Урок 7

Тема. Звучить романс.

Мета. Ознайомити з особливостями жанру романсу, його історією розвитку та характерними ознаками романсу як жанру камерно-вокальної музики, розглянути різницю між вокальним та інструментальним романсом, ознайомити учнів з авторами та виконавцями романсів.

Розвивати вміння учнів уважно слухати камерно-вокальну музику та знаходити на слух характерні ознаки романсів, знаходити взаємозв'язок між текстом та характерними засобами музичної виразності твору, розвивати вміння висловлювати власні музичні враження від прослуханого твору, розвивати вміння знаходити спільні риси між видами мистецтва.

Виховувати інтерес до слухання класичної вокальної музики та виконання дитячих пісень українських композиторів.

Тип уроку: комбінований, урок заглиблення в тему.

Обладнання: музичний інструмент, програвач, мультимедійна дошка, ілюстрації до музичного твору та пісні або мультимедійна презентація, портрет композитора М. Глінки.

Основні поняття для засвоєння: поняття «романс», характерні ознаки романсу як жанру камерно-вокальної музики, історія розвитку жанру українського романсу, зарубіжний романс, поєднання жанрів, вокальний та інструментальний романс.

Твори, що вивчаються на уроці:

• Українська народна пісня «Місяць на небі».

• Романс «Черемшина» (слова М. Юрійчука, музика В. Михайлюка).

• Романс «Не щебечи, соловейку» (слова В. Забіли, музика М. Глінки).

• «Музика землі» (слова і музика А. Житкевича).

Хід уроку

1. Вхід під романс. Організаційний момент. Мотивація до навчання.

2. Новий матеріал для засвоєння. Бесіда з учнями про жанр романсу та історію його розвитку.

Поезія і музика беруть початок з одного джерела — з душі людини, з глибинного світу її почуттів. Інакше хіба могло б виникнути таке диво, як пісня, та ще й лірична? Радісна й журлива, сповнена тривоги і мрій про щастя, вона стала постійним супутником людини.

Термін «романс» виник в Іспанії. Спершу так називали світську пісню, що виконувалася рідною, романською (іспанською), а не латинською мовою, обов'язковою на ті часи в церковному співі. Згодом цей термін поширився у країнах Західної Європи і закріпився за музично-поетичними творами для голосу з інструментальним супроводом.

У західноєвропейській музиці XIX ст. з'явилися перші вокальні цикли Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана. Вони ознаменували новий етап у розвитку образно-тематичної сфери романсу і визначили появу циклів пісень та романсів.

В Україні вперше до цього жанру звернувся композитор Д. Бортнянський. Коріння українського романсу сягає одноголосних пісень без супроводу в їхніх найкращих лірико-драматичних зразках. Розквіт у XVIII ст. — першій половині XIX ст. ліричної поезії, захоплення інструментальною музикою, зокрема грою на бандурі, гітарі, гуслях, фортепіано, сприяли формуванню пісні з супроводом. Термін «пісня-романс» найбільш відповідає сутності жанру, що став перехідним від народної ліричної пісні до романсу.

У XIX ст. романс став самостійним та улюбленим видом творчості поетів і композиторів. Романсовий вірш — це невелика лірична поезія, строфічна, з наспівною інтонацією. Мелодія романсу органічно пов'язана з текстом і передає не тільки загальний характер, структуру, а й ритмоінтонацію поетичного твору. Скарбницю світової вокальної лірики неможливо уявити без музично інтерпретованих М. Глінкою поезій О. Пушкіна чи М. Лисенком — лірики Т. Шевченка.