4.4 Методика проведення вимірювань акустичного каротажу

Свердловинний прилад опускають на задану глибину та, підключивши пульти до каротажного осцилографа, проводять регулювання вимірювальних каналів і встановлення масштабу запису кривих часу та амплітуд.

Переводять схему калібрування в позицію стандарт сигналу та встановлюють необхідний стандарт-сигнал.

Після встановлення масштабу записують нульові значення та стандарт-сигнали часових.

Переводять пульт в режим вимірювання, регулюють чутливість амплітудного дискримінатора так, щоб схема вимірювання T₁ і T₂ не реагувала на шуми і в той же час відмічала моменти першого вступу поздовжньої хвилі приблизно на половині першої амплітуди. Дане регулювання проводять спостерігаючи на екрані осцилографа за хвильовою і картинкою з мітками моментів спрацьовування схеми вимірювання часу.

Для налагодження каналів вимірювання амплітуд на реєстратор подають калібровані сигнали, які відповідають їх нульовому та одному із стандартних значень. Масштаб запису A₁ і A₂ вибирають у межах 0.5-2 В/см. Для запису коефіцієнта затухання  використовують масштаб 2 або 4 (дБ/м)/см. Калібровані сигнали реєструють.

Вимірювання проводиться при підйомі свердловинного приладу зі швидкістю не більше 1200 м/год. У процесі вимірювання за допомогою осцилографа контролюють розміщення міток спрацьовування схеми відліку часів на хвильових картинках і при необхідності його коректують регулюванням чутливості дискримінатора амплітуд.

У кінці діаграми для контролю стабільності апаратури реєструють калібровані сигнали часів і амплітудних параметрів.

Результати акустичного каротажу в комплексі з іншими геофізичними методами дозволяють розв’язувати наступні задачі пошуково-розвідувальної та промислової геології:

• літологічне розчленування та кореляція розрізів свердловин;

• стратиграфічна прив’язка відкладів;

• виділення пластів-колекторів;

• визначення характеру насичення пластів;

• визначення коефіцієнта пористості;

• визначення розміщення газорідинного та водонафтового контактів;

• контроль за якістю цементування обсадної колони.

4.5 Технічні умови проведення акустичного каротажу

Вимоги до вимірювальних зондів АК:

• свердловинний прилад центрують;

• діапазони вимірювання ΔT заломлених позовних і Лемба хвиль – 120-660 мкс/м, поперечної – 170-660 мкс/м, Стоунлі – 600-1550 мкс/м;

• діапазон вимірювання коефіцієнта ефективного затухання на довжині вимірювального зонда – 0-30 (40) дБ/м;

• діапазон вимірювання амплітуд при ефективному затуханні 0-40 дБ/м – 0-78 дБ/м у статичному положенні приладу і 0-66 дБ/м при русі приладу в свердловині;

• межі допустимих основних відносних похибок вимірювання ΔT і α – ±1-3 і ±12.5% відповідно;

• додаткові похибки вимірювання ΔT, A і α, які викликані зміною напруги живлення на ±10%, тиску на 1 МПа, температури на 10ºС, не повинні перевищувати 0.3, 0.01 і 0.1 значень основних похибок відповідно.

Контрольні записи виконують в інтервалі незацементованої колони протяжністю не менше 50 м.

Значення інтервального часу поздовжньої хвилі в незацементованій обсадній колоні повинно знаходитись в межах 185-187 мкс/м, затухання – 1-5 дБ/м.

Значення інтервальних часів поздовжньої хвилі навпроти опорних пластів (пласти ангідриту, кам’яної солі, щільних вапняків та доломітів) не повинні відрізнятись від відомих значень більше ніж на ±3%.

Розбіжності інтервальних часів основного і повторного замірів не повинні перевищувати ±3%, а ефективного затухання – ±5дБ/м в інтервалах глибин протяжністю не менше 10 м.