Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
9 сем тема №5 студ правленая1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
496 Кб
Скачать
☆

Методи дослідження кісткової тканини щелеп

Рентгенографія - основний метод оцінювання стану кісткової тканини. За допомогою рентгенографії уточнюють діагноз, проводять диференціальну діагностику, вивчають ступінь і поширеність процесу в кістковій тканині, його динаміку, визначають повноцінність кісткового ложа, зв'язкового апарату, обирають найбільш раціональні ортопедичні конструкції, контролюють ефективність лікування.

Під час оцінювання стану кісткової тканини щелеп за допомогою рентгенограм необхідно враховувати варіанти нормальної будови кістки коміркового відростка.

При аналізі рентгенограм звертають увагу на форму, висоту, стан верхівок міжкоміркових перегородок, рівень мінералізації губчастої речовини, стан кортикального шару (пластинки) тощо.

Рентгенографію кістки коміркового відростка проводять внуїрішньо-ротовим та позаротовим методами. Внутрішньоротовий контаїшшй метод дає змогу отримати чітку структуру кісткової тканини обмеженої ділянки. Рентгенівську плівку, розмірами 2 х 3 см або 4x5 см, притискають пальцем пацієнта до язикової поверхні ясен обстежуваних зубів паралельно до поверхні коміркового відростка. Центральний рентгенівський промінь направляють перпендикулярно до бісектриси кута, утвореного віссю зуба та поверхнею плівки (мал. 136). Голову пацієнта під час рентгенографії фіксують на підголівнику крісла. У дітей та при підвищеному блювотному рефлексі у дорослих рентгенографію зубів проводять вприкус.

Для більш точного визначення глибини пародонтальних кишень використовують спеціальні градуйовані штифти, уведення в кишені рентгеноконтрастних речовин тощо. Калібровані штифти виготовлюють з металу (нержавіюча сталь, срібло) або гутаперчі і градуюють з інтервалом 2 мм. Штифти вводять у пародонтальні кишені до відчуття твердої перешкоди і проводять рентгенографію. Як рентгеноконтрастні речовини використовують йодовмісні розчини, сульфат барію з гліцерином; препарати, що містять оксид цинку, порошок срібла тощо.

Для обстеження зубів і тканин пародонта позаротовим методом використовують панорамну рентгенографію та ортопантомографію.

Збільшена панорамна рентгенографія дає змогу усунути деякі недоліки внутрішньоротового обстеження. Принцип методу ґрунтується на отриманні ідентичних стандартних рентгенограм завдяки максимальному наближенню джерела рентгенівського випромінювання до об'єкта. Особливістю апарата для панорамної рентгенографії є наявність спеціальної рентгенівської трубки, тубус якої під час проведення рентгенографії уводять у порожнину рота хворого. Цим досягають чіткості зображення на рентгеншській плівці.

Рентгенівську плівку, розміром 18 х 24 см, поміщують у спеціальну еластичну касету з підсилювальним екраном високої роздільної здатності. Під час проведення рентгенографії хворий фіксує касету руками в ділянці середньоїї або нижньої третини обличчя При використанні даної методики на рентгенограмах отримують збільшене в 2 рази зображення. Панорамну рентгенографію кожної щелепи проводять окремо, на плівці отримують зображення усієї шелепи (верхньої або нижньої) з повним зубним рядом. На знімку верхньої щелепи, окрім того, є зображення верхньощелепних пазух, частково порожнини носа та виличних кісток

Ортопантомографія (панорамна томографія) дає змогу отримати зображення обох щелеп на одній плівці. Дослідження проводять на спеціальному апараті – ортопантомографі (мал. 138), в якому касета з плівкою, що має форму напівцилиндра, розміщені на протилежних кінцях одної осі апарата. При проведенні рентгенографії рентгенівська трубка і плівка обертаються концентрично, описуючи неповне коло навколо голови пацієнта. Його голову фіксують нерухомо у спеціальному пристрої апарата. Касета з плівкою, обертаючись навколо голови, перемішується також і навколо своєї осі. При цьому рентгенівське проміння послідовно засвічує різні відділи щелеп і це фіксується на плівці. За потреби рентгенівська трубка може обертатися навколо трьох осей, що дає змогу забезпечити перпендикулярний орторадіальний напрямок променів відносно обстежуваної ділянки голови.

Панорамна томографія дає змогу отримати зображення усієї зубо-щелепної системи, як єдиного функціонального комплексу (мал. 139). Недоліком отриманої ортопантомограми є недостатньо чітке зображення структури кісткової тканини, переважно в ділянках передніх зубів. Останнім часом значного поширення набули дентальні рентгенівські апарати, з'єднані з комп'ютером (мал. 140). Вони дозволяють отримати зображення зубів та щелеп як на спеціальній рентгенівській плівці, так і за допомогою спеціальних датчиків. Це дає змогу значно (у десятки або й сотні разів) зменшити дозу опромінення, якої зазнає пацієнт при проведенні рентгенографічного дослідження. Потім зображення обробляють за допомогою спеціальної комп'ютерної програми і виводять на екран монітора. За допомогою комп'ютера рентгенівське зображення можна ретельно проаналізувати, збільшити його і виділити необхідну ділянку. За потреби зображення можна зробити об'ємним, змінити його колір (залежно від щільності зображення або іншого показника), провести цифровий аналіз щільності зображення, вимірювання розмірів різних анатомічних або патологічних об'єктів тощо (мал. 141). Отримані дані заносять до комп'ютерної історії хвороби пацієнта, де вони можуть зберігатися тривалий час. Це дуже зручно, оскільки при подальших відвідуваннях хворого можна порівнювати отримані в різний час дані обстеження і об‘єктивно простежити динаміку патологічного процесу.

