Вікові межі зон спортивних досягнень у різних видах спорту (за в.М, Платоновим, 1984)

Вид спорту Дистанція, м	Вік, років
	Перші великі успіхи		Оптимальні можливості		Підтримка високих результатів
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
Плавання: 100, 200, 400 800, 1500	17-18 15-17	14-16 13-15	19-22 18-20	17-20 16-18	22-25 20-23	21-23 19-20
Біг: 100,200,400 800, 1500 5000, 10000	19-22 23-24 24-26	17-20 20-23	22-26 25-27 26-30	20-24 ; 22-26	27-28 28-30 31-35	25-26 27-28
Веслування: байдарка, каное	18-20 18-21	16-18	21-24 23-26	19-23	25-28 27-29	24-26
Велоспорт: Трек, шосе	17-20 17-19	16-19	21-24 20-24	20-23	25-29 25-28	24727

Багаторічне планування здійснюється передусім на об'єктивних даних середнього віку, в якому досягаються найвищі спортивні результати. Виділяють три вікові зони впродовж багаторічної підготовки спортсменів: зона перших великих успіхів (табл. 39), зона оптимальних можливостей і зона підтримки високих результатів.

Існує думка, що відбулося омолодження спорту. Проте, оптимальні вікові межі для досягнення найвищих результатів досить стабільні. Це можна пояснити тільки соціальними, методичними й організаційними чинниками. Дуже важливим чинником при перспективному плануванні є час для досягнення найвищих спортивних результатів. Для циклічних видів спорту характерні досягнення перших великих успіхів через 4-6 років після початку занять, а найвищі результати досягаються через 7-10 років тренування.

Багаторічне спортивне тренування розподілено на п'ять етапів (В.М. Платонов, 1984):

1. початкова підготовка;

2. попередня базова підготовка;

3. спеціальна базова підготовка;

4. максимальна реалізація індивідуальних можливостей;

5. збереження досягнень.

Чітких вікових меж між цими етапами не існує. Час етапів може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей, організації та методики тренувального процесу.

Етап початкової підготовки починається із зміцнення здоров'я дітей. Це досягається фізичною підготовкою. На даному етапі починають формувати техніку обраного виду спорту. Крім того, навчають техніки допоміжних і спеціально-підготовчих вправ, які посідають чільне місце в тренувальних заняттях.

Однією з обов'язкових умов тренувальних навантажень є вилучення тривалих монотонних навантажень. У цьому віці нервові процеси нестійкі, і такі фізичні навантаження можуть спричинити перенапруження нервової системи та зриви. Необхідно застосовувати різноманітні засоби й методи, які викликали б постійний інтерес до занять. Позитивно впливає ігровий метод.

На початковому етапі необхідно формувати раціональну техніку рухів. Для адаптації юних спортсменів до варіабельних умов тренувань і змагань необхідно навчати їх різноманітних варіантів техніки рухів. Це сприятиме екстраполяції техніки спортивних вправ.

Враховуючи особливості фізичного розвитку дітей цього віку, в тренувальні заняття треба вводити вправи швидкісно-силового характеру.

Етап попередньої базової підготовки характеризується такими завданнями: різносторонній розвиток фізичних можливостей, зміцнення здоров'я, подальший розвиток рухових якостей, вдосконалення рухових навичок. Цей період припадає на статеве дозрівання. Нервова система дуже збудлива, психіка нестійка, а тому необхідно різноманітними засобами підтримувати інтерес до систематичних тренувань.

Різнобічна підготовка є основою для подальшої спеціалізації. У цей період не можна захоплюватися великими обсягами спеціально-підготовчих вправ, що може прискорити процес досягнення певних результатів на даному етапі. Однак, надалі це призводить до зниження спортивної майстерності в цей період. Деякі елементи техніки спортивних рухів доводяться до рівня досконалості (їзда на велосипеді без рук, майстерне подолання різних перешкод, досконале володіння м'ячем у спортивних іграх, майстерне володіння предметами в художній гімнастиці). Це дає, зрештою, можливість варіювати параметрами техніки рухів безпосередньо в умовах змагань. Вдосконаленню технічної майстерності сприяє природний розвиток функціонального рівня сенсорних систем, у діяльності яких уже спостерігається яскраво виражена співнастроюваність (А.С. Ровний, 1975).

Незважаючи на те, що на цьому етапі тренувальний процес має загально підготовчу спрямованість, спеціалізована підготовка посідає значне місце. Аналізуючи періодизацію тренування на цьому етапи, видно, що підготовчий період займає 60% загального тренувального макроциклу.

Етап спеціалізованої базової підготовки розпочинається в більшості циклічних видів спорту з 16 років і лише в плаванні – з 13 років у хлопчиків і з 12 років – у дівчаток. Перша половина етапу присвячена загальній і допоміжній підготовці, а друга – вже спеціальній. Характерно те, що обсяг спеціальних вправ невеликий, однак інтенсивність виконання вправ наближається до змагальної. Потім застосовують спеціалізовані заняття на розвиток витривалості.

Такий перехід до планування тренувального процесу дуже підходить спортсменам, схильним до досягнення високих результатів субмаксимальної інтенсивності. До планування потрібно підходити диференційовано, тобто необхідно на основі генетично успадкованих здібностей будувати перспективне планування. Однак, важливо визначити можливості спортсмена до певної діяльності.

Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей спрямований на досягнення максимальних результатів у вибраних видах при поглибленій спеціалізації. Він характерний підвищенням обсягу спеціальної підготовки і діяльності змагання.

Головне завдання цього етапу – встановлення співвідношення засобів і методів тренування для забезпечення адаптаційних процесів до інтенсивних і великих навантажень. Кількість занять з такими навантаженнями в тижневому циклі може досягати 20 і більше.

Досягнення максимально можливих результатів суто індивідуальне і залежить від спадкових факторів. Так, наприклад, співвідношення швидких і повільних м'язових волокон зумовлює розвиток швидкісно-силових можливостей або розвиток витривалості. Разом з тим, витривалість зумовлена аеробними можливостями (МСК може розвинутися в процесі тренування на 33% вище успадкованого рівня).

Дуже важливою умовою для досягнення максимальних результатів є зміна функціональних перетворень організму, досягнутих у процесі тренування і природного розвитку.

Етап збереження досягнень триває в середньому 5-7 років і залежить від індивідуальних особливостей і виду спорту. На цьому етапі здійснюється підтримка досягнутого рівня можливостей організму спортсмена за рахунок тривалого періоду тренування, який вивчається і аналізується. Визначають, таким чином, сильні та слабкі сторони підготовки, знаходять ті необхідні засоби й методи, які необхідні для підтримки високих стабільних результатів.

Іншою особливістю цього етапу є зниження функціонального рівня адаптаційних можливостей унаслідок природної зміни органів і високих тренувальних навантажень на попередніх етапах тренування. Подальше підвищення навантаження неможливе. Отже, необхідно знаходити резерви, що дають змогу підтримувати вже досягнутий рівень можливостей організму. Для цього застосовують такі методичні прийоми, як зміна засобів і методів тренування. Тривале застосування одних і тих же вправ, стандартизація умов тренувань можуть викликати застійні явища у вигляді "бар'єрів". Необхідно змінювати режими тренувань, різні засоби, умови відновних процесів. Це сприятиме стимулюванню працездатності.

Зрештою, підвищення технічної майстерності, рівня психологічної готовності й тактичної зрілості будуть сприяти підтримці високого спортивного довголіття.