2.3Аналіз результатів анкетування.

Питання, хто як утилізує свої відходи, є дуже важливим для визначення потенціалу розвитку рециклінгу в Снігурівці. В першу чергу необхідно зробити аналіз громадської думки. Як вже згадувалось раніше, великою проблемою для природи Снігурівки є засмічення балок за містом. Я вважаю, просто необхідно визначитись, скільки сміття потрапляє на балку. В анкеті було запропоновано визначити яким видам утилізації віддають перевагу опитувані. Здавалося б, найбезпечнішою частиною ТПВ є органічні відходи, але і їх необхідно утилізувати, схема додатку 17 демонструє підхід до вирішення цієї проблеми з погляду населення. Опитування показало, що 17.5% органічних відходів вивозяться на балку. Зазвичай, органіка не є небезпечною для навколишнього середовища, але саме вона є середовищем для розвитку хвороботворних бактерій, тому великі об’єми органічних відходів можуть стати небезпечним джерелом епідемій. До того ж під час дощів органіка зі змитою з балок землею потрапляє в Інгулець, а це викликає замулення річки, цвітіння води та інші процеси, які негативно впливають на біоценози. Якщо органіка впливає на місто і природу просто знаходячись поблизу, то можна уявити, яку загрозу вона несе, потрапляючи в повітря. Анкетування показало, що спалюються приблизно 7.5% органічних відходів, це в основному листя. Стандартна хімічна структура органічної речовини дозволяє припустити, що при спалюванні листя в атмосферу потрапляють вуглекислий газ, CO, фосфор, свинець та ті елементи і важкі метали, які вбирає листя протягом свого росту. Досить вдалим варіантом для розвитку утилізації можна назвати закопування. Зараз в Снігурівці 10% органіки утилізують саме методом закопування. З одного боку, це дуже цікаво: сміття перегниває не лишаючи слідів. Але в органічного сміття є одна риса, яка не дозволяє його закопувати. При перегниванні органічних ТПВ відбувається процес, ідентичний горінню, тому місця, де було закопано багато органіки, є небезпечними . По-перше, коли сміття перегорає, під землею утворюються порожнини, в які людина може провалитись навіть до колін, а температура там сягає подекуди 100 градусів. Це здається неймовірним, але це факт: за Снігурівкою ще зовсім недавно існувало подібне місце. Поруч з колишньою свинофермою лишилось місце, де закопували відходи. Ферми вже років з п’ятнадцять як немає, а відходи досі тліють, виділяючи токсичні сполуки аміаку. Цього року тління ніби припинилось, але земля довкола вигоріла. Така особливість закопування органічних відходів робить його безпечним і доцільним лише для малих кількостей органіки. Так як серед ТПВ до органіки відносять і харчові відходи , цілком логічно, що 25% цих відходів стають кормом для худоби у приватному секторі. У багатоповерхівках харчові відходи викидаються в контейнери і, за несвоєчасного вивозу, стають середовищем для розвитку інфекційних захворювань. Радує те, що в побут приватного сектору ввійшла утилізація компостуванням, деякі люди вже оцінили переваги цього методу. Кількість оргсміття, яке перетворено на компост, рівна кількості вивезеного на звалище і дорівнює 22,5 % . У малих містах України, як і в Снігурівці, органіка складає понад чверть усіх відходів і є найбільшою частиною серед ТПВ.

