Складання звіту

Звіт повинен мати: назву роботи, мету, приладдя і інструменти, порядок виконання роботи, рисунки щодо центрування валів, розрахунки (формули 1; 2).

Результати вимірювань внести у таблицю 1, 2.

Відповіді на запитання.

1 – лінійка;

2 – напівмуфти;

3 – щуп.

Рисунок 1 – Центрування валів за допомогою лінійки і щупа.

Таблиця 1 – Результати замирювань щодо рисунка 1

Кут	00	900	1800	2700
Радіальний зазор(а),мм
Боковий зазор (b), мм

Таблиця 2 – Результати замирювань щодо рисунка 2

Кут	00	900	1800	2700
Радіальний зазор(а),мм
Боковий зазор (b), мм

Контрольні запитання

1 Яка мета роботи?

2 Як визначити знос шийки вала?

3 Як визначається величина згину вала?

4 З якою метою перевіряють родиальне й осьове биття валів?

5 Які існують способи центрування валів?

6 В чому заклечається центрування валів за допомогою:

- лінійки і щупа?

- скоби і щупа?

7 Які вимоги повинні виконуватись щодо правильного центрування

валів?

8 Які випадки замірювань можуть бути при центруванні валів?

Література

1 Касаткин Н.Л. Ремонт и монтаж металлургического оборудования.

Металургия, 1970, 312 с.

С. 55 – 60.

2 Седуш В.Я Надёжность, ремонт и монтаж металургических машин. –

Киев – Донецк: Вища школа, 1981 – 264 с.

С. 80 – 85.

Лабораторна робота №3

Тема: Розбірка, збірка і регулювання підшипникових вузлів

Мета роботи: отримання студентами теоретичних і практичних знань й навичок щодо розбірки, збірки і регулювання підшипникових вузлів, а також, за допомогою розрахунків, навчитися визначати відхилення від правильної геометричної форми за конусностю і овальностю.

Теоретичне обґрунтування

Особливості збірки підшипникових вузлів з підшипниками кочення визначаються централізованим виготовленням їх, які потребують уніфікації і стандартизації щодо при єднальних розмірів і впливанням посадки підшипників на умовах монтажу і роботи.

Під час збірки підшипникових вузлів, особливу увагу слід звернути на те, що внутрішні і зовнішні обойми підшипників не були деформовані.

Основними ознаками несправної роботи підшипників кочення можуть

бути: підвищений шум і нерівномірність обертання внаслідок пошкодження тіл кочення, зносу місць, щодо посадки до валу і корпусу, защімлення тіл кочення із-за неправильного регулювання і відсутності мастила. Підвищений нагрів здійснюється із-за несправності посадочних місць підшипників на валу і в корпусі, надлишку мастила, несправності ущільнень і т.д.

Підготовка до збірки ведеться наступним образом. Підшипники розпоковують, нагрівають 6-8% -им розчином мінерального мастила в бензині або в мастилі, нагрітому до температури 100ºС, після чого робимо контроль візуальним способом, перевіряємо маркировку, легкість обертання, розміри. Підшипники з подряпинами і корозійними плямами – вибраковують.

При підготовці вузла до монтажу перевіряємо якість посадочних місць на валу і в корпусі, справжність підшипників, комплектність з´єднальних і ущільнених деталей.

Посадочні місця (шийки вала, отвори корпусів, упорні заплечики, галтелі) не повинні мати забоїн, рисок, плям корозії, тріщин, заусенців та інших дефектів. Підшипники демонтують з вала за допомогою з´ємників , рисунок 1, який складається з двох лап, котрі можуть пересовуватися на пальцях траверси. З´ємник налаштовують для захоплювання внутрішнього кільця підшипника визначеного розміру. В центральний отвір траверси ввернуто гвинта, кінець котрого спирається у торець вала під час обертання гвинта за голівку.

З´ємника, для витягування підшипника з корпусу, побудовано однаково, рисунок 2.

Лапи, для захоплювання зовнішнього кільця підшипника, налаштовуються, на визначений розмір, гвинтом з лівою і правою нарізками.

Цього гвинта зміщено в бік від стяжного гвинта, кінець котрого розташован у траверсі за допомогою різьби, а головка спирається у верхню траверсу, котра в свою чергу, штирями спирається в корпус.

Після розбірки вузла деталі промивають, ретельно оглядають і якщо знайдено дефекта, підшипник обов´язково, замінюють. У ремонтних цехах підшипник не ремонтують, а встановлюють посадочні поверхні. Перед монтажем підшипника до валу, його нагрівають в мастильній ванні до 70 - 80ºС на протязі 15-20 хвилин, напресовувають на вал й, ударами молотка по оправці з упорами о внутрішнє кільце, зміщують його до упору в заплечики вала, рисунок 3.

При одно часовому напресовуванні підшипника до валу і в корпус використовують оправку з упорами у торці обох кілець.

Посадку зовнішнього кільця до корпусу здійснюють з нагрівом корпусу або охолодженням підшипника з використанням оправки щодо зовнішнього кільця.

Відхилення від правильної геометричної форми за конусностю і овальностю, для вала і корпуса повинні задовольнятись умовам:

. (1)

. (2)

де, d,D – номінальні розміри вала і корпуса підшипникового вузла, мм;

- вимірювальні діаметри вала і корпуса, мм;

i – допуск щодо діаметру посадочної поверхні, визначається за допомогою таблиці допусків і посадок, мм;

Ψ – коефіцієнт точності обробки геометричної форми вала, для підшипників нормального, підвищенного і високого класів точності, Ψ=0,5; для останніх Ψ=0,25.

Биття за плечиків S вимірюють, під час обертання вала, за допомогою індикатора, котрий встановлюється у торця заплечиків.

Для підшипника визначаємо допустимі зазори,

- щодо вала:

; (3)

- щодо корпусу:

. (4)