного походження
- •Лексичні норми
- •3. Культура усного ділового спілкування
- •3.1. Вимоги до усного ділового спілкування
- •Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно
- •3.5. Телефонна розмова
- •3.9. Збори як форма колективного спілкування
- •3.10. Інтерв'ю
- •Перелік контрольних питань для інтерв'ю друкованим змі
- •3.10.1. Радіоінтерв'ю
- •3.10.2. Участь у телепередачі
- •Перелік контрольних питань для інтерв'ю на радіо чи телебаченні
- •3.11. Мистецтво публічного виступу. Доповідь
- •1. Представлення доповідача
- •2. Попередня інформація для доповідача
- •3. Доповідь
- •4. Страх перед аудиторією
- •5. Зв'язок з аудиторією
- •6. Жести
- •7. Використання голосу
- •3.12. Презентація як різновид публічного мовлення
- •6.7. Трудова книжка
- •Заповнення трудової книжки
- •7. Довідково-інформаційні документи
- •7.1. Службові листи
- •7.1.1. Класифікація листів
- •7.1.2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •7.1.4. Оформлювання листа
- •7.1.5. Лист повідомлення
- •7.1.7. Лист-запит
- •Запит комерційної пропозиції
- •Запит рекомендації від ділового партнера
- •7.1.8. Лист - відповідь на запит
- •7.1.11. Лист прохання
- •Типові мовні звороти
- •Типові мовні звороти
- •Відмова в наданні пропозиції та зміні її умов
- •Відмова від пропозиції
- •Відмова претендентові на місце роботи
- •Відмова в продовженні терміну контракту (договору, угоди) та зміні їх умов
- •7.1.13. Лист-нагадування
- •Типові мовні звороти Перше нагадування
- •Повторні нагадування
- •Останнє нагадування і попередження про наступні юридичні дії
- •7.1.15. Лист-відповідь на претензію
- •Типові мовні звороти Рекомендація на посаду
- •Рекомендації щодо можливостей налагодження співробітництва Схвальний відгук
- •Негативний відгук
- •Відгук щодо маловідомої фірми
- •7.1.18. Лист-вибачення
- •Типові мовні звороти Вибачення за затримку постачання товарів
- •Вибачення за затримку оплати рахунків
- •Вибачення за спізнення на зустріч, затримку з відповіддю
- •7.3. Анотація
- •7.4. Адреса. Телеграма. Телефонограма. Факс
- •Складання тексту міжнародної телеграми
1.2. Мова й мовлення
Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.
Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно добре володіти мовленням.
Мовлення - це спілкування людей між собою за допомогою мови, тобто процес реалізації мовної діяльності.
Мовець використовує засоби мови для передання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.
Отже, мова й мовлення взаємопов'язані. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоб здійснювати процес мовлення.
Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовлення завжди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен з нас застосовує по-своєму.
Розвиток і збагачення мови відбувається у процесі мовленнєвої діяльності. Якщо мовленнєва діяльність засобами певної мови припиняється, мова стає мертвою. Мова живе тільки у мовленні.
Вивчення мови, збагачення пам'яті різноманітними засобами і способами вираження думок сприяють розвиткові мовлення. Не менш важливе значення має також систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні - спілкування рідною мовою із співробітниками, знайомими, приятелями, родичами, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.
Мовленнєва діяльність репрезентується у спілкуванні. Розрізняють спілкування: вербальне - невербальне, контактне - дистантне, безпосереднє - опосередковане, усне - письмове, мізісособнст існе - масове, монологічне - діалогічне - полілогічне, приватне - офіційне, інформативне - неінформативне, нормативне - ненормативне, етикетне - неетикетне.
1.3. Основні вимоги до мовлення
Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:
o правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);
o змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;
o послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;
o багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;
o точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту;
o виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;
o доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, що могло б уразити співбесідника, викликати у нього роздратування, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.
Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.
Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість - основні вимоги мовного етикету.
2. ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ. МОВНІ НОРМИ 2.1. ПОНЯТТЯ СТИЛЮ Одна з найважливіших умов культури спілкування - дотримання мовного стилю. Мовний стиль - це сукупність мовно-виражальних засобів, зумовлених змістом, метою і функцією висловлювання. В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, конфесійний, художній, епістолярний, стиль побутового мовлення. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах. Жанри - це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.4 Мовне оформлювання будь-якого тексту залежить від стилю, що відповідає характерові комунікативної ситуації. Отже, залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших для певної мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень. 2.2. НАЙВАЖЛИВІШІ ОЗНАКИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ Офіційно-діловий стиль - "функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами; ділові взаємини на виробництві)"5. Це стиль ділових паперів - законів, договорів, розпоряджень, постанов, заяв, резолюцій, протоколів, актів, наказів, анкет тощо. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів цього стилю характерні й спільні мовні риси, зумовлені специфікою його використання: 1. Наявність реквізитів, що мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення та способу оброблення. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документа. 2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль зазвичай позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис. 3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші прояви стандартизації такі: а) широке вживання готових словесних формул типу: у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з, залежно від що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів; б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки. 4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. 5. Для чіткої організації роботи з документами текст переділяється на параграфи, пункти, підпункти. 6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, виробнича рада розглядає, має місце. Вживаються і такі звороти: з оригіналом згідно, складено й завірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися в заявою, надати слово, оголосити подяку, перерахувати кошти, накласти резолюцію, доводити до відома, давати згоду, вирішити питання. 7. Найхарактерніші речення - прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком. Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності й однозначності сприймання позначуваних понять, стислості, економності формулювань. Зразок стилю: КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Стаття 24 Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, зокрема надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. |