Види мита:

За способом формування митної ставки:

1) адвалорне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

2) специфічне – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;

3) комбіноване – поєднує обидва вищезазначені види митного обкладення.

За об’єктом митного обкладення:

1) ввізне – встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Ставки ввізного мита визначаються Митним тарифом України і можуть бути:

а) преференційними – щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі;

б) пільговими – щодо товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння;

в) повними – щодо решти товарів.

2) вивізне – встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України (як-от: закони України від 7 травня 1996 р. “Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”, від 10 вересня 1999 р. “Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур”, від 24 жовтня 2002 р. “Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів»).

На окремі товари законом може встановлюватися сезонне мито на строк не менше 60 та не більше 120 послідовних календарних днів з дня встановлення сезонного мита. Так, справляння сезонних мит передбачене ст. 2 Закону України від 17 липня 1997 р. “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”.

Існують також особливі види мита, що застосовуються незалежно від інших видів мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

Спеціальне мито встановлюється:

1) як засіб захисту національного товаровиробника, у разі якщо товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що їх ввезення заподіює або створює загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

2) як заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують реалізацію законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Компенсаційне мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Митний тариф України (затверджений Законом “Про митний тариф України”) – це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Порядок ведення УКТЗЕД затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. №1863.

Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладенню, найчастіше провадиться на базі їх митної вартості, тобто їх ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (глава 8 МК).

Для імпортерів процедури визначення митної вартості становлять проблему, яка може бути настільки ж суттєвою, як і власне ставка мита, яка підлягає стягненню. Тому в рамках СОТ діє спеціальна угода з митної оцінки – Угода про застосування статті VIІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 р. Вона має на меті створення чіткої, одноманітної та неупередженої системи оцінки товарів для митних цілей, яка відповідає потребам комерційної практики, та виключає використання випадкових або необґрунтованих методів митної оцінки. Положення Угоди імплементовані в МК.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Країна походження товару як елемент митно-тарифного регулювання визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі (гл.6 МК).

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці. Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики.

Правила визначення походження товарів є важливою частиною торговельних правил, оскільки існує ряд заходів, які ставлять країни, що експортують товари, у нерівне становище, як-от: квоти, преференційні тарифи, антидемпінгові та компенсаційні заходи тощо. Визначення походження товару ускладнюється в умовах глобалізації виробництва, коли продукт може піддаватися переробці в декількох країнах, допоки буде готовий для пропонування на ринку.

Основним документом митного оформлення є митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. Декларуванню присвячена гл.40 МК.

Оформлена митна декларація є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов’язків зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

3.

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій є адміністративним, нетарифним методом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і являє собою комплекс дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб’єктом ЗЕД експорту (імпорту) товарів.

З огляду на те, що ліцензування зовнішньоекономічних операцій здатне справляти значний обмежувальний вплив на міжнародну торгівлю, його застосування підлягає жорсткій регламентації в рамках СОТ. Так, Угода про процедури ліцензування імпорту встановлює, що ліцензування імпорту повинне бути простим, прозорим та передбачуваним. Зокрема, ця Угода:

– зобов’язує органи державної влади публікувати достатню інформацію щодо цілей та процедур надання ліцензій;

– встановлює порядок повідомлення СОТ державами-членами у разі впровадження нових або зміни існуючих процедур ліцензування імпорту;

– встановлює загальні критерії оцінки компетентними органами заявок на отримання ліцензій.

Чинний порядок ліцензування зовнішньоекономічних операцій, що встановлений ст. 16 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», наближений до вимог СОТ (зазначена стаття була викладена у новій редакції Законом від 16 листопада 2006 р.). та передбачає здійснення ліцензування експорту (імпорту) товарів у двох формах: