1.2.4 Самопояснююча траса

Проектування трас в цьому стилі забезпечує такі важливі їх властивості, як зорова і функціональна плавність, психологічна ясність і естетичність.

Зорово плавною є траса, на якій неминучі перспективні спотворення не впливають на режими руху завдяки раціонально підібраним елементам дороги.

Психологічно ясною вважається траса, яка не містить несподіванок для водія і завчасно підказує йому зміни напрямку руху. Поєднання елементів плану та поздовжнього профілю повинні правильно орієнтувати водіїв у подальшому напрямку траси за межами фактичної видимості.

Естетичною називають трасу, якщо вона гармонійно поєднується з місцевістю, розкриває красу ландшафту і благодійно впливає на формування настрою водія і пасажирів [3].

За кордоном такі функціонально і візуально плавні і психологічно ясні дороги отримали назву Self-Explaining Roads, тобто самопоясняюючі дороги. Також, за кордоном існує таке поняття, як Self-Explaining and Forgiving Roads. Відповідні цим визначенням дороги на додаток до вищевказаних якостей володіють ще і функціональними властивостями, які сприяють запобіганню помилок водіїв при виборі режимів руху, або, якщо помилка все ж вчиняється, то ці властивості дозволяють пом’якшити її негативні наслідки. Всі ці якості можна узагальнити таким терміном, як самопоясняюючі та безпечні дороги. Такі дороги мають властивості самопояснення і саморегулювання, достатні для ініціювання обрисами траси безпечних режимів руху [8].

Самопояснюючі властивості об’єднують раніше встановлені в дорожній науці закономірності внутрішньої і зовнішньої гармонії доріг. Принципи забезпечення цієї гармонії передбачають органічне вписування дороги в ландшафт місцевості з такими властивостями зорово плавних просторових трас, які дозволяють водіям передбачати зміну напряму дороги і дорожніх умов на досить великій відстані. До самопояснюючих властивостей, що впливають на оцінку співвідношень елементів і характеристик дорожнього середовища, відносять відстані видимості, видиму кривизну заокруглень і швидкість її зміни, співмірність поєднання елементів плану та поздовжнього профілю та інші сприймаємі водіями параметри. Незадовільні самопояснюючі властивості доріг можуть ініціювати помилкові дії водіїв.

Саморегулюючі властивості визначаються тими значеннями і закономірностями зміни параметрів плану, поздовжнього і поперечного профілю доріг, які безпосередньо впливають на безпеку і зручність руху автомобілів.

У зарубіжних країнах таким функціональним особливостям проектування трас приділяється значна і першочергова увага. Це видно з численних прикладів планів трас сучасних зарубіжних автомобільних доріг, які проектуються безперервно криволінійними. Причому, ця криволінійність не завжди обумовлена рел’єфними і ситуаційними обмеженнями. Безліч прикладів безперервно криволінійних трас, прокладених у рівнинній місцевості без явних ситуаційних обмежень, доводять переважання такої стратегії трасування, при якій дороги не створюють передумов для реалізації зайво високих динамічних можливостей сучасних автомобілів, як це відбувається на довгих прямолінійних ділянках доріг. Приклади таких трас наведені на рисунку 1.4.

Схожі принципи проектування трас автомобільних доріг пропонувалися і вітчизняної дорожньої наукою [9], але залишилися на довгі роки без подальшого розвитку, зокрема, через неможливість їх реалізації з обмеженою елементної базою трасування. Ключова роль у реалізації цих принципів відводилася клотоїдному трасуванню, правила якого узгоджувалися з цілями самопояснення і саморегулювання. У клотоїдному трасуванні перехідна крива повинна була стати основним, домінуючим і по довжині, і за ступенем впливу на функціональні і естетичні властивості доріг елементом, але його практичне застосування виявилося ускладненим, в основному через те, що в якості єдиної форми перехідної кривої була запропонована клотоїда. Конструктивні особливості клотоїд не дозволяють влаштовувати довжини перехідних кривих такими, щоб у складних дорожніх умовах цього було достатньо для своєчасного реагування водія.