Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tema2.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
215 Кб
Скачать
☆

5. Завдання, принципи та методи нормування праці в сільськогосподарських підприємствах.

3авдання нормування - визначення норм затрат праці на виробництво одиниці праці чи готової продукції з урахуванням конкретних умов господарства.

Правильно поставлене технічне нормування в сільськогосподарських підприємствах служить важливим засобом удосконалення організації праці та зниження її затрат у процесі виробництва. Воно дозволяє раціоналізувати матеріальні фактори виробництва та поліпшити форми і методи організації праці. Лише при чітко налагодженій, об'єктивній оцінці трудових затрат працівників сільського господарства в процесі виробництва можна дотримуватись принципу матеріальної заінтересованості.

Суть нормування праці в тому, щоб визначити величину затрат живої праці на виконання певного виду роботи в конкретних техніко- організаційних умовах і встановити на цій основі міру праці) У сільському господарстві науково обгрунтовані норми допомагають правильно розрахувати кількість і склад агрегатів при виконанні певного виробничого процесу, доцільніше розставити за робочими місцями сільськогосподарські машини та працівників, добиватися відповідної пропорційності, злагодженості та безперервності в роботі. Будучи ефективним засобом мотивації праці всіх категорій працюючих, нормування в поєднанні з іншими елементами організації праці та технології виробництва сприяє раціоналізації трудових процесів, усуненню витрат робочого часу, оптимальному об'єднанню колективних зусиль на основі прогресивних форм кооперування праці.

Керівники та адміністрація підприємств зобов'язані забезпечити запровадження у встановленому чинним законодавством порядку нові прогресивні нормативи і норми часу, постійно удосконалювати організацію праці, забезпечувати широке впровадження технічно обгрунтованих норм для усіх категорій працюючих, вводити міжгалузеві та галузеві нормивиробітку, часу, обслуговування, нормативи чисельності, затверджувати нові і переглядати діючі нормативи, а також нормовані завдання для робітників погодинників, систематично проводити аналіз норм і нормативів праці, створювати умови для високопродуктивної робити та підвищення продуктивності.

Нормування праці - це сукупність методів, прийомів та розрахунків за допомогою яких встановлюються обгрунтовані норми праці.

Вихідними величинами, що регламентують встановлення норм, є нормативи часу на виконання окремих елементів операцій за їх складовими: швидкість руху агрегату, ширина захвату агрегату, режим роботи устаткування та ін.

До основних принципів нормування праці, положення яких слід враховувати при визначенні норм виробітку, належить:

• Технічне, економічне й психофізіологічне обгрунтування норм виробітку в умовах застосування економічно вигідної технології і раціональної організації праці та при збереженні оптимальної інтенсивності праці виконавця протягом усієї робочої зміни з урахуванням різниці продуктивності праці при входженні в роботу, в інтенсивний її період і при зниженні продуктивності внаслідок втоми.

• Єдність і гнучкість при розробці норм виробітку на ідентичні роботи з урахуванням диференційованих нормоутворювальних факторів - забур'яненості поля, висоти травостою, фізичного стану грунту, його вологості тощо.

• Диференціація норм праці залежно від природно-економічних і організаційно-технічних умов.

• Прогресивність норм парці залежно від технології виробництва, новітності технічних засобів, раціональної організації праці, робочих місць, методів та прийомів праці.

• Нормування допоміжних робіт і робіт обслуговуючого персоналу.

Методи нормування праці - це дослідження трудового процесу за основними його елементами та визначення способу, за допомогою якого встановлюється норма виробітку.

Існують два принципово відмінні методи нормування праці: сумарний і аналітичний (за елементами).

Сумарний - норми виробітку встановлюють експериментальним шляхом не на окремі елементи трудового процесу, а відразу на весь процес, тобто сумарно, шляхом середнього фактичного виробітку групи працівників (знаходять середньостатистичну величину).

Різновидом цього методу є також визначення, яке грунтується на порівнянні з нормою виробітку на аналогічну роботу за технологічну роботу за технологією та технічними засобами виконання.

При сумарному методі не враховується рівень технологій і організації праці, її раціональні методи та прийоми, не розкриваються можливі резерви підвищення продуктивності праці від впровадження досконалих технічних засобів та інших факторів. Тому метод сумарного нормування праці можна застосувати на обмежене коло робіт, термінові роботи на які норм виробітку немає.

Основним методом нормування праці в сільському господарстві є аналітичний метод нормування праці за елементами. Він передбачає поділ процесу праці на окремі складові з наступним детальним вивченням методів та прийомів праці, затрат часу по кожному з них та визначенням раціональної послідовності виконання трудового процесу. Аналітичний метод має два різновиди: аналітично-експериментальний і аналітично- розрахунковий.

Аналітично-експериментальне нормування виключає проведення певних спостережень та досліджень безпосередньо при виконанні того процесу, на який встановлюється норма виробітку.

Суть аналітично-розрахункового методу в тому, що норми виробітку (обслуговування) встановлюють за типовими нормативами, диференційованими за природними й організаційно-технічними умовами.