Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка Електрика_Магнетизм_2011.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

3. Регулювання струмів і напруг

Найпростішим чином змінювати силу струму і напругу в електричному колі можна за допомогою ввімкнутого в електричне коло змінного опору, що називається реостатом. Для плавного регулювання опору в лабораторній практиці використовується реостат із ковзаючим контактом. Він складається з керамічного циліндра, на який щільно один до одного намотані витки дроту з малим температурним коефіцієнтом опору і високим питомим опором без ізоляційної оболонки. Ізоляція між витками забезпечується плівкою окисів на поверхні витків. Кінці дроту (обмотки) виведені до двох клем. Вздовж обмотки розташований латунний стержень, на кінці якого (або на обох кінцях) є клеми. По стержню може переміщуватись так званий повзунок (рухомий контакт) з ізольованою ручкою, який за­безпечує контакт між обмоткою реостата і латунним стержнем за допомогою стальних пружин, що щільно прилягають до витків. При переміщенні повзунка пружини ковзають по витках реостата, руйнуючи окисний ізолюючий шар, внаслідок чого забезпечується електричний контакт між обмоткою і латунним стержнем без порушення ізоляції витків один від одного.

Реостат вмикають в коло послідовно, підключаючи до однієї з клем обмотки (“нижньої” клеми) і до клеми стержня (“верхньої” клеми). Пересуваючи повзунок вздовж обмотки, можна вмикати в коло більшу чи меншу кількість витків обмотки (змінювати довжину дроту обмотки, по якому проходить струм), і таким чином змінювати ввімкнутий в коло електричний опір, що пропорційний, як відомо, довжині провідника.

Схема ввімкнення реостата в електричне коло показана на рис. 1, на якому — електрорушійна сила джерела струму,  — повний опір реостата (всієї його обмотки), — опір споживача струму, який називають електричним навантаженням. Рухомий контакт реостата позначений стрілкою. Змінюючи опір реостата від 0 до , можна згідно із законом Ома регулювати силу струму через навантаження від до і напругу навантаження в межах від до , якщо знехтувати внутрішнім спором джерела стуму.

Описана схема регулювання струму і напруги має ряд недоліків. Зокрема, ця схема непридатна у тих випадках, коли не­обхідно змінювати струм через навантаження, не змінюючи при цьому напругу на навантаженні. Непридатна вона також для використання в слабкострумових електричних колах, в яких через навантаження (електричний пристрій чи прилад) проходить малий струм (наприклад, величиною в кілька мікроампер і менше) при напрузі у кілька десятків вольт. У таких випадках використовується схема, яка зображена на рис. 2. Згідно з цією схемою джерело струму замкнуте на постійний опір  через який проходить струм . Спад, напруги на опорі що становить частину опору , дорівнює . Отже напруга (е.р.с. джерела струму) ділиться у відношенні . Тому така схема називається дільником напруги або потенціометром, оскільки вона використовується також і для вимірювання напруги (різниці потенціалів) методом компенсації.

Реостати з ковзаючим контактом можна також вмикати і по схемі потенціометра. Для цієї мети вони мають три виводи: дві клеми обмотки (кінці обмотки) і клему повзунка (рухомого контакту). Переміщуючи повзунок потенціометра, можна плавно змінювати напругу , що знімається з опору , в межах від 0 до . Ця регульована напруга використовується для живлення навантаження . Струм через навантаження дорівнює і при зміні від 0 до буде плавно змінюватись від 0 до . Однак, як показують більш детальні розрахунки, при використанні схеми потенціометра повинна виконуватись умова .

Дротяні змінні опори, які застосовуються в радіотехніці, намотуються не на циліндр, а на тонку пластину, яка зігнута як підкова. Повзунок ковзає по цій обмотці, обертаючись навколо осі, що проходить через центр підкови. Повзунок і кінці обмотки виводяться на латунні пелюстки для припаювання проводів. Високоомні радіотехнічні потенціометри мають таку ж конструкцію з тією лише різницею, що замість обмотки на підковоподібну пластину наноситься тонкий шар провідного матеріалу.