2. Сприяючі чинники

а. Незрілість нервової регуляції кишкової перистальтики.

б. Гіперплазія брижових лімфатичних вузлів або пейерових бляшок в ілеоцекальній ділянці внаслідок попередньої вірусної інфекції.

в. Субклінічна родова травма шийного відділу хребта, що супроводжується дискінезією ШКТ.

г. Неправильне введення прикорму.

3. Клінічна картина а. Характерна тетрада симптомів:

1) Раптовий шоковий переймоподібний біль в животі, що супроводжується блідістю.

2) Блювання, зазвичай супроводжує больовий напад

3) Стілець у вигляді грудочок слизу, забарвленого кров'ю (малинове желе)

4) Пальпується інвагінат — помірно болюче утворення циліндричної форми в правій клубовій ділянці або правому підребер'ї.

б. Під час нападу болю дитина неспокійна, сідає навпочіпки, встає на карачки. Больові напади чергуються зі світлими проміжками.

в. Рефлекторна блювота (не у всіх випадках).

4. Діагностика

а. Анамнез.

б. Дані об'єктивного обстеження.

в. Дані рентгенографії органів черевної порожнини.

1) На оглядовій рентгенограмі можна побачити збіднені газом ділянки в правому нижньому квадранті черевної порожнини (найчастіше) або ознаки кишкової непрохідності (чаші Клойбера), іноді затінювання в проекції інвагіната.

2) Рентгенографія з контрастуванням барієм або повітрям (пневмоіригографія) дозволяє знайти інвагінат. Головка інвагіната виглядає як риб'яча паща або клешня рака, тризуб, двозуб.

г.Уточнюють діагноз за допомогою УЗД (симптом псевдонирки або мішені) або лапароскопії.

5. Диференціальна діагностика. Частіше захворювання диференціюють з дизентерією (табл.1).

Табл.1 Диференціальна діагностика іввагінаціїі і дизентерії

Ознака	Інвагінація	Дизентерія
Вік	Частіше до 1 року	Частіше старші 1 роки
Початок	Гострий, раптовий	Поступовий, з передвісниками
Біль	Переймоподібний, інтенсивний	Переймоподібний, менш інтенсивний
Поведінка	Неспокійний, сідає навпочіпки, встає на карачки	Більш спокійний
Стілець	Мізерний, з грудочками слизу і домішкою крові малинове желе)	Рідкий, з великою кількістю гнійного слизу і прожилками крові
Температура Тіла	Нормальна	Підвищена
Живіт	М'який, справа у верхньому або нижньому квадранті пальпується хворобливий інвагинат	М'який, помірно хворобливий, в лівій клубовій області пальпується хвороблива сигмовідная кишка
Тенезми	Не характерні	Характерні

Будь-який сумнів в діагнозі слід трактувати на користь інвагінації.

6. Лікування є консервативне і оперативне:

Показання до консервативного лікування (ефективне приблизно у 75% випадків):

1. Грудний вік (відсутність механічних причин виникнення інвагінату).

2. Час проведення - до 12 годин з початку проведення за умови наявності інвагінату у товстій кишці. Час проведення до 24 годин – лише при точному встановленні д-зу сліпоободової чи тостокишкової інвагінації.

3. Відсутність перитонеальних явищ та множинних патологічних рівнів на оглядовій рентгенограмі.

4. Проведення у спеціалізованому стаціонарі кваліфікованим спеціалістом під рентгенконтролем за допомогою апарата Річардсона: під наркозом у пряму кишку нагнітається повітря до тиску 40 мм рт.ст. (до появи тіні інвагінату), потім нагнітають повітря під контролем ЕОП до розправлення тіні інвагіната.

Критерії розправлення інвагінату:

1) повітрям заповнюється вся товста кишка,

2) відсутність тіні інвагінату в просвіті товстої кишки,

3) поява повітря у тонкій кишці,

4) клінічно покращується стан дитини,

5) пальпаторно інвагінат не пальпується.

У всіх інших випадках показана невідкладна операція.

1) Доступ — парамедіанна правобічна лапаротомія.

2) Дезінвагінація методом видавлювання (але не витягання) інвагіната.

3) Оцінка життєздатності інвагінованої кишки.

Життєздатність кишки визначають за критеріями:

а) Колір

б) Вид очеревини

в) Наявність перистальтики

г) Наявність пульсації судин.

д) Проводять порівняльну термометрію.

е) При нагоді проводять трансілюмінаційну оцінку кровообігу

4) При некрозі ділянки кишки необхідні резекція в межах здорової тканини, термінальна ілеостомія (за свідченнями)

Прогноз. При консервативному лікуванні в 5-15% випадків інвагінація відразу виникає знову. Якщо специфічна причина інвагінації не усунена, частота рецидивів також висока.

ІII. ШЛУНКОВО-КИШКОВІ КРОВОТЕЧІ

1. Обстеження. З'ясовують вік дитини, колір крові і місце витікання крові (рот, задній прохід). Виділення крові із заднього проходу нерідко буває обумовлене кровотечею з верхніх відділів ШКТ. При огляді виключають гемангіоми, тріщину заднього проходу, травму носа Для того, щоб визначити походження крові, знайденої в калі або блювотних масах новонародженого, проводять пробу Апта. Метод заснований на стійкості фетального гемоглобіну до дії лугу (материнська кров, що проковтнута дитиною, при олужненні стає коричневою, а кров самого новонародженого не міняє кольору).

2. Установка назогастрального зонда. Якщо у вмісті шлунка знаходять кров, то проводять ендоскопічне або рентгенологічне дослідження верхніх відділів ШКТ. Якщо через зонд поступає жовч, показані ректороманоскопія, сцинтиграфія з ^99mТс-пертехнетатом (для виявлення дивертикула Меккеля) і рентгенографія нижніх відділів ШКТ з повітряним контрастуванням.

3. Ангіографія дозволяє виявити варикозне розширення вен стравоходу, колоноскопія — поліпи . Артеріовенозну мальформацію можна знайти будь-яким з цих методів.