IV. Особливості протікання патологічних процесів та надання медичної допомоги дітям

Серед постраждалих при стихійних лихах значну частину складають – діти. Їх відсоток від загальної кількості постраждалих коливається у межах 12-24%. Під час організації медичного забезпечення дітей треба враховувати ряд особливостей протікання у них патологічних процесів, а саме:

1. У дітей виключається такий вид медичної допомоги, як самодопомога і взаємодопомога, тому медична допомога надається медичними працівниками насамперед дітям і при однаковому ступені тяжкості ураження вони мають перевагу перед дорослими як у осередку ураження, так і на етапах медичної евакуації.

2. Необхідно враховувати властивості перебігу уражень у дітей, які пов’язані з їх анатомо-фізіологічними особливостями:

• дифузна та генералізована реакція дитячого організму на різноманітні подразнювачі; навіть порівняно невеликі стресові впливи можуть призвести до вираженої реакції з гіпертермічним та судомним синдромами, змінами у діяльності серцево-судинної та дихальної систем тощо;

• чутливість дітей, особливо молодшого віку, до втрати крові;

• схильність слизових оболонок дітей до набряків;

• напружена робота нирок у зв’язку з підвищеним обміном рідини, що збільшує небезпеку гіпергідратації або зневоднювання;

• пластичність очеревини та короткий сальник обумовлюють несприятливий перебіг у разі ураження органів черевної порожнини;

• висока еластичність кісткової системи, що, з одного боку, знижує частоту переломів кісток у дітей, а з іншого - зумовлює типові для дітей ушкодження кісток скелету (надломи, тріщина, підкісткові переломи, переломи типу зеленої гілки тощо).

3. Виніс дітей та їх евакуація з районів НС повинна проводитися в першу чергу. Винесення дітей з осередку ураження і подальша евакуація проводиться лікувальні заклади обов’язково у супроводі батьків або родичів, сусідів, знайомих, легкопоранених дорослих або медичного персоналу. Дітей до 5-річного віку, якщо дозволяє стан, бажано виносити на руках. Затримка їх на першому ЕМЕ вкрай небажана.

4. На пунктах збору потерпілих необхідно організувати укриття для дітей від несприятливих кліматичних та погодних умов, догляд, надання медичної допомоги і проведення медичного сортування.

5. З метою найшвидшого надання КМД та СМД бажано не затримувати дітей на пунктах збору потерпілих.

6. Своєчасне надання медичної допомоги постраждалим дітям може бути досягнуто швидким прибуттям в осередок катастрофи бригад ШМД. З метою нарощування робіт щодо медичного забезпечення дітей доцільно у дитячих ЛПЗ завчасно сформувати лікарсько-сестринські бригади, забезпечені транспортом.

7. Розгортаючи ЛПЗ, на кожні 100 місць необхідно виділяти 20-25 місць для дітей.

8. Використовуючи медикаментозні та спеціальні засоби, необхідно враховувати дозування, що вироблені для педіатричної практики.

9. Під час проведення ШВЛ та масажу серця необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму.

10. У зонах радіоактивного та хімічного зараження особливу актуальність набувають питання захисту дітей. За такої умови пріоритет повинен бути відданий колективним засобам захисту перед індивідуальними.

11. В ОХУ (осередку хімічного зараження) незалежно від тяжкості стану всіх дітей необхідно виносити на ношах і допомога їм повинна бути максимально наближеною до кордонів осередку.

12. Оскільки серед дітей, які занедужали на інфекційні захворювання, досить швидко можуть розвинутися судомний і гіпертермічний синдроми, порушитися діяльність дихальної, серцево-судинної та видільної систем, настати ендотоксичний шок, септичний стан тощо, необхідно в епідемічному осередку ураження організувати швидке та цілеспрямоване медичне сортування і здійснити термінову евакуацію хворих у спеціалізовані ЛПЗ з проведенням реанімаційних заходів у дорозі.

Висновками з вищеназваних особливостей при реалізації ЛЕЗ відносно дитячих контингентів є:

• завчасна підготовка медичного персоналу щодо надання допомоги дітям;

• при визначенні місця госпіталізації для уражених дітей – виділення ліжок у найближчих до осередку катастрофи лікувальних закладах;

• при проведенні евакуаційних заходів - використання найщадливих видів транспорту з обов’язковим супроводом медичних працівників (бажано лікарів);

• максимально можливе скорочення етапів медичної евакуації;

• максимально можливе залучення до надання медичної допомоги лікарів-педіатрів;

• надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги на базі дитячих лікувально-профілактичних закладів, або на перепрофілізованих (силами спеціалізованих педіатричних бригад постійної готовності другої черги) ліжках, інших лікувальних закладів;

• починаючи з першого етапу медичної евакуації, необхідно передбачити виділення 20-25% лікарняних ліжок для дітей, створювати умови для тимчасової їх госпіталізації, використовуючи медичне майно дитячих лікарень.

• виділення у середньому 10% лікарняних ліжок у структурі дитячих відділень для дітей віком до 1 року і по 30% ліжок – для дітей 1-3, 4-6 і 7-10 років;

• передбачати для розгортання дитячих палат 20% загального ліжкофонду у профільованих лікувальних закладах.