- •Тема 2. Трудові ресурси.
- •1. Персонал підприємства, його склад і структура.
- •2. Поняття, класифікація та структура персоналу.
- •3. Показники працезабезпечення і використання трудових ресурсів.
- •4. Продуктивність праці, її показники і методика визначення.
- •5. Завдання, принципи та методи нормування праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •6. Оплата праці, її форми і системи.
4. Продуктивність праці, її показники і методика визначення.
Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів. Продуктивність праці як економічна категорія відображає взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.
Продуктивність праці - це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів.
Розвиток продуктивних сил і неухильне зростання потреб суспільства об'єктивно зумовлюють необхідність підвищення продуктивності праці. На всіх етапах історії людства діє економічний закон неухильного зростання продуктивності праці. Досягнутий рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником ефективності виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення
Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлюють систему показників і методику обчислення продуктивності праці. Рівень продуктивності праці в сільському господарстві визначається співвідношенням обсягу виробленої продукції і затрат живої праці. Обсяг валової продукції сільського господарства може обчислюватися як у натуральному, так і у вартісному виразі. У галузях сільського господарства, де виробляється однорідна продукція (зерно, молоко, вовна тощо), обсяг валової продукції виражається в натуральних або вартісних показниках.
Оскільки у господарствах виробляється багато видів продукції різної споживчої вартості, валовий обсяг її виражається у вартісній формі і оцінюється в порівнянних цінах.
При визначенні обсягу виробленої валової продукції сільського господарства враховують не лише кількісні, а й якісні показники за встановленими стандартами якості певної продукції.
Затрати праці в сільському господарстві виражаються в одиницях робочого часу (людино-годинах, людино-днях), а також у чисельності середньорічних працівників сільськогосподарських підприємств. Затрати праці в сільському господарстві виражаються в одиницях робочого часу (людино-годинах, людино-днях), а також у чисельності середньорічних працівників сільськогосподарських підприємств.
Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих і непрямих показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сіль-
ськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому.
Вони виражаються в натуральній і вартісній формі До прямих показників продуктивності праці належать:
1) виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції (зерна, молока, приросту живої маси тварин, яєць тощо) в натуральному виразі з розрахунку на 1 люд.-год.
B = Q / Т
де В - виробник;
Q - обсяг виробничої продукції;
Т - витрати часу.
2) прямі затрати праці (люд.-год.) на виробництво 1 ц продукції (характеризують трудомісткість продукції);
Tp = T / Q
де Тр - трудомісткість на одиницю продукції.
3) вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому з розрахунку на 1 люд.-год;
4) вартість валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середньорічного працівника.
Продуктивність праці визначають не тільки за вартістю валової продукції, а й за масою створеної чистої продукції. Це новостворений продукт, або валовий дохід, розмір якого обчислюють як різницю між вартістю валової продукції і матеріальними витратами сільськогосподарського виробництва
Продуктивність праці протягом року обчислюють і аналізують системою непрямих показників, які визначають із співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. До них відносять:
- затрати праці на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.-год);
- затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд.-год);
- навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника;
- навантаження поголів'я худоби і птиці на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва.
Непрямі показники продуктивності праці характеризують обсяг виконаних робіт з розрахунку на одиницю робочого часу. Вони лише приблизно оцінюють рівень продуктивності праці, проте дають змогу своєчасно протягом усього періоду виробництва сільськогосподарської продукції визначати його динаміку. Звідси їх значення для контролю і аналізу змін у затратах праці в процесі виконання різних сільськогосподарських робіт. За непрямими показниками виявляють і реалізують резерви підвищення продуктивності праці на окремих стадіях сільськогосподарського виробництва.
У ринковій економіці підвищення продуктивності праці – основний чинник розв'язання економічних проблем підприємства.
Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.
Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за фактором її зростання.
Фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці:
- підвищення технічного рівня виробництва;
- вдосконалення управління організації виробництва та праці;
- зміна обсягу виробництва продукції;
- галузеві фактори;
- введення в дію й освоєння нових об'єктів.
Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити із відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактору або їх сукупності.
Продуктивність праці – це виробіток продукції на одного працюючого. На підприємстві продуктивність праці визначається за формулою:
, (1)
де ВП – обсяг продукції (шт., т, м3, м2, грн., н-год.);
Чсс – середньосписковий склад промислово виробничого персоналу (ПВП), чол.
Виробіток буває :
–
річний:
(2)
– годинний :
(3)
де Ф – відпрацьована кількість часу за рік,
– денний:
(4)
де Др – відпрацьована кількість днів за рік.
Продуктивність праці може бути визначена і як кількість продукції за одиницю часу.
(5)
де Т – час, витрачений робітником на виробництво продукції.
Трудомісткість – це кількість робочого часу на одиницю продукції:
. (6)
Зріст продуктивності праці визначається за формулою:
, (7)
де Пф – фактичний виробіток на одного працюючого;
Ппл – плановий виробіток на одного працюючого.
Зріст продуктивності праці (%) за рахунок зменшення чисельності працюючих визначається за формулою:
(8)
де D П – зріст продуктивності праці;
Еч – економія чисельності, чол.;
Чб – чисельність ПВП, розрахована для обсягів вироб ництва планового періоду за виробітком базисного року, чол.
Зріст продуктивності праці (%) залежно від зміни об’єму виробництва і чисельності працюючих визначається за формулою:
(9)
де Ву – плановий приріст виробництва, %;
Чу – збільшення кількості працюючих за планом, %.
