1.2. Визначення науково-теоретичних положень

дослідження проблеми утилізації сміття в м. Снігурівка.

У малих містах України проблема утилізації ТПВ є дуже важливою, адже на відміну від великих міст, тут менше людей підтримує зв'язок з комунгоспом і більше мають власні господарства (худобу, присадибну ділянку). Ті люди, які не користуються послугами ЖЕКу, повинні самі утилізувати сміття. В Снігурівці перед ними постає дилема: або вивезти сміття на міське сміттєзвалище, або на несанкціонований смітник. Послуги з вивезення сміття на звалище за тарифами «Владислав Л Д» коштують 20грн/куб, це досить дорого, тому багато людей обирають друге – схили балок на околицях міста вкриваються сміттям . На вулицях міста повно відходів, як результат елементарної безвідповідальності населення. Споживачі не розуміють, до яких наслідків призведуть такі дії, вони вдають, що не помічають, на що схожі вулиці Снігурівки (додаток 10.). Місцеві понад усе ставлять прибуток, тому шукають найдешевші способи утилізації відходів. Як наслідок - засмічення місцевості. На сьогоднішній день, в моєму місті існує декілька підприємств, які утилізують сміття, але після реформи практично діють лише два, тому з’являється унікальний шанс проаналізувати перспективи розвитку рециклінгу на прикладі конкуруючих державного і приватного підприємств.

Я дізнався про деякі подробиці формування державного підприємства «Снігурівське ЖКХ», це підприємство було створено на основі кількох організацій, які юридично ще існують, а насправді все обладнання перейшло до новоутвореної організації. Хоча на початку свого існування ЖКХ було підприємством без боргів, через використання старих методів, борги швидко з’явились. Ми побачили, що міськрада не здатна забезпечити розвиток нових вигідних для населення підприємств і методик знешкодження ТПВ . Тоді, можливо, приватні підприємці будуть менш консервативними в цьому питанні?

Перші зародки рециклінгу з’явились в нашій країні досить давно – це були збір і здача на переробку металів і макулатури. Варто дослідити, як усе змінилось сьогодні. На даний момент в Снігурівці існують пункти прийому металів, макулатури, скла, планується прийом поліетилену і пластику. На точці прийому скла і макулатури підприємця Новикова І. А. мені надали інформацію, що скло перед здачею сортують на біле, зелене і синє. Залежно від сорту скло приймають за різною ціною – найдорожче біле (12 коп/кг.), найдешевше зелене (6 коп/кг).

Але все ж питання щодо поліетиленів і пластику лишилось відкритим. Прийом поліетилену був запланований підприємством «Владислав Л Д» . В офісі цієї організації я дізнався багато нового: виявляється, прийнятий поліетилен планувалось переправляти в м. Миколаїв, де вже добудовується переробна установка . Також я дізнався, що коли філія даного підприємства засновувалась у Снігурівці, планувалось, що буде орендовано місцеве звалище для будівництва сортувального міні-заводу. Але в оренді звалища строком на 50 років міськрадою було відмовлено. Зараз звалище використовують ЖКГ, а підприємство «Владислав Л Д» є другим в місті. Згідно з тарифами, вивіз сміття коштує 20грн/куб, при цьому підписується контракт (додаток 11) і відносини регулюються законами з захисту прав споживачів. З усього вищесказаного випливає, що галузь рециклінгу в малих містах України розвивають приватні підприємці, і тому в майбутньому рециклінг стане прибутковим бізнесом , як і в західних країнах. Думка про це наштовхує на нові питання, наприклад: як саме проводити сортування ? І чи обов’язково потрібно саме воно, можливо, Снігурівське сміття можна знешкодити інакше.

Дуже важливими для розуміння рециклінгу є приклади використання відходів у домашніх умовах. Яскравим прикладом такого використання є «туристичний вмивальник» - пляшка з під мінеральної води надрізана з дна і перевернута, або загорожі на клумбах з черепиці .

Використання сміття в будівництві вже давно стало буденним явищем, жодних інновацій – просто зміцнення бетону склом або пластиком.

Ще один, мабуть, найпоказовіший приклад переробки – компостування, компостні ями (додаток 12) дуже розповсюджені в сільській та напівсільській місцевостях. Вони є джерелом безплатного добрива для городів і присадибних ділянок. Тож якщо докласти зусиль, можна вирішити проблему сміття на вулицях м. Снігурівки.

Все це, звичайно. так, але без екологічної свідомості населення ці заходи не матимуть сенсу. Популяризація рециклінгу є важливим кроком до досягнення успіху в боротьбі проти «сміттєвого потопу». Акції для популяризації боротьби з засміченням вже зараз проводять різні міжнародні організації. Зокрема в м. Снігурівка проходили екологічні курси Корпусу Миру США. На цих курсах нам були представлені основні принципи «Не насліди» [9]. Також нам прочитали цікаву лекцію про товарні знаки, виявляється, наприклад: знак додатку 13 означає , що товар підлягає рециклінгу .

Складається враження, що міськрада в Снігурівці не займається проблемою сміття, але це не так. Снігурівською міськрадою на виконання концепції сталого розвитку було прийнято «Програму охорони довкілля та раціонального природокористування на 2000-2010роки Снігурівського району». В цій програмі [12] було прийнято ряд заходів для поліпшення ситуації з утилізацією ТПВ. Проблема в тому, що розробники цієї програми не проводили моніторингу думки населення, тому реформи не призвели до бажаних наслідків.

Розділ 2

Експериментальне доведення

негативних дій нелегальних звалищ на місцевість

2.1 Сутність проблеми твердих побутових відходів. Витрати, спричинені нею.