Приблизно тринадцять відсотків від усіх відходів у Снігурівці становлять поліетилени і папір. В плані їх утилізації існують проблеми. По-перше, папір і поліетилен здатні горіти і, знаючи це, люди найчастіше користуються методом спалення, 57,5 %, яка вражаюча цифра, це означає, що з розрахованих нами 11000 кубометрів спалюються, виділяючи шкідливі гази 6325 кубометрів. І це відбувається, не дивлячись на те, що існує технологія переробки поліетилену, а папір як макулатуру вже давно закуповують. Люди звичайно знають про прийом вторсировини і здають деяку кількість паперу і поліетилену на переробку, а точніше – лише 7,5 %. Цьому є логічне пояснення: точок прийому не більше трьох на все місто і деяким людям задалеко йти. Якщо вторсировину приїжджатимуть приймати до них на поріг, її здаватиметься набагато більше. Саме через відстань населення воліє закопувати і виносити на балку 5 % відходів. Цих людей можна зрозуміти, а як зрозумієш тих, хто тягне папір викидати в лісосмугу замість того, щоб здати і отримати гроші ? Звичайно, можна припустити, що хтось не знає про приймання, але опитування свідчить що це не більше 25 % опитаних. З інших, які знають десь 20 % вважають, що здача сміття нижче їх гідності. Цікаво, що подібні люди не цураються вивозити сміття в лісосмугу або на балку. Тут можна сказати лише одне: треба терміново втілювати програму екологічної просвіти населення. Через неприйняття рециклінгу держава втрачає гроші, енергоносії та сировину для виробництва. Зверніть увагу на кругову діаграму додатку 18, в ній вказано основні способи утилізації паперу і поліетилену в відсотковому співвідношенні. Схожими є дані про пластик, але тут різниця у співвідношенні методів не така вражаюча. Перше місце тут знов займає спалення, але на цей раз це лише 25 % від усієї кількості пластику. Використання ПЕТ-пляшок спричинило до зростання відсотка сміття на звалищах, зараз на снігурівському звалищі він становить 18 %. А на звалище потрапляє лише 20% пластику. Ще вдвічі менше здають в пункти прийому. З’являється питання, де інші 45%, точно відомо, що 17,5% потрапляють у контейнери багатоповерхівок. Не знаючи, що пластик розкладається тисячу років, люди закопують два з половиною відсотки. Останнім часом з’явилась тенденція використовувати пластик в будівництві. Вже зараз до будівельного розчину додають 2,5% непотрібного пластику . Не дивлячись на явний прогрес, кількість ТПВ, які потрапляють на балки і в лісосмуги, рівна кількості пластику, який здають на переробку і становить 10% від усього пластику. Пластик сьогодні став основою модерного напрямку в мистецтві. З ПЕТ-пляшок роблять різні фігурки, квіти, прикраси, пластиком користуються для створення аплікацій. Пластик є важливим матеріалом, тому рециклінг пластику не менш важливий, ніж переплавка металу з лому. Крім вказаних способів знешкодження, існують ще нові. У місцевого населення є достатньо фантазії щоб придумати інші напрямки використання відходів у домашніх умовах. Ці методи використовують, щоб знешкодити 12,5 % пластику.

