III. Особливості організації лікувально-евакуаційного забезпечення при стихійних лихах і техногенних катастрофах

Розпочинається медична евакуація постраждалих організованим їх вивозом чи виносом з осередків стихійних лих, аварій, катастроф і закінчується надходженням їх в лікувальні заклади, які забезпечують лікування та реабілітацію постраждалих.

Як правило, шляхи евакуації повинні відповідати шляхам підвезення до вогнища надзвичайної ситуації аварії матеріальних засобів, що уможливлює використання для евакуації зворотних рейсів транспорту.

Існують загальні правила евакуації постраждалих при стихійних лихах та техногенних катастрофах , які включають :

• винесення (вивезення) постраждалих у найкоротший час з осередку ураження з метою припинення дії вражаючих факторів;

• надання тяжкопостраждалим невідкладної медичної допомоги безпосередньо біля осередку ураження до проведення їх евакуації в лікувальні заклади;

• при великих аваріях та катастрофах виникає невідповідність потреби в санітарному транспорті можливостям його забезпечення, тому використовується виділений транспорт загального призначення (пристосований транспорт);

• постраждалих з тяжкими ураженнями необхідно евакуювати на санітарному (спеціально обладнаному) транспорті у супроводі медичного працівника з можливістю надання медичної допомоги під час евакуації (вважається, що санітарним транспортом евакуюють 50-60% постраждалих);

• при наданні медичної допомоги постраждалим, що винесені з осередків ураження СДОР, радіоактивними речовинами та бактеріологічними засобами, медичний персонал і рятувальники у місцях збору та під час евакуації потерпілих повинні знаходитись у засобах індивідуального захисту.

Організація медичної евакуації покладається на органи управління охороною здоров’я відповідного рівня із залученням засобів Державної служби медицини катастроф територіального та за необхідності центрального рівня.

В першу чергу потребують медичної допомоги та евакуації діти, вагітні жінки, особи з неспинною зовнішньою або внутрішньою кровотечею, в стані асфіксії, шоку, із синдромом тривалого стискання, з відкритим пораненням грудної або черевної порожнини, у несвідомому або конвульсивному стані, а також ті, що зазнають впливу вторинних факторів, які обтяжують ураження.

Медичне забезпечення евакуації здійснюється шляхом проведення комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів з метою збереження здоров’я евакуйованих. Воно організується органами управління охороною здоров’я відповідних рівнів у взаємодії з комісіями техногенно-екологічної безпеки та НС, територіальними центрами екстреної медичної допомоги. Головне завдання медичного забезпечення евакуації полягає в наданні повного обсягу медичної допомоги під час евакуації, контролі за підтриманням необхідних санітарно-гігієнічних умов, попередженні виникнення і поширення серед населення інфекційних хвороб та евакуації хворих у стаціонарні лікувальні заклади за призначенням.

Передусім медичне забезпечення евакуаційних заходів передбачає розгортання медичних пунктів (стаціонарних, тимчасових, пересувних) у місцях збору, посадки, на шляхах евакуації та місцях висадки. До розгортання цих пунктів залучаються сили та засоби лікувально-профілактичних закладів, які беруть участь у ліквідації медико-санітарних наслідків стихійного лиха.

Великого значення в системі лікувально-евакуаційного забезпечення набуває медична розвідка, яка поводиться в осередках надзвичайний ситуацій.

Вона здійснюється з метою своєчасного визначення об’єктивних даних про медико-санітарну обстановку і має бути активною, здійснюватися безперервно та забезпечувати своєчасне оперативне отримання реальної інформації. Як правило, вона здійснюється всіма медичними формуваннями, підрозділами, а також оперативними групами органів управління охороною здоров’я.

Медична розвідка поділяється на медико-тактичну і санітарно-епідеміологічну

Основним завданням медико-тактичної розвідки є:

а) збір даних щодо кількості і структури постраждалих, а також місць їх розміщення, умов пошуку, збору і виносу з осередку катастрофи;

б) з’ясування стану медичних сил та засобів, які опинились в районі стихійного лиха, приміщень, придатних до розгортання ЕМЕ;

в) визначення стану шляхів пересування медичних формувань;

г) визначення шляхів евакуації постраждалих до лікувальних закладів;

Санітарно-епідеміологічна розвідка здійснює збір даних щодо санітарно-епідемічної обстановки в районі НС, на шляхах евакуації, в районах розгортання (розміщення) ЕМЕ ДСМК і місцевих ЛПЗ, залучених до ЛЕЗ.

Організація розвідки покладається на органи охорони здоров’я та протиепідемічні заклади відповідної території, а практичне виконання здійснюють територіальні центри екстреної медичної допомоги.