Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 2-3. Фондова, експозиційна науково-дослі...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
129 Кб
Скачать
☆

Режим музейного зберігання

Найважливіші зовнішні причини руйнування музейних предметів (крім руйнувань, що викликані технічними аваріями та стихійними лихами):

• значна та різка зміна температури і вологості, відхилення цих параметрів від нормативних;

• шкідливий вплив світла або нестача його;

• забруднення повітря агресивними газовими складовими, пилом, кіптявою, сажею;

• біологічні шкідники;

• використання нестійких матеріалів (фарб, тканин тощо) та недосконалих технологій при виготовленні предметів, що згодом увійшли до музейних колекцій;

• недбайливе ставлення до предмета, що призводить до механічних пошкоджень;

• неправильне зберігання і використання цих предметів до їх надходження в музей та в самому музеї.

Руйнування музейних предметів може бути наслідком невмілого або необережного користування, несвоєчасного проведення реставрації.

 Збереження музейних фондів

а) Режим зберігання фондів. Організація охорони музейних приміщень:

Музейні фонди – це колекції, які знаходяться в сховищах, експозиціях або на виставках музею.

Збірки різноманітних предметів потребують певних умов і системи зберігання – забезпечення потрібного режиму в фондах, створення відповідних умов для збереження різних категорій пам'яток від псування або розкрадання, нагляду за станом музейних колекцій, консервації їх та реставрації. Охоронна робота починається відразу ж після надходження пам'ятки до музею і її обліку. Збереження фондів відбувається сховищах, в експозиції, під час переміщень музейного предмету в музеї та за його межами.

Положення про організацію зберігання фондів визначаються Інструкцією “З музейного обліку, зберігання та використання пам‘яток державної частини Музейного фонду України” від 25 жовтня 2007 р. розробленою відповідно до Законів України “Про музеї та музейну справу” (зі змінами), “Про охорону культурної спадщини”, Положення “Про Музейний фонд України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 № 1147, Порядку занесення унікальних пам’яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 25.10.2001 № 653, Інструкції “З організації охорони державних музеїв, історико-культурних заповідників, інших важливих об'єктів культури підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України” від 30.07.2004р. № 846/489 та інших нормативних документів [Інструкція з музейного обліку, зберігання та використання пам’яток державної частини музейного фонду України 25 жовтня 2007 р. //mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/88140].

Всі колекції музею поділяють на дві групи: а) основний музейний фонд і б) фонд науково-допоміжних матеріалів.

Основний музейний фонд становлять оригінальні пам'ятки історії, природи, матеріальної і духовної культури людства. Матеріали основного фонду систематизують в історико-хронологічному порядку з дотриманням географічних зон. Наприклад, історичні музеї мають в основних фондах відділи: палеоліту, неоліту, бронзи, залізного віку тощо. У межах історичних, хронологічних і географічних груп пам'ятки зберігають ще за матеріалами: скло, кераміка, метал тощо, враховуючи при цьому їхні фізичні властивості, неоднакові вимоги щодо зберігання. Іноді в музеях використовують ще тематичну систему зберігання, відповідно до якої пам'ятки розмішають у фондах за тематикою, пов'язаною з профілем музею, його структурою або експозицією.

Фонд науково-допоміжних матеріалів зберігають окремо від основного, організуючи його за тією самою системою – в історико-хронологічному порядку з дотриманням географічних зон. Так само враховують специфіку зберігання різних матеріалів, їх особливості (наприклад, вид пам'ятки, її розміри тощо). Окремо зберігають у музеях коштовності, фотоматеріали, рукописи, книги, створюючи для них відповідні умови та особливий порядок.

Для розміщення предметів різних категорій використовуються різні типи меблів. Обладнання бажано максимально стандартизувати за видами музейних предметів, групуючи за вимогами світлового, температурно-вологісного та біологічного режимів.

Температурний і вологісний режим – важливий чинник зберігання колекції у музейних приміщеннях, адже коливання призводять до розширення і стискання матеріалів, а, отже, – до руйнування речей.

Температурно-воложистий режим залежить від засобів, якими створюється та підтримується певний рівень температури та відносної вологості повітря, тобто в будівлі музею може бути нерегульований режим або регульований, що підтримується необхідними інженерно-технічними засобами (наявність систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря).

Висока температура особливо небажана для паперових документів, виробів із дерева, воску, парафіну, тканин, для одягу, килимів тощо. Низька температура згубна для олов'яних виробів, скульптури тощо.

При створенні мікроклімату слід враховувати “допустимі” та “оптимальні” параметри температури та відносної вологості повітря, які визначаються змінами, що відбуваються в матеріалах при коливаннях температури та вологості повітря.

У діапазоні допустимих значень не відбувається істотної руйнації матеріалів. Допустимим діапазоном повітряних параметрів у музейних приміщеннях при комплексному зберіганні є: температура повітря 15 – 24° С, відносна вологість – 40 – 65 %. Нижня межа діапазону відносної вологості повітря менше ніж 40 % призводить до зневоднення матеріалу, його деструкції та прискореному старінню. Верхня межа – 65 % – є сприятливою для розвитку мікроорганізмів.

Оптимальними параметрами повітряного середовища при комплексному зберіганні експонатів є температура повітря 18-20 ° С, відносна вологість повітря – 50-55 %. Температуру і вологість у музейних приміщеннях виміряють термометрами, гігрометрами, гігрографами або психрометрами, які розміщають, як правило, біля входу у зали. Двічі на добу показання цих приладів заносять у спеціальний Журнал реєстрації умов зберігання. Ступінь сухості повітря у приміщенні регулюють [Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство (на матеріалах музеїв Української РСР). – К.: Головне видавництво Видавничого об’єднання “Вища школа”, 1980. – 119 с.; 75-82].