Електрорентгенографія дає змогу отримати рентгенівське зображення обстежуваного об‘єкта на звичайному папері. Для цього за допомогою спеціального пристрою до рентгенівського апарата отримують приховане зображення обстежуваного об‘єкта на електрично зарядженій пластинці. Рентгенівське випромінювання під час експозиції руйнує заряд пластинки залежно від рівня щільності структури об‘єкта. У результаті виникає приховане електростатичне зображення, яке опилюють спеціальним порошком і таким чином переносять його на папір. За допомогою електрорентгенограми можна отримати контрасне зображення структури кісток і м‘яких тканин, що являє собою певну клінічну цінність і є економічно доцільним.

Ехоостеометрія дає змогу кількісно оцінити стан кісткової тканини ще-леп за допомогою ехоостеометра ЕОМ-01ц. Датчики, що передають і приймають ехоеигнали, для кращого контакту заздалегідь змазують вазеліном і щільно притискають до слизової оболонки або шкіри у проекції обстежуваної ділянки кістки. При захворюваннях пародонта спостерігається збільшення часу поширення ультразвукової хвилі, який реєструється апаратом. Даний метод можна використовувати для доповнення рентгенологічного дослідження під час масових обстежень організованих контингентів населення. У деяких випадках він може замінити рентгенографію.

Таблиця 1

Захворювання Перебіг

Скарги

Клініка

Рентгенологіч на картина

Папіліт катаральний

І

гострий

біль під час їжі, постійний або

короткочасний, ниючий

гіперемія, набряк ясенного сосочка, зміна контурів, «зглаженість» вершини, ясенна кишеня, інколи видно сліди травми

без змін

хронічний

ниючий біль в ділянці ясневого сосочка

контури ясенного

сосочка

згладжені,

набряклість,

пастозність,

ціанотичність,

кровотеча при

пальпації

те ж саме,

можливий

остеопороз 53

верхівки

міжзубної

перегородки

гіпертрофічний папіліт

хронічний

розростання, кровотеча з ясенного сосочка під час їжі

ясенний сосочок збільшений в розмірах, щільної або пухкої консистенції, інколи виповнює каріозну порожнину. Кровоточивість при механічному подразненні, ясенна кишеня

остеопороз вершини міжальвеоляр ної

перегородки, компактна пластинка не ушкоджена

катаральний гінгівіт

гострий

біль, набряк, кровоточивість, печія уражених ділянок ясен, біль

підсилюється під час їжі, розмові

різка гіперемія, набряк ясен, вершини сосочків згладжені, при пальпації болючі, кровоточать

без змін

хронічний

кровоточивість ясен під час прийому їжі, незначний біль

ясна набряклі, гіперемійовані, з ціанотичним відтінком, при

подразненні

інколи кровоточать, і

ясенний край і

потовщений, у

вигляді валика,

утворюються

ясенні кишені

остеопороз вершин

міжальвеолярних

перегородок,

при тривалому

процесі

можлива

рівномірна їх

резорбція

генералізова-

ний

пародонтит

1 хронічний

кровоточивість

ясен, неприємні

відчуття в

порожнині рота,

виділення гною

із

пародонтальних

кишень,

рухомість зубів

ясна

гіперемійовані,

набряклі, при

пальпації

кровоточать,

пародонтальні

кишені різної

глибини 3

ексудатом,

травматична

оклюзія

деструкція

кортикального

шару вершин

міжзубних

перегородок,

папілярний

остеопороз,

рівномірна

резорбція їх на

різну величину

в залежності

від ступеню

розвитку ГП,

розширення

періодонталь-

ної щілини

загострений

біль,

кровоточивість

ясен, рухомість

зубів,

неприємний

запах із рота,

інколи

утворення

поодиноких чи

множинних

абсцесів

ясна різко

гіперемійовані,

набряклі,

кровоточать

(явище

симптоматичного

катарального,

гіпертрофічного

чи виразково-

некротичного

гінгівіту) 3

пародонтальних

кишень

виділяється

значна кількість

гною. Рухомість

зубів,

травматична оклюзія

зміни ті ж, що

при

хронічному

перебігу, але

більш виражені

явища

остеопорозу,

розширення

періодонталь-

ної щілини,

нерівномірна

резорбція,

міжальвеоляр-

них

перегородок

пародонтоз

хронічний

оголення шийок

зубів, біль в

зубах від

хімічних,

механічних,

термічних

подразників

ясна бліді, анемічні, явища атрофічного гінгівіту, шийки зубів оголені, клиновидні дефекти, помірно виражена травматична оклюзія

повільно прогресуюча резорбція альвеолярного відростку горизонтально­го типу