Практична робота №4 інноваційна політика фірми – 2 год.

1. Сутність інноваційної політики підприємства.

2. Розробка інноваційної стратегії.

3. Види інноваційних стратегій підприємства та їх співвідношення.

За своєю сутністю будь-які стратегічні заходи, що починаються підприємством (фірмою), мають інноваційний характер, оскіль­ки вони так чи інакше ґрунтуються на нововведеннях у їх економічному, виробничому або збутовому потенціалах. Наприклад, одна з характерних для ринкового господарства стратегій — продуктова — спрямована на розвиток нових видів продукції і технологій, сфер і методів її збуту, тобто ця стратегія націлена на створення інновацій. Або стратегія розвитку підприємства — базується на використанні науково-технічних досягнень у сфері організації, техніки і технології, тобто ця стратегія націлена на спроможність фірми використовувати комплексні інновації.

Стратегія нововведень (або інноваційна політика) передбачає об’єднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень та спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Інноваційна політика фірми орієнтується на досягнення майбутніх результатів через інноваційний процес (стадія досліджень, запровадження нововведень у виробниче використання та нового продукту в ринкове середовище).

Розроблення інноваційної політики торкається як концептуально-підприємницьких, так і організаційно-процедурних аспектів стратегічного розвитку підприємства і, отже, реалізує свою функцію через загальний та функціональний менеджмент.

Загальний менеджмент визначає генеральну лінію стратегічного розвитку і

Розроблення інноваційної політики підприємства (фірми) передбачає визначення цілей і стратегій його розвитку на найближчу і далеку перспективу, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства і забезпеченості його ресурсами.

Крім того, за класифікацією Х. Фрімана, існує шість типів інноваційної стратегії підприємства:

1. наступальна;

2. захисна;

3. імітаційна;

4. залежна;

5. традиційна;

6. «за нагодою».

Будь-яка стратегія буде визнана успішною тільки в тому випадку, якщо отримані в процесі її реалізації результати будуть максимально наближені до запланованої мети. Тому стратегічний план завжди містить як обов’язковий елемент сферу оперативних завдань, що забезпечують практичну цілісність і завершеність реалізації стратегічного задуму, тобто його втілення.

Контрольні питання

1. Державна інноваційно-інвестиційна політика в Україні.

2. Формування науково-технічної політики на підприємстві.

3. Напрями вибору інноваційної політики підприємства.

ТЕСТИ

1. Інноваційна політика підприємства передбачає:

а) створення нових робочих місць;

б) оновлення вироблюваної продукції;

в) підвищення техніко-технологічного рівня виробництва;

г) диверсифікацію виробництва.

2. Стратегія інноваційної діяльності спрямована на прийнят­тя рішень відносно:

а) нових ринків збуту продукції;

б) оцінки рівня ризику витрат;

в) наукових досліджень та конструкторських розробок;

г) досягнення конкурентної переваги підприємства.

3. Назвіть, яка інноваційна стратегія визначається тим, що характер технологічних змін фірми підпорядкований політиці іншої фірми, яка є головною на даному ринку продукції і виступає замовником у кооперативних зв’язках:

а) наступальна;

б) захисна;

в) імітаційна;

г) залежна;

ґ) традиційна.

4. Назвіть, яка інноваційна стратегія пов’язана з використанням поліпшуючих інновацій та визначається позицією поруч і трохи позаду піонерних технологічних змін:

а) наступальна;

б) захисна;

в) імітаційна;

г) залежна;

ґ) традиційна.

5. Розроблення інноваційної стратегії підприємства спирається на:

а) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища;

б) фінансову стійкість підприємства;

в) аналіз конкурентної позиції підприємства;

г) аналіз фінансового стану конкурентів.

6.Розроблення інноваційної стратегії підприємства почи­нається з:

а) формулювання загальної мети підприємства;

б) складання плану інноваційної діяльності підприємства;

в) вибору джерел фінансування інноваційного проекту;

г) оцінювання ринку збуту.

7. Інноваційна діяльність підприємства:

а) не залежить від розмірів виробництва;

б) зумовлена розмірами підприємства;

в) залежить від ступеня ризику інноваційного рішення.

8. Інноваційна політика підприємства — це:

а) частина стратегії підприємства, що полягає у впровадженні цільових змін у виробничий процес;

б) частина стратегії, спрямована на реалізацію шляхів впровадження інновацій;

в) загальна стратегія підприємства, націлена на упровадження нових ідей та розробок у процес виробництва з метою їх комерційної реалізації.

9. При розробленні інноваційної стратегії підприємства враховуються:

а) ринкова позиція підприємства;

б) науково-технічна політика підприємства;

в) життєвий цикл продукту;

г) усі відповіді правильні.

10. Дайте відповідь, яка інноваційна стратегія пов’язана з удосконаленнями форми і сервісу продукції, закріпленням певних інноваційних форм на тривалий період їх «життєвого циклу»:

а) наступальна;

б) захисна;

в) імітаційна;

г) залежна;

ґ) традиційна.

Література

1. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: Учебник. — М.: Высш. шк., 1995. — 314 с.

2. Ковалев Г. Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В. А. Швандара. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. — 284 с.

3. Морозов Ю. П. Управление технологическими инновациями в условиях рыночных отношений. — Н. Новгород: ННГУ, 1995. — 446 с.

4. Мішустін Ю. В. Інноваційна політика промислового підприємства: Автореф. / Харк. держ. екон. ун-т. — Х., 2000. — 274 с.

7. Гамидов Г. С. Основы инноватики и инновационной деятельности / Г. С. Гамидов, В. Г. Колосов, Н. О. Осменов. — СПб.: Политехника, 2000. - 311с.

5. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник. — К.: Заповіт, 1996. — 289 с.

МОДУЛЬ ІІ

ЗМ2. Управління і функціонування інноваційних процесів

Практична робота №5

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ – 2 год.

1. Особливості менеджменту на стадіях життєвого циклу інновацій.

2. Ключові аспекти оперативного менеджменту.

3. Основні критерії вибору організаційних структур управління інноваційною діяльністю.

Управління інноваціями є складовою частиною інноваційної діяльності і вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, розрахованих на значний якісний стрибок у виробництві, підприємництві, соціальній сфері. У широкому розумінні стратегічне управління пов’язано з процесом передбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуком і реалізацією великомасштабних рішень, що забезпечують його виживання і стійкий розвиток за рахунок виявлення майбутніх чинників успіху.

Найпоширенішим прийомом визначення мети на підприємстві є побудова так званого дерева цілей, що являє собою процес поділу головної (глобальної) мети на її складові (часткові цілі) і розташування їх за ієрархічним принципом.

Планування інновацій — це система розрахунків, спрямована на вибір і обґрунтування цілей розвитку інноваційного підприємства і підготовку рішень, необхідних для їхнього безумовного досягнення.

Плануванню інновацій властиві принципи, що встановлюють загальні правила розроблення й ефективного функціонування цілої підсистеми в інноваційному менеджменті: єдність науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку; наукової обґрунтованості й оптимальності рішень; домінування стратегічних аспектів; бюджетної збалансованості; комплексності, безперервності, гнучкості й еластичності.

Звертаємо вашу увагу на види планів, що різняться за цілями, предметам, рівнями, змістом і періодами планування.

За цільовою орієнтацією розрізняють стратегічне й оперативне планування інновацій.

Обсяг планової роботи на інноваційному підприємстві характеризує предметна ознака. Відповідно до поділу праці за предмет­ною ознакою на інноваційному підприємстві в окремі види планів виокремлюють планування НДДКР, виробництва, збуту, матеріально-технічного постачання, інформаційного забезпечення, фінансів, персоналу й інших предметних сфер інноваційного підприємства. Змістовний аспект у плануванні інновацій виявляється в таких видах планових розрахунків: продуктово-тематичному, техніко-економічному, кількісно-календарному.

При управлінні інноваційною діяльністю на підприємстві доцільніше використовувати матричну, дивізіональну та лінійно-функціональну організаційні структури управління. Але при виборі структури управління необхідно враховувати такі критерії:

• розмір підприємства;

• ринкова й технологічна позиція підприємства;

• інноваційна стратегія, якої дотримується підприємство;

• резерв фінансових коштів;

• наявність науково-дослідного підрозділу.

Контрольні питання

1. Управління персоналом у наукових організаціях?

2. Планування інноваційної діяльності?

3. Поняття «кластеру» в інноваціях?

4. Вибір оптимального режиму роботи в науковій організації?

ТЕСТИ

1. При порівнянні з фірмою — конкурентом, монополіст на ринку праці:

а) буде сплачувати вищу зарплату і наймати більше робітників, ніж конкурентна фірма;

б) буде сплачувати вищу зарплату і наймати менше робітників, ніж конкурент;

в) буде сплачувати меншу зарплату і наймати менше робітників, ніж конкурент;

г) найматиме таку саму кількість робітників, як і конкурентна фірма, але сплачуватиме їм нижче зарплату;

ґ) не робитиме нічого з переліченого.

3. Якщо профспілки успішно можуть зрушити криву пропозиції для конкретного типу праці вліво, то в рівновазі:

а) фірми змінять кількість праці, необхідної для виробництва;

б) кількість найманої робочої сили зменшиться;

в) виплачувана робітнику зарплата зросте;

г) безробіття не збільшиться;

ґ) відбудеться все зазначене вище.

4. Під «гіпотезою про сигналізування» розуміється:

а) що диплом коледжу не підвищує безпосередньо граничну продуктивність робітника;

б) що різниця в оплаті праці є результатом різної продуктивності праці;

в) що диплом коледжу інформує роботодавця про визначні якості випускника;

г) усе перелічене;

ґ) нічого з переліченого.

5. Навчання робітника виконанню завдань, що корисне тільки на даному робочому місці, являє приклад:

а) статистичної дискримінації;

б) специфічного людського капіталу для фірми;

в) абстрактного людського капіталу;

г) загального навчання на робочому місці;

ґ) прискореної підготовки робочих кадрів.

6. Які чинники впливають на формування стратегічних цілей діяльності підприємства:

а) зміни на ринку;

б) зміни зовнішнього середовища через державне регу- лювання;

в) внутрішні зміни на підприємстві;

г) зміни економічних, політичних і соціальних умов.

7. Планування — це:

а) функція управління;

б) процес визначення цілей, що підприємство передбачає досягти за визначений період;

в) процес визначення засобів, шляхів і умов досягнення постав­лених цілей;

г) правильні відповіді «а» і «в»;

ґ) усі відповіді правильні.

8. Бізнес-план може розроблятися з метою:

а) моделювання системи управління фірмою;

б) подання до місцевих органів влади;

в) зацікавлення інвесторів;

г) надання інформації статистичним органам.

9. Генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, головні цілі і розподіл ресурсів для їхнього досягнення, називається:

а) місією підприємства;

б) стратегією підприємства;

в) стратегічним завданням;

г) цільовою програмою;

ґ) правильної відповіді немає.

10. Розроблення інноваційної стратегії підприємства починається з:

а) формулювання загальної мети підприємства;

б) розроблення плану інноваційної діяльності підприємства;

в) вибору джерел фінансування інноваційного проекту;

г) оцінювання ринку збуту.