Скло – тверда речовина отримана з піску за допомогою сплавлення: використання скла не обмежене тарою та шибками. Широке використання в побуті спричинило потребу в більших об’ємах скла. Особливості скла з погляду екології такі – воно не спричиняє жодного хімічного забруднення, але може бути причиною травм. На снігурівському звалищі відсоток скла не перевищує 2,7 % . На звалище потрапляє його більша частина – 35 % , все інше розподіляється по різному: Поява в місті пунктів прийому скла призвела до швидких позитивних змін. Як свідчить опитування, здача скла на утилізацію зараз на другому місці в Снігурівці і складає 20 % від всього об’єму утилізованої тари. У контейнери потрапляє 15 % (знов таки з багатоповерхівок). Стільки ж вивозиться на балку, зараз на балках вже майже не залишилось скла, і це не через те, що його перестали викидати, просто тепер, коли за скло платять, малозабезпечені люди вибирають усе до останнього, щоб здати і отримати гроші. Зникнення з балок скла є важливим кроком, який демонструє можливість рециклінгу з повним очищенням місцевості. Раніше скло з балок, потрапляючи у стоки під час дощу, виносилось у річку. Це призводило до травм у людей, які ходили на пляж. Тепер єдина проблема полягає в надзвичайно брудній воді в річці. Якщо згадати будівництво, то тут ситуація аналогічна пластику – використовуються 2,5 % скла. Дуже засмучує той факт, що деякі люди досі використовують для утилізації скла спосіб закопування. Аналіз природного вулканічного скла показав, що воно може існувати багато століть. Закопування використовують для знешкодження 2,5 % скла. Розвиток сільськогосподарської хімії призвів до появи ще однієї проблеми. Коли виходить термін придатності отрути, вона стає токсичною. Точок прийому хімікатів для їх нейтралізації в Снігурівці немає. У зв’язку з цим населення має самостійно вирішувати проблему утилізації останніх. Зрозуміло, в цьому випадку ні про які нормативні документи не може бути й мови. Проблема пестицидів є важливою й тому, що знаходячись поряд з людиною, вони стають небезпечними. Як вирішити цю проблему? Перше, що приходить в голову, закопати, відгородивши шарами землі. Керуючись цим, 22,5 % споживачів закопують отрути. Така думка є неправильною: хімікати, потрапивши під землю, проникають у ґрунтові води і спричиняють зараження водойм. Ще небезпечнішим є Снігурівське звалище, де вони, залишаючись простонеба, заражують не лише підземні води, а й повітря. У 10 % випадків отрутохімікати потрапляють на звалище, що робить це місце ще небезпечнішим. У побуті жителів мікрорайону мало отруйних речовин, тому їх кількість у контейнерах – 2,5%. Але найнебезпечніший метод використовують 7,5% людей, викидаючи отрути на балку, це призведе не тільки до отруєння тварин, а й до небезпеки життю людей. Саме змивання з балок у річку пестицидів, робить купання в ній небезпечним, до того ж вони здійснюють на річкову фауну дизбалансуючу дію. На мою думку саме ця дія призвела до зникнення в річках багатьох видів флори і фауни. Тому найкраще для знешкодження отрут – піддати їх температурній обробці за участю певних речовин.

Справді обнадійливими є результати дослідження утилізації металів. За даними опитування Снігурівчан – 62,5% металів здаються у пункти прийому вторсировини і піддаються рециклінгу, в той же час інші метали теж потрапляють туди. Метали на балку виносять 2,5 % опитаних , але ці метали швидко знаходять і відносять на точку інші. Крім цього 7,5 % металів закопують. У лісосмуги потрапляє 2,5 % металів, які також скоро знаходять і здають . Рециклінг є неможливим для тих металів, які потрапили на звалище (5% ) і в контейнери (17,5%), а також ті, які були використані в будівництві (2,5%). Дані переконливо свідчать, що проблему утилізації металів практично вирішено. Продовження створення точок прийому вторсировини дозволить змінити на краще ситуацію з іншими речовинами .

Опитування населення показало, що сьогодні 56,5 % снігурівчан задоволені тими методами, якими користуються для утилізації ТПВ. Для того щоб переконати людей в необхідності змін, треба в першу чергу показати переваги рециклінгу і не тільки з погляду екології. Економічна вигода має стати основним аргументом для соціальної реклами рециклінгу. Адже – 90% опитаних зізнались, що їх не задовольняє робота комунгоспу. Пропозиція сортувати сміття і отримувати за це гроші неабияк зацікавить населення . Але потрібно залучити до цієї справи інвесторів – в місті вже є люди, зацікавлені в розвитку власних підприємств рециклінгового напрямку. Можна виділити землю і гроші, провести тендер на побудову подібного сортувального міні-заводу, розповсюдити соціальну рекламу. Варто поставити контейнери і люди почнуть користуватись послугами нового підприємства. Але для успіху всієї кампанії важливо створити законодавчу основу: ввести штрафи за засмічення вулиць, поставити відносини між підприємством і громадянами на контрактну основу. Це необхідно зробити якомога швидше: дані анкетування переконливо свідчать, що потрібно швидко створити підприємство, альтернативне існуючим. Люди не згодні платити за вивіз сміття за тарифами приватного підприємства. Ціна 20гривень за кубічний метр не влаштовує 52,5 % людей. У такій ситуації правильним кроком може бути лише перехід на євростандарти, створення новітніх методик і підходів до рециклінгу.

Населення, за рахунок такого нововведення могло б отримати додаткові інвестиції. Найголовніше вже зроблено: поставлено урни (додаток 19) , тепер черга за контейнерами для сортування.