10.2 Законодавство в галузі стандартизації та сертифікації.

Для визначення необхідної інформації і правильного використання правових норм стандартизації, метрології та управління якістю продукції потрібно знати структуру законодавства та її місце в єдиній системі українського законодавства. Законодавство в галузі стандартизації, метрології та управління якістю продукції має наступні задачі:

• регулювання діяльності державних органів, підприємств, організацій різних форм власності та громадян по розробці, виробництву, реалізації і використанню продукції;

• встановлення прав, обов'язків і відповідальності усіх учасників суспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб людей, трудових колективів і усього суспільства в продукції високої якості, яка відповідає вимогам безпеки життя і здоров'я людей та збереженню навколишнього середовища.

Законодавство в цих галузях поділяється на дві групи:

1 - нормативні акти, спеціально видані з питань стандартизації,

метрології і управління якістю продукції, які визначають політику

держави в галузі управління якості;

2 -- правові норми щодо якості продукції, які містяться в нормативних актах з широкого кола питань.

До першої групи належать нормативні акти, які є правовою базою проведення робіт зі стандартизації, метрології та забезпечення єдності вимірювань у країні. До них належать: Декрет "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 р. № 46-93; Декрет "Про Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 08.04.93 р. № 30-93; Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.98 р. № 113/98-ВРтаінші.

Останніми роками прийнято низку важливих нормативних актів, які присвячені питанням стандартизації та якості продукції або спрямовані на рішення цих питань в комплексі з іншими народногосподарськими проблемами. Особливо потрібно зупинитися на Законі України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", який прийнято 23.12.97 р. № 771/97-ВР. У цьому Законі наведено задачі та форми рішення проблем якості, правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення. Законом регулюються відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування.

До нормативних актів другої групи належать правові норми і нормативні акти, що регулюють відносини щодо якості продукції, а саме: Закон України "Про підприємство в Україні" від 27.03.91 р. № 887-12 зі змінами і доповненнями; Закон України "Про захист прав споживачів" від 15.12.93 р. зі змінами та доповненнями; Закон України "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.94 p.; Закон України "Про ветеринарну медицину від 25.06.92 p.; Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 26.06.91 р. та інші. Порушення чинного законодавства цих Законів може бути встановлено шляхом проведення екологічної експертизи згідно із Законом України "Про екологічну експертизу" від 9.02.95 р.

Спеціальними нормативними актами у сфері управління якістю є нормативні акти Держстандарту України, які регламентують важливі питання розробки, впровадження і функціонування систем управління якістю продукції, проведення правової експертизи нормативних документів. До спеціальних нормативних актів належать нормативні документи на продукцію, а також організаційно-методичні стандарти.

Питання якості продукції знаходять рішення в нормативних актах, які присвячені удосконаленню господарського механізму, прискоренню науково-технічного прогресу. Детально питання якості продукції і відповідальність за постачання продукції неналежної якості регулюється Положенням про постачання товарів народного споживання і Основними умовами регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій та іншими нормативними актами. Норми, які регулюють якість продукції, включені в устави, кодекси, нормативні акти, що регулюють порядок пред'явлення і розгляд претензій, розв'язання господарських суперечок.

Служби Держстандарту України постійно виявляють у торговельній мережі різні фальсифіковані продукти і вживають попереджувальні заходи щодо запобігання появи таких товарів на ринку. Серед лідерів фальсифікованої продукції - лікеро-горілчані вироби, бо саме їх фальсифікація сприяє отриманню величезних прибутків. На запобігання цьому спрямована дія постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.98 р. № 1809 "Про додаткові заходи щодо недопущення імпорту неякісних лікеро-горілчаних виробів", якою передбачена сертифікація імпортної лікеро-горілчаної продукції з атестацією виробництва згідно з правилами, чинними для вітчизняних товаровиробників. З моменту введення в дію цієї постанови лише одна фірма з Франції звернулася з заявою на сертифікацію своєї продукції в Україні.

Отже, чинне законодавство України складає міцну нормативну базу стандартизації і якості продукції на усіх рівнях управління народним господарством. Однак слід відзначити, що законодавство ще не повною мірою відповідає суспільним вимогам. Ускладнює його практичне застосування в нових умовах ринкової економіки наявність різних форм власності. Нині на розгляді у Верховній Раді України знаходяться проекти законів "Про відповідальність постачальників за

виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції", "Про порядок утилізації та вивезення неякісної і небезпечної продукції", "Про державне регулювання виробництва і реалізацію екологічно чистої продукції" та інші.

Перед нашим суспільством стоїть важливе завдання - розробити і прийняти цілу низку законів, які б забезпечили справжній захист споживачів. Адже тільки держава може і повинна бути надійним гарантом цих прав.