Для того щоб вирішити проблему, треба чітко її окреслити . В першу чергу, в Снігурівці варто відмітити кілька особливостей .

Перша з них пов’язана з нераціональною утилізацією листя. Ще влітку починається сезон спалювання стерні, а в період листопада, ще й листя. Люди роблять величезні вогнища з опалого листя та гілок і спалюють їх додаток 14. При згорянні таких сирих вогнищ в атмосферу викидається багато вуглекислого і чадного газів. Тому сезон спалювання листя в Снігурівці зазвичай є і сезоном смогів. У місті стає важко дихати. Люди зазвичай мало звертають увагу на подібні зміни і продовжують палити ТПВ . Такий консервативний метод є неприпустимим, він створює багато неприємностей. По-перше, в атмосферу викидається велика кількість отруйних речовин, адже листя впродовж свого вегетативного росту абсорбує велику кількість важких металів, свинцю, а по-друге, до вогнищ, крім листя, потрапляють ще поліетилени та пластмаси, а дим від їх спалення є токсичним і негативно впливає на кругообіг в природі, і по-третє, спалювання є неефективним з погляду економіки. Альтернативою спалюванню є компостування, яке дозволяє перетворити листя на безкоштовне добриво. Заклики до заміни методу неодноразово публікували люди небайдужі до долі міста, вони закликали замінити консервативні погляди на прибирання листя на прогресивні, тобто підтримати компостування. Не дивлячись на його незаперечні переваги, цей метод не набув великої популярності.

Безперечно, смоги є важливою проблемою, але в Снігурівці існує ще одна не менш важлива проблема – місцеве звалище. Воно не відповідає жодним нормативним вимогам. По-перше, звалище неогороджене, через це на його територію можуть вільно заходити тварини. По-друге, сміття не загортається землею, тобто на нашому полігоні не відбувається навіть захоронення, отже, небезпечні відходи скинуті під відкритим небом. Вони стають середовищем для розвитку різноманітних мікроорганізмів. Тварини переносять віруси в місто, а це може спричинити розвиток епідемій. До речі, варто відмітити, що звалище знаходиться на небезпечно близькій відстані від міста. Зі звалища добре видно найближчі будинки. Недотримання елементарних екологічних норм є небезпечним для жителів міста, адже забруднення навколишнього середовища може сягнути меж екологічної кризи. Стан звалища здатен викликати не тільки розповсюдження хвороб, хімічне і фізичне забруднення, а й потрапляння хімікатів в ґрунтові води. При створенні полігону необхідно створити під ним бетонну або іншу довготривалу ізоляцію для ґрунтових вод. Коли створювали Снігурівське звалище , даної вимоги не було. Полігон є невпорядкованим і мало відрізняється від незаконних смітників. Існує велика імовірність , що небезпечні речовини потрапляють в найближчу річку Інгулець з ґрунтовими водами. Для запобігання екологічній катастрофі потрібно негайно захистити ґрунтові води і знешкодити сміття, для цього варто запропонувати міськраді дозволити побудувати переробний завод на місці звалища. Разом з цим можна створити на місці відпрацьованих кар’єрів з видобутку ракушняку новий полігон. Справа в тому, що коли будувалась Снігурівська зрошувальна система, було втілено проект з використання в залізобетонних конструкціях вапняку замість граніту [7]. Спосіб виявився дуже дієвим, і його запровадили в будівництві. Подібні залізобетонні суміші можна використати для обладнання нового полігону в кар’єрах, тоді снігурівське звалище разом з нижнім шаром сміття можна перенести в місце, де сміття буде дійсно знешкоджене .

Ні для кого не є секретом, що проблема стихійних звалищ і їх неконтрольованого розповсюдження є дуже актуальною в наш час. Схили більшості балок на околицях Снігурівки також вкриті відходами. Кожна третя лісосмуга стала смітником. Підприємство «Владислав Л Д» пропонувало за свій кошт ліквідувати стихійні смітники, але з умовою, що йому нададуть право слідкувати за чистотою природи міста і штрафувати порушників чистоти. Населення не підтримало таку ініціативу. Зважаючи на це, нам навряд чи вдасться щось змінити, якщо не знайти спосіб безкоштовної утилізації сміття. Поки що це проблематично, деякі кроки для вирішення проблеми вже зроблено . Наприклад, створено точки прийому вторсировини, а точніше скла, паперу і пластику. Залучення інвесторів є важливим для втілення будь яких проектів. Наприклад, кількість сміття на балках значно зменшилась після появи цих точок. Завдяки впровадженню новітніх технологій рециклінгу видатки на утилізацію ТПВ перетворились в прибутки. Поки рециклінг не став державною програмою. Але треба з чогось починати: головною умовою розвитку переробки є екологічна культура населення і його схильність до викидання сміття в спеціальні ємкості. У Снігурівці вирішили почати з малого – поставити на вулицях урни. Експеримент виявився вдалим і після появи біля магазинів урн кількість ТПВ під ногами зменшилась майже вдвічі, але це вдарило по кишенях підприємцям, які мають платити за поставлені біля магазинів урни. Проаналізувавши думку населення (додаток 15) я дізнався, що з тих, хто кидав сміття під ноги, 51% робили це, бо поруч не було урни. Отже , певна екологічна свідомість у наших людей є. Але до справжнього прогресу ще далеко. На місці малих урн, призначених для дрібного сміття, виростають типові смітники. Снігурівка, як і більшість міст України, відрізняється від західноєвропейських міст саме тим, що утилізація тут або невигідна для держави збиткова галузь, або вигідна для приватного підприємця дорога послуга. Вигідною для обох сторін вона не буває. В цій справі важливо знати, що думають з цього приводу люди .